Україна футбольна: «хрестоносці» землі Волинської

Одна з найменших областей нашої держави регулярно постачає гравців не тільки до найкращих клубів України, а й до національної збірної. Не тільки у великий футбол вміють «шпілити» волиняни. Область добре відома і міні-футбольними командами, а ще не так давно паралімпійська збірна – неодноразовий переможець чемпіонатів світу і Європи – на 60-70 % складалася з уродженців цього озерного краю. До вашої уваги десятка талановитих футболістів-волинян. Окрім короткої біографії героїв блогу заодно пригадаємо матчі чемпіонату України в яких волиняни проявили себе просто блискуче. Детальніше про талановитих хрестоносців - в матеріалі «Футболу 24».



"Волинь моя, краса моя, Земля моя сонячна.

Де ще знайти таку красу, як в казці намальовану,

Як нерозплетену косу, до серця причаровану..."

Географічна довідка:

Територія Волинської області: 20143 квадратних кілометрів; місцезнаходження: північний захід України (Поліська низовина); межує з: Польщею, Білоруссю, Рівненською, Тернопільською, Львівськими областями; найбільші міста: Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимиро-Волинський, Любомль, Горохів, Ківерці, Рожище, Маневичі; найдовші ріки: Прип’ять, Стир, Турія, Західний Буг, Стохід, Луга, Цир, Вижівка, Чорногузка; найбільші озера: Світязь, Турське, Пулемецьке, Лука.



Озера Волинського краю. Озеро Радожичі, Ратнівський район

Найвідоміші клуби області:

«Локомотив», Ковель (роки існування: 1946 – кінець 90-их); «Шахтар», Нововолинськ (рік заснування: 1955); «Зеніт», Володимир-Волинський (період існування: 60-ті роки); «Сільмаш», Ковель (роки існування: 1970-98); «Рубін», Ковель (роки існування: 1966-69); «Прилад», Луцьк (роки існування: 1975-1990); «Підшипник», Луцьк (роки існування 1979-1999); «Енко», Луцьк (попередня назва: «Електрик»; роки існування: 1966 – 2000-і ); «Волинь» (попередні назви: «Торпедо», СК «Луцьк», СК «Волинь-1»; рік заснування: 1960); «Явір», смт. Цумань (період існування: 90-ті – початок 2000-их); ФЦ «Ковель-Волинь», Ковель (попередні назви: ФК «Ковель», МФК «Ковель-Волинь»); «Вотранс-ЛСТМ», Луцьк; «Ласка», с. Боратин; «Луцьксантехмонтаж №536», Луцьк; ДЮФК «BRW-BIK»; Володимир-Волинський.



Двохразовий чемпіон Волині – "Енко". Знайдете ще безвусого Толика Тимощука? Підказка: шукайте у першому ряду. Присів крайній справа Володя Гапон

Василь Сторчак

Місце народження: Ковель; дата народження: 21.06.1965; позиція: захисник, нападник; виступав за команди: «СКА-Карпати» (1985, 1988), «Торпедо», Луцьк (1986), «Дніпро», Дніпропетровськ (1986-88), «Металург», Запоріжжя (1989-91, 1992-93), «Асмарал», Росія (1992, 1993, 1995), «Сокол-ПЖД», Росія (1995-96), «Торпедо», Запоріжжя (1996-98), «Конструкторул», Молдова (1998), СК «Миколаїв» (1998-2000), «СДЮШОР-Металург», Запоріжжя (2001), ЗАлК, Запоріжжя (2001)

Одна з легендарних постатей для запорізького «Металурга». Перші тренери Василя Сторчака, ковельчани Дмитро Номанчук, Ігор Царьов та Олександр Жук з гордістю згадують про свого вихованця. Ще б пак, не щодня твої юні футболісти перемагають на Спартакіаді народів СРСР. Славне діло трапилося далекого 1986 року. Українські тренери Віктор Колотов, Євген Котельніков та Володимир Трошкін для турніру відібрали найталановитіших українських юнаків. Окрім ковельчанина, до складу збірної потрапили майбутні «зірки» українського чемпіонатуВолодимир Горілий, Андрій Сідельніков, Андрій Ковтун, Олександр Іванов, Сергій Шматоваленко. До слова, за Росію виступатиме майбутній «динамівець» Юрій Калитвинцев. Отож, вигравши свою підгрупу (Узбекистан, Білорусь, Азербайджан), українці перемогли в півфінальній групі (Молдова, РРФСР, Казахстан). У вирішальному двобої юнаки Віктора Колотова мінімально здолали узбецьких однолітків. За цей гучний тріумф українські хлопці були нагороджені званням майстра спорту СРСР.

