Берегині для воїнів від лучан поїдуть на Схід
Понад сотню оберегів з Волині передадуть бійцям Добровольчого українського корпусу, які базуються на Сході України. Їх зробили за давньою українською традицією, з вірою і добром.
Безкоштовний майстер-клас з виготовлення ляльки–мотанки під назвою «Зроби оберіг для воїна» відбувся під керівництвом професійних майстринь Луцька.
Як розповіла художниця і ведуча майстер-класу Галина Черниш, найчастіше ляльку-мотанку робили під Новий рік, Різдво. Різновидів її багато. Різна вона може бути і за розмірами.
Зокрема, матеріали, які використовували для виготовлення мотанки – це старі, з натуральної тканини вживані речі, які рвали на клапті. «Ляльку до пояса виготовляли із речей матері, а нижню частину – з тканини батькових речей. Всередину обов’язково клали щось тепле, наприклад, вовну. Це було символом родинного тепла. Також клали зерно, щоб наступний рік був із врожаєм, і гроші, - щоб сім’я не бідувала. Не можна робити ляльці очі, ніс, губи, а лише хрест на обличчі, що є символом християнства.
Наприклад, мотанку-«наречену» для доньки на виданні робила мати. Вона вбирала її якнайбагатше. Вішала навіть намисто і вінок. Вважалося, що чим багатше зроблена лялька-мотанка, тим кращим буде заміжжя дівчини», - розповідає майстриня.Пані Галина каже, що лялька-мотанка відома ще 5 тисяч років тому і робили її не лише у нас. Спочатку вона мала винятково ритуальне значення. А сьогодні в Україні її сприймають як оберіг, як от писанка, вишитий рушник, а не як ритуальний образ.
«Хоча на початках і у нас було таке, що якщо людина хворіла, їй робили ляльку, клали поруч і через деякий час мотанку спалювали. Вважалося, що в такий спосіб хворий одужає, бо згорівша лялька знищить хворобу», - ділиться спогадами художниця.Під час організованої акції охочі робили ляльки-«наречену», «берегиню», «благодать». Наприклад, один із наймолодших учасників майстер-класу Марко, разом із мамою Вікторією, виготовили мотанку «козака». Назвав її юний майстер Остапом. Розповідає, що майструвати таку іграшку йому дуже сподобалося. З мамою вони часто відвідують подібні заходи.Вперше у житті оберіг для українських військових виготовив і Максим: «Долучився до цієї акції охоче. Бо знаю, що це часточка тепла, оберіг, який нагадає нашим військовим, що ми про них піклуємося і намагаємося хоча б у такий спосіб оберегти їх від біди».Спогадами про давню українську традицію поділилася і Марійка. Вона розповіла, як її бабуся, яка жила у селі Угринів на Волині, щодня до схід сонця обходила власну хату з піднятими догори руками. Це робилося задля початку щедрого, плодючого, доброго дня. Така традиція і відобразилася на виготовлені мотанки з догори піднятими руками, яку ще називають лялька-«благодать».Також майстрині розповіли, що символом плодючості у ляльці вбачався розмір грудей. Чим вони більші, тим, вважалося, багатшими будуть врожаї.Ініціатор майстер-класу, художниця Тетяна Мялковська пригадує зустріч із волонтеркою Іриною, її розповіді про українських бійців на Сході, їхні трепетні переживання від отриманих дитячих малюнків і листів. Ці розмови й надихнули на організацію благодійної акції.
«Ляльки-мотанки – це як ангели-охоронці. Це старовинна техніка оберігання людини. Їх робили взимку, коли жінка працювали з тканинами, коли був довгий вечір і худоба була зав’язана.
Мотанками гралися дівчатка, співали їм колискові і клали в люльку. Малесенькі ляльки не викидали, а залишали в колисці до появи іншої дитини.
Ми вирішили їх зробити більші і менші, - багато. Всі учасники поприносили тканини, порізали, порвали її. З інструкторами вони спільно й виготовили їх, кожен свою.
Найменшому учаснику акції 4 роки, найстаршому (сміється) – багато», - розповідає Тетяна Мялковська.«Релігійні представники не можуть нас звинувачувати, що ми створюємо щось поганське. Бо це коріння нашого дереву життя. Це наш культурний пласт. Адже ми не існуємо лише дві тисячі років. Ми є носіями традицій. Якщо українець перестане вишивати, писати писанку, співати пісні, – з вірою і молитвою робити це, - ми перестанемо існувати як нація», - впевнена пані Мялковська.
Усі виготовлені ляльки-мотанки зібрали у спеціальний ящик і віддали волонтерам, які вже цими днями відправлять їх добровольцям на Схід. Кожен оберіг ще й має підпис із побажанням для військових.
Олена П’ЯНИХ
Фото автора
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Безкоштовний майстер-клас з виготовлення ляльки–мотанки під назвою «Зроби оберіг для воїна» відбувся під керівництвом професійних майстринь Луцька.
