Дві заповітні мрії бійця «Світязя»

Досвідчений чоловік із глибокими очима та виразними зморшками, які підкреслюють мудрість та проникливість погляду, впевненість у розмові та неймовірна твердість характеру й чіткість, сила рухів – такий він – старший лейтенант міліції Ярослав Кашуба.

Цей чоловік не збайдужів та не зайняв позиції «моя хата скраю», не забув, що таке честь, гідність та громадянський обов’язок. Колишній правоохоронець став одним із тих добровольців, які увійшли до лав роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України у Волинській області, - повідомили у прес-службі волинської міліції.Народився Ярослав Кашуба в селі Соловичі Турійського району Волинської області. Довгих 23 роки він присвятив ОВС. Вийшовши на заслужений відпочинок, переїхав додому у рідне село. З 2006 року громада села одноголосно обрала Ярослава Івановича головою Соловичівської сільської ради.

У свої 50 зумів реалізувати себе у всіх іпостасях. Він – щасливий, бо займається улюбленою роботою, має міцну сім’ю і дружню родину. Виростив сина та дочку, має троє внуків, яких називає лагідно «мої козачки».

- Боляче було особисто розносити повістки молодим хлопцям, які не те що автомата в руках не тримали, в армії ні дня не служили. Я ж - фізично здоровий і підготовлений – сиджу вдома. Довго оббивав пороги військкоматів, просив, щоб призвали, але, на жаль, скрізь відмовляли. Моя душа не знаходила спокою доти, доки друзі не розповіли про набір до роти патрульної служби міліції особливого призначення. Рішення моє було миттєве – іду в «Світязь», – розказує міліціонер про своє виважене рішення вступити до лав новоствореного підрозділу.- До такого рішення мої дорослі діти поставилися із розумінням. До того ж, мій син Максим служить у 51-й окремій механізованій бригаді. Дружині - вибирати не довелося: як сказав, так і зробив.

Проводжали Ярослава Кашубу всім селом - колеги, односельчани, педколектив школи і дитячого садка та маленькі діти.

- Ніколи не плачу, але в душі тремтіло, коли приїхав у інвалідному візку ветеран Великої вітчизняної війни Микола Бондарук та передав на потреби хлопців зі «Світязю» дві тисячі гривень, - згадує колишній голова той день, коли від’їздив із дому на службу.

Уже виповнилося два місяці відтоді, як Ярослав Кашуба з другою частиною добровольців роти особливого призначення проходить гідний професійний вишкіл – здобуває теоретичні та практичні знання із рукопашного бою, тактико-спеціальної та вогневої підготовки. Окрім того, опановуючи професійні вміння та навички, бійці загартовують не тільки тіло, а й бойовий дух.– Підготовка відбувається щоденно за спеціальною методикою, яка передбачає в максимально короткий термін сформувати необхідні вміння та навички, які можуть знадобитись в умовах бойових дій. Я був впевнений, що багато знав, але, повірте, тут отримав великий досвід. Особливу увагу зосереджуємо на роботі у групах, чіткій взаємодії між собою, вмінні оцінювати обставини й визначати міру небезпеки, – вводить у курс справи правоохоронець, а в минулому - колишній сільський голова.Про командира роти патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" старшого лейтенанта міліції Олександра Фацевича боєць Ярослав Іванович розповідає так:

- Чимало командирів та керівників було у моєму житті, але, повірте, такого чоловіка ще не зустрічав. Незважаючи на доволі юний вік як для керівника, він – справжній кадровий офіцер, людина слова, честі, мужності та відваги. Мудрий керівник та виважений наставник. В одній особі зуміли поєдналися найкращі людські якості, що в наш час буває вкрай рідко. Де треба він - суворий та вимогливий і, водночас, добрий та розуміючий. Він не з тих, хто ховається за спинами інших, і за це ми його поважаємо. Як керівник спецпідрозділу, він вимогливий до нас і в першу чергу до себе. Ерудований у всіх сферах, зокрема військовій.

Командир поставив на високий рівень тактичну підготовку бійців роти, адже додатково, за його вказівкою, відпрацьовуємо розроблену ним особисто програму щодо тактики дій для знешкодження терористів та захоплення їх у заручники, звільнення адмінбудівель та навчальних закладів, житлових приміщень та блокпостів від незаконних озброєних формувань та терористів.Реалії війни старший лейтенант міліції Кашуба знає не із розповідей очевидців та побратимів. Відколи розпочалися протистояння на Сході і перші бойові дії, будучи сільським головою, Ярослав Іванович понад два місяці волонтером їздив у східні області України. Побував практично на всіх блокпостах Донецької та Луганської областей, де несли службу односельчани. Передавав бійцям формений одяг, засоби захисту, продукти харчування, які збирали усією громадою.

- Я не боюся труднощів, мені не страшно брати до рук зброю. Ніколи в житті не думав про особисту безпеку. Пригадую ще в 90-ті роки, будучи на службі в ОВС на посаді командира роти "Беркут" у Ковелі, мені довелося затримувати на ринку озброєну злочинну групу.

Члени банди вимагали у "перекупщиків" гроші за право займатися торгівлею. Нам вдалося затримати всіх членів групи. У велелюдному місці завдяки кваліфікованим діям міліції ніхто не постраждав. Таких банд на той час формувалося в Ковелі багато, але ми вчасно присікали їх діяльність на початкових стадіях, - згадує про ті події досвідчений міліціонер роти.

Про службу в ОВС у Ярослава Кашуби є чимало цікавих історій. Він розповів, як особисто довелося знешкодити п’яного озброєного ковельчанина, який, зачинившись у квартирі, із мисливської рушниці цілився по перехожих. "Операцію" правоохоронець провів успішно: ніхто не постраждав.

Без прихованого захоплення Ярослав Іванович згадує всі свої дітища – стадіон, який облаштував у рідному селі, коли був головою. Землю під поле нарівні з односельчанами від каміння перебирав сильними мозолястими руками. Розповів, як відремонтував дитячі садки у Соловичах та Обеніжах, будинок культури у Кустичах. Багато зроблено, але це ще не все...

- Найбільша радість для мене зробити щось хороше людям і бачити результат. Ціную кожну хвилину свого життя, кожну секунду бережу, аби на пройшла марно. Адже стільки ще планів у рідному селі не реалізовано, іще більше не завершено, - з іскрами в очах розповідає Ярослав Іванович та відразу додає: - У мене є ще дві великих мрії – у рідному селі розвиватиму зелений туризм. Та її я обов’язково втілю в реальність тільки тоді, коли реалізую першу.

Сьогодні у хороброго серцем правоохоронця Ярослава Кашуби – головна мета, яка переважила усе, – захистити рідну землю. До цього він впевнено йде і цього щиро прагне.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---