Щодо Василя Сторчака, то чоловік чимало відіграє в Україні та Росії. Варто сказати, що на перших порах волинянин бігав у нападі, а згодом зайняв позицію захисника!

Чемпіонат України 1998/99, СК «Миколаїв» – «Ворскла-Нафтогаз» – 1:0 «Миколаїв»:

Собєщаков Сергій, Добровольський Дмитро, Жениленко В’ячеслав, Сторчак Василь (Козлов Сергій, 60), Сілецький Сергій (к) (Джугелі Мамука, 46), Кочвар Сергій, Доценко Віктор, Бурименко Сергій, Сорокін Вадим (Галстян Овік, 70), Онопко Сергій, Дранов Сергій

Тренер: Коньков Анатолій

«Ворскла»: Ковтун Андрій (к), Гузенко Андрій (Чуйченко Сергій, 63), Богатир Віктор (Мокрицький Юрій, 52), Головко Олександр, Леженцев Сергій, Мачоган Ігор, Самойлов Віталій, Антюхін Олексій, Хомін Андрій, Костюк Ігор, Мусолітін Володимир (Мелащенко Олександр, 54)

Тренер: Довбій Олександр

Гол: 1:0 – Сорокін (35, з пенальті)

Олександр Чижевський

Місце народження: Луцьк; дата народження: 27.05.1971; позиція: захисник; виступав за команди:«Карпати-2», «Карпати», Львів (1989-99, 2002), ФК «Львів» (1999), «Металург-2», «Металург», Запоріжжя (2000, 2001), «Шахтар-2», «Шахтар», Донецьк (1999), «СДЮШОР-Металург», Запоріжжя (2000), «Таврія», Сімферополь (2002, 2003-06), «Волинь», Луцьк (2003), «Закарпаття», Ужгород (2006-10), «Кар’єр», Старий Самбір (чемпіонат Львівщини, 2011), одна гра за національну збірну (Україна – Польща – 1:2, 15.07.1998); досягнення: переможець чемпіонату СРСР другої ліги в буферній зоні (1991), срібний призер ЧУ (1999), фіналіст Кубку України (1993, 1999), чемпіон першої ліги України (2009)

Ветеранище українського футболу! Лучанин першим перетнув бар’єр у триста зіграних матчів в рамках вищої ліги України. Згодом Олександру підкориться позначка «400 поєдинків». Більше тільки у Олега Шелаєва та СаШо. Найпершими вчили Сашка бити по м’ячу Юрій Тимофеєв таАльберт Мікоян: викладачі луцької ДЮСШ. До слова, Юрій Васильович нині працює старшим тренером паралімпійської збірної. До чого це я згадав паралімпійців? 15 червня вони стартують на чемпіонаті світу. Турнір пройде в англійському Бірмінгемі.

Тепер знову повернемося до Чижевського. У липні 1998 року оборонця «Карпат» (бронзового призера ЧУ87/98, між іншим) на «товарняк» проти поляків викликав Йожеф Сабо. Лучанин відігравши перший тайм, був замінений на Владислава Ващука. Закінчивши професійну кар’єру, Олександр ще трохи побігав за аматорів. Після чого остаточно повісив бутси на цвях. Ох, скільки десятків пар цього взуття Чижевський «вбив» за своє довге гравецьке життя!

Чемпіонат України 1997/98, «Карпати» – «Ворскла-Нафтогаз» – 2:1

«Карпати»: Стронцицький Богдан, Беньо Юрій, Чижевський Олександр (к), Соума Алькалі, Танасюк Сергій (Зуб Роман, 37), Гнатів Роман (Расулов Ельхан, 44), Микитин Володимир, Назаров Євген, Толочко Роман, Плотко Ігор (Єфименко В’ячеслав, 76), Вовчук Любомир

