Волинський шестикласник – призер всеукраїнського турніру із шашок
Не тільки грати, а й перемагати – ось життєве кредо шестикласника Сашка Волоха з Ківерців. Хлопець дуже цілеспрямований та всебічно розвинений. Бути найкращим у своїй справі – такою є мета, до якої він упевнено крокує.
Сашком хлопчика назвали на честь дідуся Олександра Романовича, який і заклав у внукові любов до справи, без якої він тепер не уявляє свого життя. Олександр Романович за освітою педагог – 50 років пропрацював учителем фізкультури. Тож не дивно, що любов до спорту прищепив не лише доньці, яка має багато нагород із легкої атлетики, а й єдиному онукові. З першого класу Олександр Романович навчав Сашка грати у шашки й шахи. Не забарився і результат.
Про це повідомляє прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
«Я навчив його розв’язувати закінчення партій у шашках. Потихеньку Саша оволодів усією майстерністю гри десь так до рівня першого розряду. Тоді побачив, що більше не можу дати йому знань, тому ми вирішили возити хлопця в Луцьк до тренера, адже йому потрібно було забезпечити професійне навчання», – пригадує дідусь.
Сашко вміє грати і в шашки, і в шахи, проте більше до вподоби йому все-таки шашки. Щоразу, як з’являється вільний час, біжить до дідуся і вони розкладають партію. У шашки хлопець грає вже п’ять років, постійно вдосконалює знання й майстерність. Як результат – І місце в кубку Луцька, ІІ місце серед юнаків у Всеукраїнському турнірі з шашок «Кубок Прикарпаття», що відбувся в Івано-Франківську. Цьогоріч Сашко уперше взяв участь у Міжнародному шаховому фестивалі CHERNIVTSI OPEN 2016, де тривав шестиденний марафон.
Хлопець на достойному рівні змагається з кандидатами у майстри спорту, не приховує, що сам мріє про це звання та впевнено додає, що докладе усіх зусиль, аби наступного року отримати його. Наразі Олександр Волох має 15 нагород у шашках. Дідусь жартує, що всі вони не помістяться на столі, Саша лише усміхається й каже, що деякі можна потримати і в руках.
«Раніше вдома ми часто грали у шашки: мама, тато і я. То я вигравав, то тато, то мама… Коли почав грати професійно, з тренером, вони вже відмовляються зі мною змагатися», – сміється Сашко.
Дивлячись на успіхи внука, Олександр Романович і собі вирішив позмагатися. І ось результат: на цьогорічних районних змаганнях із шашок Сашко виборов перше місце, а Олександр Романович – друге. Це була перша медаль дідуся.
Окрім того, що хлопець демонструє високі досягнення у шашках, він ще й навчається на відмінно, бере участь у предметних олімпіадах та ходить на різні гуртки. Зі шкільних предметів найбільше любить математику, фізкультуру і трудове навчання. Хлопець займається легкою атлетикою та демонструє неабиякі успіхи, ходить на гурток паперового моделювання, знову ж небезрезультатно – І місце на конкурсі з технічного моделювання. Вистачає часу й на футбол. Проте Сашко розуміє: усього не охопиш, треба акцентуватися на чомусь одному. От він і вибрав шашки – заняття, до якого найбільше лежить душа. Після закінчення школи хлопець мріє стати столяром, як тато, ну і, звісно, не полишати шашки. Ази столярської справи Сашко вже знає, адже він – татова права рука.
Учитель інформатики та фізики ЗОШ №3 міста Ківерців Олександр Кушнір – колишній учень Сашкового дідуся Олександра Романовича. Зараз пан Олександр – один із наставників Сашка. Учитель каже, що в школі з початкових класів потрібно ввести предмет «Логічні ігри». На таких заняттях діти вчилися б грати у шахи, шашки, складали б кубик Рубіка. «Це дало б можливість поєднувати процес інтелектуальної гри та творчого розвитку. Люди, які грають у шахи й шашки, ніколи в житті не скажуть: «А я не знав, мене обманули…». Тому що людина звикає думати, прогнозувати, відповідати за наслідки своїх дій», – переконаний Олександр Кушнір.
Про Олександра Волоха вчитель каже: «Якщо дитина талановита, то практика свідчить, що вона талановита в усьому. Але треба пам’ятати: успіх – це 5% таланту і 95% праці. Буде праця – буде результат. Хотілося б, щоб у школі було створено середовище, яке дозволяло б талановитим дітям рости».
Попри те, що у шкільній програмі не передбачені уроки інтелектуальних ігор, у Ківерцях діє шашково-шаховий клуб, куди можуть ходити всі охочі – і школярі, і дорослі. Загалом у клубі налічується близько 20 учасників. Єдиною його проблемою є відсутність відповідного приміщення, тому недільні зустрічі учасники проводять у приміщенні школи.
Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» підтримує талановитих дітей та сприяє їхньому розвитку, стимулює їх до нових досягнень. Не став винятком і Сашко, якому Фонд профінансував поїздку на шашковий турнір до Івано-Франківська та на фестиваль до Чернівців.
