Волинянин виховав цілу плеяду чемпіонів і у свої 80 далі готує майстрів

Волинянину майже 80, але він виглядає значно молодшим. Рецепт молодості не приховує, більше того, ділиться ним з усіма. Це – спорт, спорт і ще раз спорт. Чим більше рухаєшся, тим молодшим виглядатимеш. А ще тренер з Володимира-Волинського, десятиборець, майстер спорту Михайло Захарченко розповідає про те, як потрібно виховувати чемпіонів та що для цього потрібно. Про це інформує Слово правди.

Коли я прийшла до спорткомплексу, Михайло Павлович якраз проводив тренування. Діти уважно слухали його і намагалися виконувати все, що той наказував. Я бачила, як хлопчик та дівчинка стрибали, а він після кожного стрибка давав підказки, які вони використовували.

- У них тільки друге заняття, - зазначив Михайло Захарченко. – Тож намагаюсь донести найнеобхідніше, щоб зрозуміли, що потрібно робити.

- Михайле Павловичу, ви у спорті досить давно. Чи не виникало бажання покинути його і просто відпочивати?

- Ніколи. Адже це – моє життя, яке я присвятив його Величності Спорту. Завдяки йому я у свої вісімдесят відчуваю себе молодим та бадьорим. Та й звик до щоденних занять зі своїми вихованцями.

- До речі, скільки вдалося виховати за весь період?

- Рахунок іде на сотні, з них - близько двадцяти майстрів спорту. Зазначу, що це немало. Адже, щоб виховати майстра, потрібно від восьми до десяти років. Приміром, кілька років тому лише за один рік підготував чотири першорозрядники. Мені пощастило виростити цілу плеяду спортсменів, серед яких майстри спорту міжнародного класу. Це Володимир Приступа (метання молота), Георгій Яремчук (штовхання ядра), на жаль, вже покійні. Микола Авраменко (метання списа), який побив рекорд України і цей показник тримався 14 років. Чимало моїх вихованців працює не тільки в Україні, а й за кордоном. Проте, приємно, коли вони приїжджають у місто і приходять до мене, діляться успіхами, розповідають про себе. Та ще приємніше працювати зі своїми вихованцями пліч-опліч. Сам уже тренує юних чемпіонів мій вихованець Віктор Бородін.

- Хто був вашим першим вихованцем, який досягнув успіху?

- Володимир Ячміньов, який виграв у першості області, України та Радянського Союзу. А ще у міжнародних змагання «Матч гігантів» між СРСР та США, які відбувалися в Америці, став переможцем з десятиборства і чемпіоном СРСР.

- Ви тренуєте хлопчаків та дівчат у стрибках у висоту. За якими критеріями відбираєте їх?

- Висотники мають бути високими та худими. А ще мати бажання вчитися. У моїй практиці були випадки, коли починали займатися спортом, і я бачив, що у дитини є усі дані для цього. Та, потренувавшись, чимало з них кидали. А перед вступом до вишу приходили і просили попрацювати з ними. Але я відмовляв. Бо знав, що це тільки згаяний час. Якщо ж бачу, що хлопчик або дівчинка не мають даних для стрибків у висоту, раджу їм займатися іншим видом спорту. Або ж вони займаються задля здоров’я.

Висота, на мою думку, є універсальним видом спорту. Адже вона включає в себе короткий розбіг, вистрибування, перехід через планку (працює вестибулярний апарат), координацію. Словом, виробляється комплекс рухів, які потрібні протягом усього життя. До всіх цих якостей додається загартовування характеру. Помітивши втому своїх

учнів, кажу їм, щоб закінчували хорошим стрибком. Хтось стрибатиме двадцять разів, а комусь разу вистачить. Головне, щоб цього самі захотіли. І вони зі шкури вилазять, але доказують, першою чергою собі, що вони можуть це зробити.

- Від чого залежить успіх дитини?

- Першою чергою - від тренера. Якщо він розуміє та відчуває дитину, то зуміє її налаштувати на заняття тим видом спорту, який вона обрала і навчити всьому. Добрий тренер зобов’язаний уміти помітити помилку та вправами її виправити.