Тренер: Маркевич Мирон

«Ворскла»: Ковтун Андрій, Дичко Володимир, Головко Олександр, Даїл Ібрям Юсуф, Леженцев Сергій (Кобзарь Віталій, 46), Мачоган Ігор, Омельчук Олександр, Кіслов Ігор (к) (Клименко Андрій, 46), Хомін Андрій (Лапко Микола, 69), Чуйченко Сергій, Костюк Ігор

Тренер: Пожечевський Віктор

Голи: 0:1 – Чуйченко (52), 1:1 – Зуб (83, з пенальті), 2:1 – Чижевський (89)

Вилучення: Стронцицький (43)

Сергій Драницький

Місце народження: Луцьк; дата народження: 01.06.1974; позиція: півзахисник; виступав за команди: невідомі нам другосортні польські колективи (1992-94), «Волинь», Луцьк (1994-2000), «Чорноморець-2», «Чорноморець», Одеса (2000-02), «Спартак-Горобина», Суми (2002-03), «Динамо», Хмельницький (2004), «Нафтовик», Долина (2004), «Полісся», Житомир (2004), «Спартак»,Суми (2005)

Фізично сильний гравець з потужними ногами-гарматами, майстер штрафних ударів. Як гравець, Сергій Драницький зробив собі ім’я у Луцьку. В другій половині сезону 1999/00 волинянина разом зОвіком Галстяном до своїх рук прибере тонучий «Чорноморець». Та вливання свіжої крові не допоможе «морякам». З 26 набраними очками вони спікірують до першої ліги. Ха, а нічого було в двох останніх турах програвати тернопільській «Ниві» і маріупольському «Металургу» (1:3, 3:4). Більше у вищій лізі лучанин не зіграє. Сьогодні Сергій Драницький вже в ролі тренера передає свій чималий досвід дітям.

Чемпіонат України 1999/00, «Чорноморець» – «Динамо» – 2:2

«Чорноморець»: Чистов Анатолій, Єрохін Андрій, Сак Юрій, Букель Юрій, Артеменко Сергій, Хроль Геннадій, Чернов Андрій (Сухомлінов Владислав, 58), Гусейнов Тимерлан (к), Гапон Володимир, Драницький Сергій, Мочуляк Олег

Тренер: Азаренков Анатолій

«Динамо»: Кернозенко В’ячеслав, Мамедов Раміз, Кормільцев Сергій (Хацкевич Алєксандр, 46; Яшкін Артем, 78), Головко Олександр (к), Ващук Владислав, Дмитрулін Юрій, Каладзе Кахабер (Михайленко Дмитро, 76), Белькевич Валентин, Деметрадзе Георгій, Шацьких Максим, Гусін Андрій

Тренер: Лобановський Валерій

Голи: 0:1 – Шацьких (49), 1:1 – Драницький (68), 2:1 – Драницький (75), 2:2 – Шацьких (78)

Той самий матч проти "Динамо"

В’ячеслав Шевчук

Місце народження: Луцьк; дата народження: 13.05.1979; позиція: захисник; виступав за команди:«Поділля», Хмельницький (1997), «Металург», Запоріжжя (1998-00), «Металург-2», «Металург», Донецьк (2002), «Шинник», Росія (2003-04), «Дніпро» (2005), «Шахтар-2», «Шахтар-3», «Шахтар», Донецьк (2000-наш час); досягнення: чемпіон України (2006, 2008, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014), Володар Кубку України (2008, 20112012, 2013), володар КУЄФА (2009), 42 матчі за збірну України (дебют: Данія – Україна – 1:0, 30.04.2003)

Хто знає особисто В’ячеслава запевнить, що оборонець «Шахтаря» – строгий режимщик, і не вживає спиртного навіть у свята. Мабуть, тому до цього часу Шевчук перебуває у відмінній фізичній формі. Юнаком Шевчук бігатиме за луцьке «Енко» та команду з міста Ковеля. Вже звідти потрапить до першолігового «Поділля», де зарекомендує себе якнайкраще.

Як пам’ятаємо, були часи коли

Містер в єврокубках довіряв позицію лівого захисника Развану Рацу. З відбуттям румуна до Лондону, лучанин все частіше став з’являтися у Лізі Чемпіонів та Лізі Європи. Так, в сезоні 2013/14 Шевчук відбігав сім євроматчів; в сезоні 2014/15 – шість. І це, зважте, на присутність в клубі досвідченого Ісмаїлі, а згодом й Азеведо.

