Вода в очах, сильні хвилі і дощ: волинянка перепливла Босфор

Колишній виконавчий директор фестивалю «Бандерштат» Марина Хромих взяла участь у щорічному спортивному заході – запливі через Босфор.

Всіма емоціями і враженнями Марина поділилася на своїй сторінці у Facebook.

Зі слів Марини, ранок перед запливом розпочався за звичним графіком: в міру ситний сніданок з “довгими вуглеводами” і мінімумом білка, ніяких овочів, фруктів, молока та м’яса. "Його, до речі, і м’ясоїдам не рекомендують вживати перед запливами. Ми прийшли вчасно, я нічого не забула, мені далі писали про підтримку, усе було досить добре", - пише дівчина.

Єдиним, що реально бентежило Марину - це фізичні сили, яких із головою вистачило на весь заплив, адже напередодні запливу їй не вдалося нормально виспатися і вона дуже переймалася тим, щоб не видихнутися десь посередині і не мати сил догребти до фінішу.
"Найбільше, що виснажувало на початку - це очікування старту", - продовжує Марина. Як йдеться у дописі, спочатку учасників розділяють на 2 кораблі, які відвозять їх до місця старту. Потім причепляють понтон, з якого учасники повинні пірнути у воду. Після того залишається очікувати поки стартують учасники з іншого корабля, поки проломляться всі мега плавці з нашого корабля… "Весь цей час я ні граму не переживала, намагалася веселити колег і просто якось насолоджуватися моментом. Я стрибала у воду з відчуттям абсолютної гармонії, спокою і впевненості в тому, що все пройде чудово", - запевняє Хромих.
Пекло від Босфору для дівчини почалося вже на початку запливу. "Опинившись у воді, відчула, що в мене протікають окуляри", - пише вона. "Мої класні, перевірені, зручні і комфортні окуляри напевно вирішили, що солона вода - не для них. А далі одна за одною навалилися хвилі, які, на жаль, витримали не всі учасники запливу, і зійшли буквально на перших 200 метрах дистанції", - зазначає Марина.

Зі слів дівчини, ці хвилі, солона вода в очах, якийсь раптовий біль в животі і збите дихання дуже серйозно вибили її з нормального плавання. "Я не панікувала, не злякалася, нічого такого. Просто боролася з хвилями, які били по обличчю, у той час як з голови не виходила думка - що я взагалі роблю і нащо це? Де ті рятувальні човни? Хай би забирали мене звідси!" - йдеться у дописі.

Як зазначає Марина, до першого орієнтиру - мосту Султана Мехмеда Фатіха - вона допливла уже з усвідомленням, що цей заплив для неї точно не про швидкість. "Тут аби догребти, коли вода в очах і треба постійно зупинятися, щоб вилити її з окулярів і спробувати втиснути їх так, щоб вони протікали мінімально. У мене до речі досі міні-синці навколо очей і відповідно біль від цього", - констатує вона.
"Під мостом я пропливала на спині - його ж добре видно над собою і відповідно збитися зі шляху майже неможливо. Це дозволило мені віддихатися і зібрати себе до купи. Далі я призвичаїлася до води в очах, відлаштувала дихання ну і взагалі нормально попливла. Все було добре, я бачила, що пливу посередині, відчувала прохолоду, всі об’єкти на берегах миналися досить швидко. Мене навіть не турбували медузи і сміття, які періодично зустрічалися у воді", - переконує Хромих.

Згодом Босфор підготував для неї ще одне випробування - дуже холодну течію. "Спочатку було нормально. Я розраховувала, що течія мене швиденько донесе прямо до фінішу і я вийду з тої мерзлоти. Я не знаю скільки часу так минуло. Моя свідомість включилась вже десь близько біля фінішу. Я бачила надувні кулі, до яких треба було допливти і мені дуже хотілося цього з однієї причини - щоб мені перестало бути холодно!", - запевняє Марина.
З її слів, проходити через такі випробування - нереально складно, що зумовило те, що з води дівчина вийшла з губами “кольору морської хвилі”.

Опісля, зі слів Марини, погода вирішила "добити" учасників запливу і крім тих хвиль, які злякали багатьох ще й почався дощ. "Ну дощем волинсько-поліських людей злякати складно, тим більше, що в мене вже був досвід пливти під час дощу і навіть трішки грози на Згоранському озері - якраз за тиждень до Босфору. Тому хоч тут я гідно справилася", - ділиться дівчина.

"Заплив через Босфор складний тим, що тут є багато течій. Є основна, яка “несе” учасників по дистанції, а є зворотні - біля берегів, які треба якось подолати/обпливти, щоб дістатися фінішу. Десь за метрів 50 зустріла свою колегу, від якої відстала ще на початку через ті окуляри і свої зупинки. Біля нас дуже страшно кричала якась жінка, яку явно не помічали рятувальники. Ми якось допомогли їй зрозуміти, що треба робити. Жінка до речі була російськомовна ну і їй реально пощастило, що вона зустріла людей, які могли їй російською сказати, що треба зняти шапку і махати нею рятувальникам на найближчому човні. Це я до того, що один із обов’язкових навиків, які треба мати - елементарне знання англійської", - переконує Хромих.
"Сертифікат про заплив я отримала зі своїм часом - 2.09.45 (попередні роки ліміт був 2 год, цього року продовжили до 2.20), а не DNF - did not fifnish. Це результат таких, хто був одним із останніх. Але для мене #Босфор2018 - точно не про цифри", - запевняє Марина.

Вона неймовірно вдячна всім, хто був поруч півроку підготовки до цієї шаленої авантюри. "У моєму житті, звісно, і без того вистачало історій про “не вбило і зробило сильнішою”, але це було неймовірно і круто! Це точно змінило мене і моє все життя в кращу сторону і я горджуся всім, що сталося за цей час. Думаю, що цей заплив - лише початок подібних історій і перемог", - переконана дівчина.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---