«Історія Саші – це історія бажання, руху до мети та успіху. Інші можуть брати з нього приклад. Адже хлопець досягає великих результатів. У Сашка є люди, які в потрібний момент опинилися поряд із ним. Вони стали його наставниками: дідусь, який розпочав роботу, тато, мама, тренери, які з ним працюють. Це приклад для багатьох батьків та вчителів, адже те зернятко турботи й опіки може прорости і дати в дорослому житті гарні врожаї. Фонд і надалі буде підтримувати Сашка та сприятимете його участі у змаганнях. Окрім цього, вже під час осінніх канікул у рамках програми «Здоров’я волинян» Сашко разом з іншими спортсменами-переможцями поїде на відпочинок у Буковель. Фонд зацікавлений у підтримці талановитих школярів, які стають добрим прикладом для інших діток», – констатує керівник східної філії Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Олександр Мельничук.
На закінчення нашої розмови юний шашкіст розіграв партію з дідусем. Звісно, Сашко переміг, адже звик бути найпершим у всьому. А може, то дідусь піддався внукові?.. Це нам невідомо. Та ми впевнені у тому, що оптимізм та завзятість Сашка допоможуть йому досягти нових вершин в улюбленій справі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Сашком хлопчика назвали на честь дідуся Олександра Романовича, який і заклав у внукові любов до справи, без якої він тепер не уявляє свого життя. Олександр Романович за освітою педагог – 50 років пропрацював учителем фізкультури. Тож не дивно, що любов до спорту прищепив не лише доньці, яка має багато нагород із легкої атлетики, а й єдиному онукові. З першого класу Олександр Романович навчав Сашка грати у шашки й шахи. Не забарився і результат.
Про це повідомляє прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».
«Я навчив його розв’язувати закінчення партій у шашках. Потихеньку Саша оволодів усією майстерністю гри десь так до рівня першого розряду. Тоді побачив, що більше не можу дати йому знань, тому ми вирішили возити хлопця в Луцьк до тренера, адже йому потрібно було забезпечити професійне навчання», – пригадує дідусь.
Хлопець на достойному рівні змагається з кандидатами у майстри спорту, не приховує, що сам мріє про це звання та впевнено додає, що докладе усіх зусиль, аби наступного року отримати його. Наразі Олександр Волох має 15 нагород у шашках. Дідусь жартує, що всі вони не помістяться на столі, Саша лише усміхається й каже, що деякі можна потримати і в руках.
«Раніше вдома ми часто грали у шашки: мама, тато і я. То я вигравав, то тато, то мама… Коли почав грати професійно, з тренером, вони вже відмовляються зі мною змагатися», – сміється Сашко.
Окрім того, що хлопець демонструє високі досягнення у шашках, він ще й навчається на відмінно, бере участь у предметних олімпіадах та ходить на різні гуртки. Зі шкільних предметів найбільше любить математику, фізкультуру і трудове навчання. Хлопець займається легкою атлетикою та демонструє неабиякі успіхи, ходить на гурток паперового моделювання, знову ж небезрезультатно – І місце на конкурсі з технічного моделювання. Вистачає часу й на футбол. Проте Сашко розуміє: усього не охопиш, треба акцентуватися на чомусь одному. От він і вибрав шашки – заняття, до якого найбільше лежить душа. Після закінчення школи хлопець мріє стати столяром, як тато, ну і, звісно, не полишати шашки. Ази столярської справи Сашко вже знає, адже він – татова права рука.
Про Олександра Волоха вчитель каже: «Якщо дитина талановита, то практика свідчить, що вона талановита в усьому. Але треба пам’ятати: успіх – це 5% таланту і 95% праці. Буде праця – буде результат. Хотілося б, щоб у школі було створено середовище, яке дозволяло б талановитим дітям рости».
Попри те, що у шкільній програмі не передбачені уроки інтелектуальних ігор, у Ківерцях діє шашково-шаховий клуб, куди можуть ходити всі охочі – і школярі, і дорослі. Загалом у клубі налічується близько 20 учасників. Єдиною його проблемою є відсутність відповідного приміщення, тому недільні зустрічі учасники проводять у приміщенні школи.
«Історія Саші – це історія бажання, руху до мети та успіху. Інші можуть брати з нього приклад. Адже хлопець досягає великих результатів. У Сашка є люди, які в потрібний момент опинилися поряд із ним. Вони стали його наставниками: дідусь, який розпочав роботу, тато, мама, тренери, які з ним працюють. Це приклад для багатьох батьків та вчителів, адже те зернятко турботи й опіки може прорости і дати в дорослому житті гарні врожаї. Фонд і надалі буде підтримувати Сашка та сприятимете його участі у змаганнях. Окрім цього, вже під час осінніх канікул у рамках програми «Здоров’я волинян» Сашко разом з іншими спортсменами-переможцями поїде на відпочинок у Буковель. Фонд зацікавлений у підтримці талановитих школярів, які стають добрим прикладом для інших діток», – констатує керівник східної філії Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Олександр Мельничук.
На закінчення нашої розмови юний шашкіст розіграв партію з дідусем. Звісно, Сашко переміг, адже звик бути найпершим у всьому. А може, то дідусь піддався внукові?.. Це нам невідомо. Та ми впевнені у тому, що оптимізм та завзятість Сашка допоможуть йому досягти нових вершин в улюбленій справі.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
добряк
Показати IP
25 Вересня 2016 09:48
Молодець
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.