Також без волинянина незвично уявити лівий фланг збірної України. Складається враження, що В’ячеслав здатний ефективно відіграти як мінімум кілька років.

Чемпіонат України 2004/05, «Дніпро» – «Оболонь» – 3:0

«Дніпро»: Кернозенко В’ячеслав, Шевчук В’ячеслав, Грицай Олександр, Радченко Олександр, Русол Андрій, Шелаєв Олег (к), Корніленко Сергій, Назаренко Сергій (Кравченко Костянтин, 80), Ротань Руслан (Мелащенко Олександр, 46), Костишин Руслан, Бідненко Руслан (Михайленко Дмитро, 77)

Тренер: Євген Кучеревський

«Оболонь»: Романенко Всеволод (Товт Андрій, 19), Стоян Максим (Кобзарь Віталій, 84), Конюшенко Сергій, Кутас Павло, Невінский В’ячеслав (к), Наконечний Микола, Козир Сергій, Гребеножко Олександр, Іващенко Валерій, Терещенко В’ячеслав, Міщенко Віталій (Назарук Сергій, 46)

Тренер: Олександр Рябоконь

Голи: 1:0 – Назаренко (14), 2:0 – Шевчук (24), 3:0 – Корніленко (39)

Луцьке "Енко". Слава Шевчук стоєть шостий ліворуч

Проти "аптекаря" Штефана Кісслінга у Лізі чемпіонів

Анатолій Тимощук

Місце народження: Луцьк; дата народження: 30.03.1979; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Волинь», Луцьк (1995-97), «Шахтар-2», «Шахтар», Донецьк (1997-06), «Зеніт», Росія (2007-09, з 2013-ого), «Баварія», Німеччина (2009-13); досягнення: чемпіон України (2002, 2005, 2006), володар Кубку України (2001, 2002, 2004), володар Суперкубку України (2005), чемпіон Росії (2007, 2015), Суперкубок Росії (2008), чемпіон Німеччини (2010, 2013), кубок Німеччини (2010, 2013), Суперкубок Німеччини (2010, 2012), Кубок УЄФА (2008), Суперкубок УЄФА (2008), чвертьфіналіст чемпіонату світу, 139 матчів за збірну України (дебют: Болгарія – Україна – 0:1, 26.04.2000)

Про успіхи Анатолія Тимощука в «Шахтарі», «Баварії», «Зеніті» нам усім чудово відомо. А от про те, яким був Толик у юні роки думаю знає не кожен. Приміром ви чули, що хлопчиною нинішній капітан збірної перебував у групі підготовці київського «Динамо»? Варто віддати належне Віталієві Кварцяному – саме ВВК відкрив нам талант юного земляка. Хоча найпершою серйозною командою для Толика стало луцьке «Енко». За словами президента колективу Анатолія Войнаровського, в ті часи найперспективнішим «The best young player» Волинського краю вважався Володимир Гапон, однак піком

Володиної кар’єри є «Волинь» та «Чорноморець». Можливо повністю розкритися завадила травма. Щодо Тимощука, він у 1998 році опиниться в Донецьку. Як виявиться всерйоз і надовго. Вже у першому своєму матчі за головних «гірників» волинянин результативно відзначиться за нову команду (трішки нижче – звіт того матчу).

Сьогодні в Луцьку можна зустріти батька футболіста – Олександра Тимощука. Частенько прогулюється у формі «Баварії», до слова. Олександр Іванович теж активно бігає у футбол, за ветеранську команду. Автор цих рядків якось навіть засмутив волинських «зубрів» на чолі з Тимощуком-старшим забитим м’ячем:)

Чемпіонат України 1997/98, «Таврія» – «Шахтар» – 3:3

«Таврія»: Левицький Максим, Назаров Дмитро (Опарін Андрій, 46), Єсін Сергій, Муравйов Олег, Дем’яненко Дмитро, Ветренніков Сергій, Осіпов Олексій (Мітрофанов Олександр, 81), Джугелі Мамука, Кунденок Олександр, Гайдаш Олександр (к), Немешкало Владислав (Кунденок Геннадій, 35)

