Аварія на ЧАЕС у цифрах. ІНФОГРАФІКА

Цьогоріч виповнюється 30 років з дня Чорнобильської трагедії.

Аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша ядерна техногенна катастрофа в світі, яка сталася у ніч з 25 на 26 квітня (о 1:23) 1986 року. Під час планового відключення реактора, що тривало 20 секунд, різко стрибнула напруга в 4-му енергоблоці АЕС, внаслідок чого стався тепловий вибух, який призвів до жахливих наслідків, - йдеться на сайті Укрінформ.

У результаті вибуху були зруйновані активна зона реактора і покрівля четвертого і машинного залу. В атмосферу потрапило 190 т радіоактивних речовин. Вісім з 140 т радіоактивного палива реактора опинилися в повітрі. Інші небезпечні речовини продовжували покидати реактор у результаті пожежі, що тривала майже два тижні.Головними причинами катастрофи називають проведення недостатньо правильно підготовленого електричного експерименту; низький рівень культури операторів, керівництва як станцій, так і міністерства електрифікації в цілому в галузі ядерної безпеки; недостатній рівень безпеки графіт-уранового реактора РБМК-1000; помилки персоналу.

Аварія призвела до радіоактивного зараження в радіусі 30 км. Забруднена територія площею майже 160 тисяч квадратних кілометрів. Постраждали північна частина України, Білорусь і захід Росії.

ЖАХЛИВІ НАСЛІДКИ АВАРІЇ НА ЧАЕС

Відразу ж після катастрофи загинула 31 людина, а 600 тисяч ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення населення Прип’яті складає 500 людино-Зв. Оцінена колективна доза зовнішнього опромінення всього населення 30-км зони (за винятком Прип’яті) складає 640 людино-Зв. Щільність випадінь ізотопу 137-Cs чорнобильського походження, яка перевищує 37 кБк на квадратних метри, зареєстрували на приблизно 48400 кв. км. забруднених територій України, де переважно у сільських населених пунктах проживає більш як 1,45 мільйонів жителів. Середні дози зовнішнього опромінення для різних територій оцінені у інтервалі 1.4-15 мЗв для 1986 року, 3.8-40 мЗв для перших 20 років після аварії, та 5.2-55 мЗв для 70-ти річного періоду після аварії.

У жителів забруднених районів, а також у всіх, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії, виявили схильність до катаракти, серцево-судинних захворювань, зниження імунітету. Крім того, довели, що опромінення невеликими дозами радіації може викликати тривожність та агресивність і впливає на психіку людей та, особливо, дітей.

Зараз вважають, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитовидної залози та лейкемія. Окрім того, говорять про збільшення кількості випадків вроджених патологій у дітей, а також про підвищення рівня дитячої смертності на забруднених територіях, хоча конкретних статистичних підтверджень цьому немає. Йшлося також про частішання випадків народження дітей із синдромом Дауна.

Також внаслідок аварії на ЧАЕС постраждали 5 120 кв. км. сільгоспугідь та 4 920 кв. км. лісів. У 1986 році евакуювали близько 11 6000 осіб, виникла проблема будівництва додаткового житла для евакуйованих. У 1986-1987 роках для переселенців збудували приблизно 15 000 квартир, гуртожитків для понад 1000 осіб, 23 000 будівель, приблизно 800 закладів соціальної та культурної сфери. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС побудували місто Славутич.

БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИЦТВА СРСР

Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялось про масштаби проблеми. Складалось враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильскою аварією: американський часопис «National Geographic» – репортаж «Довга тінь Чорнобиля»; у вечірніх новинах «News Tonight» телеканалу «ABC» – репортаж з «мертвої зони» про переселенців; швейцарська газета «Berner Zeitung» – саркастичний матеріал «Забагато брехні». Щодо радянської преси, то вони майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувались паради і демонстрації з нагоди Дня міжнародної солідарності трудящих.

1-го травня 1986 року мільйони людей вийшли на демонстрації. У Києві на Хрещатику діти в національних костюмах, вдихаючи радіоактивний чад, танцювали, милуючи око партійної еліти на трибунах. «Золотих» же їхніх нащадків поспішно відправили якнайдалі від біди.

Офіційна медицина героїчно мовчала майже два тижні. Нарешті міністр охорони здоров’я УРСР А. Романенко вибухнув рекомендаціями: закривати кватирки та витирати ноги. Його убогий виступ спровокував ще більшу паніку.

Радянське керівництво не могло придумати нічого іншого, як приховати інформацію про катастрофу. Ось один із таємних документів:

«Розпорядження Третього головного управління Міністерства охорони здоров’я СРСР від 27 червня 1986 р. «Про посилення режиму секретності під час виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС»: «(…) 4…Засекретити відомості про аварію. 8. Засекретити відомості про результати лікування. 9. Засекретити відомості про ступінь радіоактивного ураження персоналу, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.», – начальник третього головного управління МОЗ СРСР Шульженко.

ПРОГРАМА ЛІКВІДАЦІЇ ЧАЕС

Верховна Рада України затвердила програму виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС. Згідно з нею, ЧАЕС повністю ліквідують до 2065 року. На першому етапі, з 2010 до 2013 рік, ядерне паливо вилучать з АЕС і перемістять в довгострокові сховища.

З 2013 по 2022 роки буде проходити консервація реакторних установок. З 2022 до 2045 роки експерти будуть чекати зниження радіоактивності реакторних установок, а з 2045 до 2065 роки установки демонтують, а місце, на якому була розташована станція, – очистять.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---