Луцьк попрощався з двома Воїнами Світла

Волинь провела в останню путь двох своїх синів: Дениса Чабанчука та Мирослава Столярчука. Ймовірно, вони ніколи не зустрічалися, не були знайомі. І загинули в різний час. Та прощалися з ними саме сьогодні, 15 березня, в стінах Свято-Троїцького собору.

Нагадаємо, до Луцька привезли тіла двох воїнів: рядового міліції спецроти «Світязь» Мирослава Столярчука та старшого лейтенанта 128 бригади Дениса Чабанчука.

Родичі Мирослава довгі 8 місяці чекали його повернення: більш як півроку тому стало відомо, що він загинув при виході з-під Іловайська. Його поховали під чужим іменем, і лише після довгих місяців чекань «Мирон» (позивний Столярчука) повернувся додому в цинковій труні.

ЧИТАТИ ЩЕ: ЧИЯ РОДИНА ПОХОВАЛА БІЙЦЯ «СВІТЯЗЯ». ПОДРОБИЦІ

Денис Чабанчук загинув під час виходу з Дебальцевого. Його, пораненого, так і не довезли до госпіталю. Майже 2 тижні тривали пошуки тіла Дениса, розповідає волонтер з Хмельниччини Юрій Токарчук, який допоміг знайти його тіло. До пошуків долучилися волонтери з Києва, Артемівська. Після дзвінка з офіцерського корпусу, поїхали на опізнання до Дніпропетровського моргу.Сам Олег відгукнувся на прохання допомогти розшукати Дениса, побачивши оголошення в мережі. Це був його перший пошук, але каже, й надалі допомагатиме тим, кому потрібно.

Цілу ніч бійців відспівували у нижньому храмі. А потому домовини перенесли до верхнього храму, де з ними попрощатися прийшли сотні лучан.

Митрополит Луцький та Волинський Михаїл у своєму слові зазначив, що кожен українець сьогодні молиться за мир, але не за мир на колінах, а за мир перемоги: «В кожного з них різна біографія життя, в кожного з них багато чого було різного, але об’єднує їх і нас з ними велике почуття любові до рідного краю і велике відчуття відповідальності за нашу землю. Вони віддали свою душу і тіло за нас. Це не докір живим, а ще більше натхнення любити землю, берегти її, бути ревнивішими до нашої землі і безпощадними до наших ворогів. Мир – коли ти переміг, і тому душу і тіло ми положим… Ми досягнемо цього миру в першу чергу над головами наших рідних, за цей мир маємо боротися».Денис Чабанчук навчався у НВК № 26 Луцька, згодом вирішив стати кадровим військовим, тому й пішов учитися у Львівську академію сухопутних військ імені Сагайдачного, яку закінчив у 2013 році. Денис воював у складі 128 гірсько-піхотної бригади. Зник в районі Дебальцевого 17-18 лютого. Його везли на лікування, після поранення у ногу.

Директор НВК №26 Дмитро Гнатюк розповів, що нещодавно Денис приїздив у відпустку і приходив до школи, зустрічався з учителями й учнями. Розповідав їм про АТО, службу та патріотизм.«Батьки втратили свою дитину, Україна – патріота, школа – перспективного, розумного учня і випускника. Він був старанним, сумлінним учнем, зразком вихованості, прикладом в усьому . Під час останньої відпустки приходив у школу, обійшов усіх вчителів, брав участь в бесідах щодо патріотичного виховання. Він виріс справжнім командиром, воїном і віддав найдорожче за кожного з нас. Він буде завжди прикладом для підростаючого покоління», - каже він.

Прибув на похорон і командир батальйону 128 бригади Олександр Паламарчук, який попросив пробачення у батьків Дениса.«Важко чоловікам виступати перед рідними. Любов Іванівна, Микола Петрович, ви виховали дуже сміливу, чутливу дитину. Для вас – дитину, для нас - військового. Він вміло керував своїм підрозділом, турбувався про своїх підлеглих.

Шкода, що при житті ми вам не дякували за його виховання. Тому пробачте, що не повернули вам його живим та здоровим. Щоденно в різних куточках України проводжають наших героїв в останню путь. Ми докладемо всіх зусиль і зупинимо ворога», - переконував він.

А ось боєць спецпідрозділу «Світязь» Мирослав Столярчук востаннє виходив на зв’язок 28 серпня. Сталося так, що його поховали на Вінниччині чужі люди.

Начальник обласного УМВС Петро Шпига зауважив: управління втратило кращого свого співробітника.

«Довгих 8 місяців Столярчук Мирослав повертався додому. Спочатку була надія, що він живий. Але страшна звістка надійшла, що він загинув. Потім були тяжкі місяці, повторні експертизи, які підтвердили, що він загинув, захищаючи свою землю, своїх рідних. Важко рідним було знати, що їхній син, чоловік загинув, але похований в іншому регіоні, під іншим прізвищем. Його загибель, відданість будуть не марними. Я думаю, що ці хлопці завжди будуть в наших серцях і пам’яті як герої», - звернувся до присутніх головний міліціонер області.

Попрощатися з побратимом прийшов і боєць «Світязю» Ігор Дрючан: «Мироне, звертаюся до тебе, бо ти нас чуєш. Про твій шлях додому можна цілу книгу написати. Знову Іловайський котел з відгукується болем у серці кожного українця. Зараз ми чуємо «Дебальцевський плацдарм», і знову вся площа проводжає своїх героїв. Ти - справжній патріот. На Дебальцевському плацдармі , я знаю, що ти був духовно з нами, і ти нам допомагав в бою. Ніколи не забудемо тебе, брате. Знаю, ти б дуже хотів почути ці слова: «Слава Україні». А окупант хай знає: немає землі для нього на Україні, не віддамо, бо в нас немає іншої землі».

Пам’ятати тих, хто більше ніколи не повернеться на свою землю живим, закликав голова Волинської ОДА Володимир Гунчик: «Війна триває, вона йде не на життя, а на смерть. Перемир’я, демобілізація. Не припиняється. Ворог хоче зламати нашу міць, вірність і незалежність і забрати нашу свободу. Міцна і сильна наша армія, наші бійці, які не шкодують свого життя для нашого блага. І ми мусимо їх пам’ятати».

Потому шляхи двох Воїнів Світла розійшлися. Дениса Чабанчука повезли до міського кладовища, де його поховають на Алеї почесних поховань. А Мирослав Столярчук востаннє поїхав до села Підгайці, де мешкає його родина.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---