Армія України за рік президентства Порошенка

Чого не вистачає українським військам і яка, власне, вона, армія України, сьогодні. Про це детальніше в матеріалі Espreso.tv.

Читайте також: Річниця президентства Петра Порошенка - ким він був і ким він став?

Без створення системи стримування, Україна роками знаходитиметься в ситуації, коли потрібно весь час відбиватися від агресії.

Не можна недооцінювати, що на політичному та дипломатичному рівні Президент зробив достатньо багато. А в цій «гібридній війні» близько 80% агресивних заходів Росія провела невійськовими методами. І те, що сьогодні в Україні існує хоч і погане, але перемир’я – це, в тому числі, безумовна заслуга президента та його команди, яка працює на політико-дипломатичному фронті. Серед безумовних позитивів – активізація роботи "посиленого" (при цьому безпрецедентно) РНБОУ та досить результативна робота СБУ як контррозвідувального органу.

Разом з цим, у сфері будівництва армії та створення з неї потужного інституту стримування є досить багато не доопрацювань. Як Верховний Головнокомандувач, Петро Порошенко зосередився виключно на політико-дипломатичному напрямку – військовий важіль досі дуже сильно провисає. Будівництво армії відбувається повільно і перспективи стрімкого зростання можливостей ЗСУ поки немає.

По-перше, лише майже через рік було затверджено Стратегію нацбезпеки – це дуже пізно. Досі ми не маємо Воєнної доктрини. Військові фахівці визнають, що цей факт суттєво гальмує розвиток оборонних спроможностей, створює умови для подвійних стандартів в секторі безпеки (оскільки навіть через рік війни ворог чітко не проголошений ворогом). Ці документи могли б з’явитися ще у серпні-вересні минулого року. Саме на підставі цих документів мали б створюватися програми реформування ЗСУ та інших формувань. А також інші важливі керівні документи, серед яких Програма розвитку озброєнь та військової техніки. Отже, реформування військового сектору (на чому наполягають західні партнери) відбувається в ручному, спорадичному режимі – без адекватної нормативно-правової бази. Тому увесь процес відбувається на основі однобокого суб’єктивного бачення.Через це Україна будує армію старого радянського типу, але, на відміну від радянської громіздкої армії, у нас не формуються стратегічні компоненти зі стратегічним озброєнням, яке б могло бути зброєю стримування. Тобто, обрали найгірший шлях будівництва армії.

Чому в Стратегії нацбезпеки не позначено курс на професійну армію поки що не зрозуміло. Боюсь, цього може не бути і у новій Воєнній доктрині. Люди із військовим досвідом, які демобілізуються після року служби та війни, могли б залучатися в якості ядра нового професійного війська. Звичайно, через рік-два професійне військо створити неможливо, але в разі обрання відповідного курсу до кінця 2015 року Україна могла б створити професійне ядро з 5-7 тис. військовослужбовців в якості найпотужніших сил стримування.

Із озброєнням сил оборони країни ситуація така ж сама. "Укроборонпром" охоплює не більше 30% можливостей української оборонної промисловості, що може задовольнити потреби армії на 40%, за найоптимістичнішими прогнозами. Упродовж року Верховний Головнокомандувач не попіклувався, щоб в оборонної промисловості був керівник – єдиний координатор, при цьому - у виконавчій владі. Перенесення управління оборонкою в РНБОУ є помилковим, бо це може призвести до ручного управління нею, і тоді ніхто не буде відповідати за координацію дій (серед іншого, такий факт буде яскравим свідченням суперництва між главою держави та главою уряду за владу, що в умовах війни є занадто ризикованим для самої держави).

Навіть за умов створення вертикалі військово-технічного співробітництва (ВТС) в РНБОУ та попри заяви про мільярдні контракти і проекти, зараз немає перспективних проектів військово-технічного співробітництва і спільного створення систем озброєння з європейськими країнами. Реальні проекти могли б перетягнути іноземні країни зі статусу партнерів у статус союзників України. Результат ВТС має бути у тому, щоб створити зброю стримування, а це вимагає 5-7 років. Є значні проблеми і в розумінні того, як це робити, і в самих діях. Перспективи є, нас навіть підштовхує Штаб-квартира НАТО, для чого вона провела декілька раундів переговорів, а результатів не видно. Так, шлях до отримання західних технологій і започаткування конкретних проектів довгий, але його потрібно пройти. Це величезна робота, але її потрібно зробити. Хіба Україна гірша за, скажімо, ПАР, яка вже десятиліття успішно співпрацює з країнами НАТО, спільно виробляє навіть високотехнологічні ракети?!

Можливо, всі ці недоліки пов’язані з незрозумілою та непрозорою кадровою політикою Верховного Головнокомандувача. Незважаючи на дорікання, багато фахівців, експертів та політиків казали йому про недоліки у кадровій політиці. З одного боку, існує кадровий голод, з іншого – призначаються люди, які не є фахівцями. В результаті, вони звільняються (як це було з заступником глави АП Косюком або з міністром оборони Гелетеєм), час іде, війна триває, а можливості та потенціал втрачаються.

Дотепер воєнний фактор тримається на патріотизмі окремих людей і на тому, що волонтери й надалі забезпечують армію. А в самій армії стоять патріоти, які готові боронити державу до останнього. Через те, що у ворожої сторони підірвана мотивація, наша мотиваційна сфера перемагає і Україна залишається переможцем в нинішній ситуації. Але якщо ми говоримо про перспективи та стратегії, то без створення системи стримування, наша держава роками знаходитиметься в ситуації, коли потрібно весь час відбиватися від агресії. В результаті будуть гинути люди, а від влади ми чутимемо, що «не можна відповідати, бо це може призвести до провокацій».

Після довготривалої руйнівної діяльності попередніх «лідерів країни» (не тільки Януковича, але й президентів Кучми та Ющенка), Україна ще довго залишатиметься слабкою. Але чим швидше ми визнаємо свої слабкі сторони та почнемо працювати над ними, тим шанси створити потужну країну будуть більші. Шанси, мотивація та можливості у нас для цього існують. Тому не хотілося б, щоб президент Порошенко запам’ятався як людина, яка не реалізувала потенціал України.

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---