Тренер: Балан Іван

«Шахтар»: Шутков Дмитро, Старостяк Михайло, Ясковіч Сергій, Попов Сергій (Шелаєв Олег, 74), Коваль Олександр, Селезньов Юрій (Поцхверія Міхаїл, 68), Орбу Геннадій, Ковальов Сергій (к), Зубов Геннадій (Воробей Андрій, 85), Тимощук Анатолій, Штолцерс Андрюс

Тренер: Яремченко Валерій

Голи: 1:0 – Гайдаш (22), 1:1 – Тимощук (38), 2:1 – Опарін (48, з пенальті), 2:2 – Орбу (55), 3:2 – Кунденок (56), 3:3 – Ковальов (76)

Вилучення: Муравйов (65)

Шахтар" початку 2000-их Стоять: Ателькін, Шевчук, Абрамов, Глевецкас, Кривенцов, Попов, Вірт. Присіли: Бахарєв, Зубов, Воробей, Тимощук

Після перемоги в КУЄФА, Толик привіз трофей до рідного Луцька

Тарас Кабанов

Місце народження: Луцьк; дата народження: 23.01.1981; позиція: нападник; виступав за команди: «Карпати-2», «Карпати», Львів (1998-2001, 2002-05), «Галичина-Карпати», Львів (2001-02), «Кривбас», Кривий Ріг (2005-06), «Металург», Запоріжжя (2006-08), ФК «Харків» (2009), «Волинь», Луцьк (2009), ФК «Львів» (2009), ПФК «Олександрія» (2010-11), «Белшина», Білорусь (2012), «Нива», Тернопіль (2012), одна гра за збірну України (Лівія – Україна – 1:1, 18.02.2004 )

Як і батько, Тарас вибрав позицію нападника. Кабанов-менший зарекомендував себе як форвард таранного типу. Пік кар’єри футболіста припав на «карпатівський» етап. Навіть ОВБ викликав лучанина на матч збірної проти Лівії. Після Львова нападник-гренадер побігав в командах вищої, першої та другої ліги. Сьогодні Кабанова можна зустріти на футбольних полях Волині, де він виступає у вищій лізі області.

Чемпіонат України 2005/06, «Кривбас» – ФК «Харків» – 3:1

«Кривбас»: Старцев Максим, Котелюх Олег, Невнський В’ячеслав (к), Дуніч Дарко, Нікітенко Сергій (Попович Олександр, 61), Кашевський Микола, Довгулевець Павло (Тришович Александр, 46), Кораблевс Ігорь, Щеглов Сергій, Гігіадзе Васіл (Кабанов Тарас, 71 – вийшов на 20 хвилин та зробив дубль!), Адієв Магомед

Тренер: Олександр Косевич

«Харків»: Стойко Дмитро, Березовчук Андрій (к), Яценко Олександр, Оберемко Андрій, Грановський Олександр, Комарницький Віталій, Максимов Олександр, Опря Анатолій, Гунчак Руслан, Шопін Ігор (Гололобов Дмитро, 75), Целих Юрій (Гладкий Олександр, 63)

Тренер: Геннадій Літовченко

Голи: 0:1 – Гунчак (5), 1:1 – Гігіадзе (35, з пенальті), 2:1 – Кабанов

(77), 3:1 – Кабанов Тарас (89)

Вилучення: Яценко (34, ФОН)



Тарас Кабанов (стоїть посередині) у складі аматорського "Луцьксантехмонтажу"

Тарас Михалик

Місце народження: Любешів; дата народження: 28.10.1983; позиція: захисник, півзахисник;виступав за команди: ЦСКА-2, ЦСКА, Київ (2002-2005), «Закарпаття», Ужгород

(2005),«Динамо», Київ (2006-2013), «Локомотив», Росія (з 2013-ого); досягнення: чемпіон України (2007, 2009), Кубок України (2006, 2007), Кубок Росії (2015), срібний призер молодіжного чемпіонату Європи (2006), 32 матчі за збірну України (дебют: Україна – Азербайджан – 6:0, 15.08.2006)

Дорогу у великий футбол Тарасу вказав його батько. Свого часу пан Володимир захищав кольори любешівської «Прип’яті». Якщо не помиляюся, стати на ноги Михалику в ЦСКА допомагав Сергій Матюк – так-так, це його на футбольному полі поб’є Олександр Рибка.

