Волинські гандболісти - на рівні з кращими гравцями України

Незважаючи на складну соціально-політичну та економічну ситуацію в країні та майже відсутнє фінансування – спорт на Волині розвивається.

Інтерв’ю про гандбол на Волині із заслуженим тренером України Ростиславом Ланевичем та його вихованцем, чемпіоном України серед юнаків Павлом Лисобеєм опублікувала прес-служба Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом».

Ростиславе, скажіть, будь ласка, яка ситуація в області із розвитком гандболу на Волині, чи є перспективи у цього виду спорту?

Розвиток гандболу, які і кожного виду спорту має бути поступовим та послідовним. Для початку потрібно створити фундамент, який базується на масовому та дитячому спорті. Без цього ми не можемо говорити про розвиток спорту. Вершиною ж піраміди є професійна команда, якої у нас, на жаль, немає. От і виходить, що діти, які починають займатись гандболом, не розуміють, куди їм далі рухатись, і де розвиватись. Тому я вважаю, що дитячий гандбол розвинений дуже добре, тобто основа є, а от щодо дорослого, то тут є певні проблеми.А яка основна причина того, що гандбол не розвивається на достатньому рівні?

На мою думку, першопричина у тому, що на Волині немає достатньої кількості відповідних залів. Єдина зала, яка відповідає правилам гандболу, знаходиться в ОДЮСШ міста Луцька. У районах діти займаються у нестандартних залах, а у теплу пору року на відкритих майданчиках.

Свого часу команда з Горохова, під керівництвом залуженого тренера України Олександра Баламута, була відома на всю Україну і досягнула гарних результатів, хіба тоді були кращі зали для тренувань?

Сьогодні гандбол став іншим. Змінилися правила. Цей вид спорту став динамічнішим та швидшим. Використовується спеціальна так звана «липучка» (засіб, що наноситься на руки), з якою грати на вулиці неможливо. Тому і виникла потреба у закритих приміщеннях. А враховуючи кліматичні умови нашого краю, на відкритих майданчиках не пограєш протягом всього року.

А як Ви набираєте дітей у секцію: ходите по школах, даєте оголошення у ЗМІ?

У нас немає проблем з набором. Ми співпрацюємо з вчителями фізкультури загальноосвітніх шкіл. Особисто відвідуємо уроки фізкультури, розповідаємо про гандбол школярам і запрошуємо спробувати свої сили під час занять у наших секцій. Також дітки самі приходять або їх приводять батьки. Оскільки ми проводимо тренування і на базах загальноосвітніх шкіл, то у дітей є можливість займатися у своїх навчальних закладах. Отже, охочих спробувати себе у гандболі є достатньо. Прикро, що через відсутність відповідного фінансування у нас немає можливості забезпечити кожну дитину м’ячем для заняття.

До речі, де Ви знаходите кошти для поїздок? Відомо, що ви берете участь у багатьох змаганнях з гандболу. Звертаєтесь за підтримкою до меценатів?

Якщо говорити про виїзди, то зазвичай на турніри ми виїжджаємо за кошти батьків. На чемпіонати області та України нас фінансують відповідні державні організації. Допомагають і меценати. Аби поїхати на останній турнір, який відбувся на початку березня у Польщі, ми звернулись у Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом». Нам виділили кошти на поїздку, а польська сторона забезпечила проживання та харчування. Взагалі, якщо говорити про підтримку меценатів, то вона зараз дійсно необхідна. Яскравим прикладом цього є реконструкція стадіону «Авангард», що дає можливість потужному розвитку легкої атлетики на Волині. Так, це не гандбол, але з чогось треба починати (сміється). Маю надію, що і до гандболу дійде справа.

Павло Лисобей 7 років займається гандболом. За цей час взяв участь у багатьох рівневих змаганнях. Бачив і країни Скандинавії, і Прибалтики, і Центральної Європи. Хлопець цьогоріч завершує школу, і поки що не знає, як складеться його спортивна кар’єра далі.

А як вам вдається поєднувати навчання у школі та заняття спортом? Не заважає одне іншому?

Ми тренуємося щодня по 2 години, але це не заважає мені готуватись до іспитів. Я думаю, навіть навпаки, це допомагає мені у саморозвитку й організованості. Ми тренуємось щодня, окрім вихідних, адже чим більше працювати над собою, тим кращих результатів можна досягнути.

У майбутньому хотіли б себе присвятити цьому виду спорту ? Чи це для вас просто хобі?

Я б сказав, що я живу гандболом. Хочу присвятити своє життя цьому виду спорту, адже мені це подобається. До того ж, люблю подорожувати. Вже побував у багатьох місцях: країнах Прибалтики, Скандинавії, Центральної Європи. Мені подобається перемагати. Поразки – засмучують, але вони мотивують до самовдосконалення.

Ви кажете, що часто берете участь у турнірах, чемпіонатах та змаганнях. Скажіть, а яка перемога для Вас є найвизначнішою?

Найкращим результатом вважаю перемогу на чемпіонаті України у 2013 році. Адже поруч із нами боролися команди зі спеціалізованих інтернатів Києва, Броварів та Запоріжжя. У цих закладах спеціалізація гандболу на першому місці. Їх ще називають кузнею українського гандболу. Тому, дуже приємно було, що ми перемогли, це дуже знаково.

На жаль, сьогодні гандбол не має можливості для стрімкого розвитку. Значна кількість фахівців і спортсменів виїхали за кордон. Там демонструють високі результати, але уже для європейського та світового гандболу.

Ростислав вважає, що основною проблемою, яка мотивує спортсменів виїжджати, це не тільки заробітна плата, яка за кордоном вища, ніж в Україні, а й відсутність відповідних умов для тренувань. Та попри усі проблеми, з якими стикається сучасний український спорт, віддані своїй справі вірять, що будуть зміни на краще. Юнацька збірна України (1998 р.н.) готується до Чемпіонату Європи, який відбудеться у серпні у Болгарії, а вже в березні поїдуть на турнір у Прагу.

Цьогоріч програма «Волинь спортивна» - одна із пріоритетних в діяльності Фонду «Тільки разом». Це відкриває широкі перспективи для розвитку місцевого спорту та розбудови спеціалізованої інфраструктури у районах та Луцьку зокрема.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---