«У Луцьку – одержимі спортом люди», – Данило Даниленко

Віднедавна лучанин Данило Даниленко – один із провідних українських бігунів на 400 метрів та на 400 метрів із бар’єрами. Він розпочав шлях у легку атлетику навесні 2008-го. У рідних Черкасах грав до цього у футбол і баскетбол. Згодом у його житті був переїзд до Донецька, а тепер до Луцька. Про це йдеться у газеті «Волинські Новини» № 3 від 18 лютого 2016 року.

Волинські Новини зустрілися з Данилом напередодні його поїздки на чемпіонат України в приміщенні, що відбудеться у Сумах 25-27 лютого. А напередодні, 12 лютого, у польському Торуні Даниленко відзначився особистим рекордом у бігу на 400 метрів. У компанії найсильніших бігунів світу він був сьомим із чотирнадцяти спортсменів з результатом 47.51. Данило наразі нечастий гість у Луцьку. І чи не головний привід приїхати сюди – скласти іспити, адже вчиться він (і непогано!) в Східноєвропейському університеті.

– Даниле, переїзд до Луцька з Донецька – це сумна сторінка твоєї біографії?

– Не скажу так однозначно. Це життя... І реалії, що склалися в країні. Тим більше, що спортсмени мусять звикати до частих переїздів. З Черкас я перебрався до Донецька, бо там колись були чи не найкращі умови для легкоатлетів – хороші тренери, інфраструктура... Там почав працювати з Оленою та Олегом Вегнерами. Коли почалася війна, не вагалися щодо переїзду, адже і спортом займатися, і просто жити в окупації було б нестерпно. Нас запросили до Луцька, я перевівся в СНУ і далі присвячую себе улюбленій справі.

– Як зустрів Луцьк?

– Місто дуже схоже на рідні Черкаси – невелике, компактне. Загалом дуже подобаються люди в Західній Україні, вони привітні та щирі. Подобається, що цінуєте працю спортсменів. Я ніколи в житті не відчував ще такої уваги до себе.

Це окрилює.

– Розкажи про розпорядок дня професійного легкоатлета. Чи треба дотримуватися суворого режиму?

– Не можу сказати, що я з тих спортсменів, які дуже суворо ставляться до режиму. Звісно, знаю і виконую основні моменти, а от якихось забаганок, наприклад, лягати спати рівно о дев’ятій вечора чи десятій – такого немає. Прокидаюся о восьмій чи восьмій тридцять. Такий самий графік на зборах, на які дуже часто їжджу. Якщо вже говорити про обов’язкові норми, то в Україні важко дотримуватися правильного харчового раціону спортсмена, адже чистих продуктів мало, їхня якість низька.

– Помітив, що часто тренери ставлять тебе в естафеті на заключному четвертому етапі...

– Інколи й третім біжу, не завжди останнім. Розклад в естафеті залежить від задуму тренерів. Вони вважають за потрібне розставити учасників команди відповідно до складу суперників. В українській збірній, наприклад, найсильніші біжать на першому і другому етапі. Зазвичай це Бутрим та Гуцол із Сум.

– Вони твої основні конкуренти на дистанції 400 метрів?

– Так, але на Олімпіаду я маю намір кваліфікуватися у бігу на 400 метрів із бар’єрами. Тут суперники – Станіслав Мельников з Одеси та Денис Нечипоренко з Черкас. Вони друзі й конкуренти водночас, це спорт. Вважаю, що перемагати слід передусім самого себе.

– У ці дні всі твої думки присвячені чемпіонату України в Сумах?

– Торік я тут показав також непогані результати й однозначно маю намір тільки поліпшувати їх. Хочу з прицілом на літо визначити, як підготувався за зиму до сезону. Але головне завдання – отримати ліцензію на Олімпіаду.

– Як оціниш форму, в якій перебуваєш нині?

– Без зайвої скромності скажу, що вона нині найкраща у сезоні. Хоч на Олімпіаду в Ріо буду відбиратися у бар’єрному бігу. Але в цій справі головне – перемогти передусім себе.

– Бар’єри – твій улюблений вид бігу?

– У кожного виду свої нюанси. Бар’єрний біг вимагає більше роботи, але я її ніколи не цурався. Узимку більше бігаю просто 400 метрів, а влітку на цій дистанції додаю бар’єри. Часто жартую на цю тему: труднощів у житті не боюся, бо бігаю дистанцію з перешкодами.

– Які старти запланував у цьому році задля якомога кращого результату і можливого потрапляння на Олімпіаду?

– Після старту в Сумах визначатимемося з тренерами, чи поїду на чемпіонат світу в Портленді. Це залежить і від того, чи потраплю до складу української естафетної команди.

– Як тобі тренуватися на нашому «Авангарді»?

– Він просто чудовий. Повірте, я тренувався на багатьох стадіонах України, тому можу оцінювати. Арена зручна, доріжки відповідають усім вимогам. Коли буде тепло, обов’язково тут тренуватимуся, а вже на змаганнях перевіримо, як покриття поводиться в такому режимі. Знаю, що цього року турнірів у Луцьку буде чимало.

Досьє

Данило Даниленко, 21 рік. Зріст – 190 см, вага – 75 кг. Бігун на 400 метрів та на 400 метрів з бар’єрами.

Майстер спорту міжнародного класу.

Тренери: Олена та Олег Вегнери, Леонід Нечипоренко.

Врубка

Олена Вегнер, тренер Данила: «Він приїхав до нас у Донецьк худеньким, слабеньким. Біг 400 метрів тільки за 49 секунд, а з бар’єрами цю дистанцію долав за 51.99. Із Данилом ми з Олегом Вегнером почали працювати у вересні 2012 року, а в 2013-му він став майстром спорту міжнародного класу. На чемпіонаті світу встановив рекорд України в естафеті 4 по 400 метрів.

...Не без гордощів скажу, що виховали в ньому дуже сильний характер. Роботи не боїться, тому що має мету і знає, до чого ми разом йдемо – хочемо потрапити в перелік найкращих у світі.

...Коли настав час переїздити з Донецька, відреагував на пропозицію трьома словами: «Як скажете, тренере».

Юрій КОНКЕВИЧ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---