В «Закарпатті» тренер ужгородців Петро Кушлик ставив любешівця центральним та крайнім півзахисником. То вже Юрій Сьомін перекваліфікує Тараса на центрального захисника, давши йому в допомогу сенегальця Діакате. Як зізнався в розмові «Футболу 24» Темур Парцванія, у великій мірі саме через цю пару центрбеків грузин не пробився до «основки» киян. Нині Тарас Михалик виступає за московських «залізничників» з якими нещодавно здобув Кубок Росії.

Взимку гравця можна побачити не на Мальдівах-Багамах, а у невеликому і рідному йому Любешові. До слова, Тарас – великий любитель полювання. Також Михалик залюбки погоджується взяти участь в аматорських міні-футбольних турнірах.



Чемпіонат України 1997/98, «Закарпаття» – «Динамо» – 1:2

«Закарпаття»: Худжамов Рустам, Ільницький Тарас, Сапуга Андрій (к), Рожок Сергій (Євланов Артем, 64), Гурка Михайло, Піхур Олександр (Пищур Олександр, 86), Михалик Тарас, Кобін Василь, Савінов Олексій, Голайдо Денис (Микуляк Владислав, 84), Лозинський Євген

Тренер: Віктор Ряшко

«Динамо»: Луценко Тарас, Дантас Родольфо, Да Коста Родріго, Гіоане Тиберіу, Ель-Каддурі Бадр, Верпаковскіс Маріс, Юссуф Аїла, Ребров Сергій (Алієв Олександр, 66), Белькевич Валентин (к) (Чернат Флорін, 62), Ротань Руслан, Гусєв Олег (Пєєв Георгій, 57)

Тренер: Леонід Буряк

Голи: 0:1 – Ротань (40), 1:1 – Михалик (58), 1:2 – Чернат (65)

Тарас та Артем на міні-футбольному Новорічному турнірі у залі луцької ДЮСШ

Два капітани: Сімінін та Михалик

Артем Федецький

Місце народження: Нововолинськ ; дата народження: 26.05.1985; позиція: захисник; виступав за команди: «Шахтар-3», «Шахтар-2», «Шахтар», Донецьк (2002-06, 2008-09), «Арсенал», Київ (2007), «Харків» (2007-08), «Карпати», Львів (2009-12), «Дніпро», Дніпропетровськ (з 2012-ого). 39 ігор за збірну (дебют: Україна – Литва – 4:0, 25.05.2010); досягнення: срібний призер чемпіонату України (2009, 2014), володар КУЄФА (2009), фіналіст Ліги Європи (2015)

Тато правого захисника «Дніпра» та збірної – бомбардир «Волині» – родом з Львівщини. Артем же народився у шахтарському Нововолинську. Хлопцем він потрапив до академії «Шахтаря». На щастя для лучанина, у побуті йому дуже допомагав земляк Анатолій Тимощук. Пригадую як розмовляв з Артемом влітку 2006-ого. Хлопець прагнув потрапити до основного складу «Шахтаря». Проте «засвітися» в Києві та Харкові. По правді зізнатися, тоді не думав, що Федецький стане твердим виконавцем «синьо-жовтої» дружини. Повернувшись на нетривалий термін до «Шахтаря», футболіст вирушив до Львова. Разом із іншими гравцями «левів» волинянин напише «зелено-білу» історію клубу. Не забили як саме Федецький втягнув «Карпати» до Ліги Європи, заштовхавши сферу у турецькі ворота? А як він у Парижі закинув за комір Грегорі Купе? А як він, вже будучи «дніпрянином», закрив Франка Рібері? Зіграй Артем на «Стад де Франсі», і цілком можливо ми, а не галли, пакували би речі до Бразилії.

Федецький славиться своєю непоступливістю на полі, жорсткою манерою гри. За що частенько «нагороджується» жовтими картками. А ще, правого бека «Дніпра» можна кожної зими зустріти в Луцьку – гравець бігає в міні-футбол за місцевий «Вотранс».