Як розповіла художниця і ведуча майстер-класу Галина Черниш, найчастіше ляльку-мотанку робили під Новий рік, Різдво. Різновидів її багато. Різна вона може бути і за розмірами.
Зокрема, матеріали, які використовували для виготовлення мотанки – це старі, з натуральної тканини вживані речі, які рвали на клапті. «Ляльку до пояса виготовляли із речей матері, а нижню частину – з тканини батькових речей. Всередину обов’язково клали щось тепле, наприклад, вовну. Це було символом родинного тепла. Також клали зерно, щоб наступний рік був із врожаєм, і гроші, - щоб сім’я не бідувала. Не можна робити ляльці очі, ніс, губи, а лише хрест на обличчі, що є символом християнства.
Наприклад, мотанку-«наречену» для доньки на виданні робила мати. Вона вбирала її якнайбагатше. Вішала навіть намисто і вінок. Вважалося, що чим багатше зроблена лялька-мотанка, тим кращим буде заміжжя дівчини», - розповідає майстриня.Пані Галина каже, що лялька-мотанка відома ще 5 тисяч років тому і робили її не лише у нас. Спочатку вона мала винятково ритуальне значення. А сьогодні в Україні її сприймають як оберіг, як от писанка, вишитий рушник, а не як ритуальний образ.
«Хоча на початках і у нас було таке, що якщо людина хворіла, їй робили ляльку, клали поруч і через деякий час мотанку спалювали. Вважалося, що в такий спосіб хворий одужає, бо згорівша лялька знищить хворобу», - ділиться спогадами художниця.Під час організованої акції охочі робили ляльки-«наречену», «берегиню», «благодать». Наприклад, один із наймолодших учасників майстер-класу Марко, разом із мамою Вікторією, виготовили мотанку «козака». Назвав її юний майстер Остапом. Розповідає, що майструвати таку іграшку йому дуже сподобалося. З мамою вони часто відвідують подібні заходи.Вперше у житті оберіг для українських військових виготовив і Максим: «Долучився до цієї акції охоче. Бо знаю, що це часточка тепла, оберіг, який нагадає нашим військовим, що ми про них піклуємося і намагаємося хоча б у такий спосіб оберегти їх від біди».Спогадами про давню українську традицію поділилася і Марійка. Вона розповіла, як її бабуся, яка жила у селі Угринів на Волині, щодня до схід сонця обходила власну хату з піднятими догори руками. Це робилося задля початку щедрого, плодючого, доброго дня. Така традиція і відобразилася на виготовлені мотанки з догори піднятими руками, яку ще називають лялька-«благодать».Також майстрині розповіли, що символом плодючості у ляльці вбачався розмір грудей. Чим вони більші, тим, вважалося, багатшими будуть врожаї.Ініціатор майстер-класу, художниця Тетяна Мялковська пригадує зустріч із волонтеркою Іриною, її розповіді про українських бійців на Сході, їхні трепетні переживання від отриманих дитячих малюнків і листів. Ці розмови й надихнули на організацію благодійної акції.
«Ляльки-мотанки – це як ангели-охоронці. Це старовинна техніка оберігання людини. Їх робили взимку, коли жінка працювали з тканинами, коли був довгий вечір і худоба була зав’язана.
Мотанками гралися дівчатка, співали їм колискові і клали в люльку. Малесенькі ляльки не викидали, а залишали в колисці до появи іншої дитини.
Ми вирішили їх зробити більші і менші, - багато. Всі учасники поприносили тканини, порізали, порвали її. З інструкторами вони спільно й виготовили їх, кожен свою.
Найменшому учаснику акції 4 роки, найстаршому (сміється) – багато», - розповідає Тетяна Мялковська.«Релігійні представники не можуть нас звинувачувати, що ми створюємо щось поганське. Бо це коріння нашого дереву життя. Це наш культурний пласт. Адже ми не існуємо лише дві тисячі років. Ми є носіями традицій. Якщо українець перестане вишивати, писати писанку, співати пісні, – з вірою і молитвою робити це, - ми перестанемо існувати як нація», - впевнена пані Мялковська.
Усі виготовлені ляльки-мотанки зібрали у спеціальний ящик і віддали волонтерам, які вже цими днями відправлять їх добровольцям на Схід. Кожен оберіг ще й має підпис із побажанням для військових.
Олена П’ЯНИХ
Фото автора
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
У Волинській ОВА сталося задимлення через залишену лампадку
Сьогодні 19:23
Сьогодні 19:23
Зловили й оштрафували: киянину не вдалося виїхати через «Ягодин» із купленими за $7000 документами
Сьогодні 18:55
Сьогодні 18:55
«Бевка», кава з жолудів і «чорні дошки» в селах: спогади 93-річної лучанки про Голодомор 1946-1947 років
Сьогодні 17:31
Сьогодні 17:31