Але немало залежить ще й від даних самої дитини.

- Цього року один з ваших вихованців – Вадим Кравчук брав участь у чемпіонаті Європи, який проводився у Швеції. Хто ще з молодих спортсменів відзначився?

- Одна з моїх вихованок Настя Матвійок здобула звання кандидата майстра спорту, стрибнувши у висоту 1,7 метра. В Україні вона стала третім призером, до того ж була наймолодшою учасницею, її запросили взяти участь у чемпіонаті Європи, який відбувався у Грузії. У «Володимирських висотах» на День міста, де виступали восьмеро майстрів спорту зі всієї України, були і троє моїх вихованців - Вадим Кравчук, Сергій Климчук та Дмитро Бардась. А взагалі свою майстерність демонструвало близько двадцяти спортсменів-висотників з нашого міста. Адже найкращі показники на Волині показують володимирці та нововолинці.

- Відомо, що спортсмени мають певні переваги під час вступу до вишів...

- Так. Адже зважаючи на те, що головна увага у вузах приділяється навчанню, спортсменів там не має коли готувати. Тож коли потрібно брати участь у змаганнях та захищати честь університету, не потрібно перейматися питанням: хто це робитиме. Діти, пов’язані зі спортом, навчаються у Києві, Львові, Харкові... Один мій вихованець навчається у Польші, оскільки там не вистачає висотників.

- А з чого починали спортивну кар’єру?

- Після закінчення інституту фізкультури та спорту, а це було у 1966 році, отримав направлення у Володимир. Зізнаюсь, мене, корінного черкащанина, порадувало, що їду на Волинь. Бо знав, що цей край славиться озерами, ріками та лісами. Недарма Волинь називають сонячною та блакитноокою. А, оскільки, сам я затятий рибалка та мисливець, то вдалося сумістити приємне з корисним. Вже на місці мені повідомили, що тренуватиму десятиборців.

На той час у спортивній школі директором був Володимир Черній. І ось ми разом з ним певний період виховували майбутніх чемпіонів. Групи були великими. Замість 12-ти чоловік налічувалось 40. Але ми давали раду.

- Які плани на найближчий час?

- Попереду – міжнародна спартакіада, до якої ми ретельно готуємось і докладатимемо усіх зусиль, щоб потрапити у шістку. На змаганнях буде багато спортсменів зі всієї України, з яких буде потрібно обрати кращих. А як обирати, коли, наприклад, кілька чоловік покажуть однакові результати? У такому випадку перше місце отримує той, хто показав найкращий результат з першої спроби, друге – з другої, і третє – з третьої.

- Ви обмовились, що любите рибалку і полювання. Як часто берете до рук рушницю та вудки?

- На полюванні був останній раз років п’ять тому. Тепер не ходжу. Бо зір не той, і рухи вже не такі миттєві, як були колись. А реагувати потрібно швидко у лісі. Окрім того, багато боліт повисихало, де водилось чимало звірів, і браконьєри не дрімали. Тож з полюванням зав’язав. А от з рибалкою продовжую дружити. Щосереди, як тільки маю вихідний, беру вудки і гайда на озеро або річку. Не має нічого кращого, ніж сидіти на березі і дивитися на воду, вдихаючи чисте повітря, а за якийсь час вже тягнути коропа або карася.

- За півстоліття вашої тренерської роботи, який урок засвоїли для себе?

- В інституті, де я навчався, читав лекції професор Попов, спеціаліст міжнародного класу, який після війни у Німеччині викладав в одному з вищих закладах на німецькій мові, а в нас читав фізіологію спорту. У нього були проблеми із зором. Так от він нам говорив: «Я б за ваше здоров’я віддав усі свої титули». Мені ці слова закарбувались у пам’яті, згодом я зрозумів їхню суть. Щоб повноцінно жити і радіти життю, потрібно дбати про своє здоров’я.

Адже його ні за які гроші не купиш. А заняття спортом сприятиме цьому.

Жанна МАРКОВСЬКА.

На фото: Михайло Захарченко з вихованцями Сергієм Климчуком та Андрієм Кулішом.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---