Чемпіонат України 2007/07, «Нафтовик-Укрнафта» – ФК «Харків» – 1:4

«Нафтовик»: Величко Сергій, Сердюк В’ячеслав, Кретов Анатолій (Кирилов Вадим, 70), Кікоть Андрій, Каракевич Роман, Зайчук Владислав (Котенко Іван, 59), Карпенко Сергій, Кучіс Аурімас, Баковіч Бранко, Іванов Олексій (к), Монахов Антон

Тренер: Городов Валерій

«Харків»: Худжамов Рустам, Березовчук Андрій (к), Чеберячко Євген, Аладашвілі Кахабер (Соколенко Андрій, 84), Панковець Олексій, Білий Максим (Комарницький Віталій, 70), Мілько Вадим, Гунчак Руслан, Федецький Артем, Сучков Олексій, Рібейро Андерсон (Абдулайє Ібрагім, 53)

Тренер: Безсонов Володимир

Голи: 0:1 – Федецький (25), 1:1 – Зайчук (42), 1:2 – Федецький (70), 1:3 – Федецький (77), 1:4 – Гунчак (80)

"Как молоды мы были....Мы друзей за ошибки прощали... Первый тайм мы уже отыграли...". Федя і Тімоха

Олег Герасим’юк

Місце народження: Володимир-Волинський; дата народження: 25.09.1986; позиція: півзахисник;виступав за команди: «Ковель-Волинь-2», Ковель (2003), «Волинь», Луцьк (2004, 2005-2006, 2010-12), «Іква», Млинів (2004), «Динамо-2», «Динамо», Київ (2005, 2007-09), «Арсенал», Київ (2006-07, 2013), «Нефтчі», Азербайджан (2008), «Говерла», Ужгород (з 2014-ого); досягнення:чемпіон України серед дублерів (2005, 2008), переможець Літньої Універсіади (2007)

Волинський Недвед. Саме так колись нарекли вболівальника Олега Герасим’юка. Ні, в «Ювентусі» Олег не виступав, «Золотого м’яча» він не вигравав та у фіналі Євро не грав, але волинянин теж славився своїми фланговими проходами (на українському рівні, звісно) та мав зачіску схожу з недведівською.

Курс молодого бійця Герасим’юк проходив у друголігових «Ікві» та «Ковель-Волинь-2». Після серії успішних матчів за «хрестоносців» футболіст перебрався до столиці. Не закріпившись в стані «Динамо», Олег спочатку спробував свої сили в «Арсеналі», а через трохи, завдяки стараннямАнатолія Дем’яненка, був орендований «Нефтчі».

Дико не щастить Герасим’юку із вчасною виплатою чесно зароблених грошей: в «Арсеналі», «Волині», «Говерлі» його залишали з носом. Нагадувати про свіжі та гарячі стосунки Олега з керівництвом лучан і ужгородців не варто. Ви і самі все чудово знаєте.

Чемпіонат України 2004/05, «Волинь» – «Іллічівець» – 3:2

«Волинь»: Гуменюк Олександр, Ряхн Тааві, Джудовіч Міодраг, Тришович Александр, Ганчаржик Северин, Новак Марцін, Сачко Василь (к), Чеботарь Борис, Мітіч Саша (Попович Душан, 50; Сіанкам Ернест, 74), Бута Корнел, Домбрайє Едді (Герасим’юк Олег, 19)

Тренер: Віталій Кварцяний

«Іллічівець»: Нікітін Андрій, Закарлюка Сергій, Грібанов Сергій (Кривошеєнко Іван, 70),Мальцев Олександр (к), Глевецкас Дайнюс (Конюшенко Андрій, 46), Краснопьоров Олег, Єсін Дмитро (Гібалюк Микола, 79), Гай Олексій, Бойко Андрій, Шищенко Сергій, Цихмейструк Едуард

Тренер: Микола Павлов

Голи: 1:0 – Тришович Александр (8, з пенальті), 2:0 – Герасим’юк (32), 2:1 – Грібанов (36), 3:1 – Герасим’юк (68), 3:2 – Шищенко (80)

Ні, це не Гера роздягнув Шеву, а луцькі вболівальники (а може й вболівальниці :))

Сергій Політило

Місце народження: Нововолинськ; дата народження: 09.01.1989; позиція: півзахисник; виступав за команди: «Чорноморець», Одеса (2006-13), «Дністер», Овідіополь (2008), «Дніпро», Дніпропетровськ (2013-2014), «Волинь», Луцьк (з 2015-ого); досягнення: фіналіст Кубку України (2013)

Вперше на власні очі, будучи «молодим і зеленим», побачив Сергія Політила в матчі першої ліги «Волинь» – «Дністер» (23.11.2008). Моторний і невисокий хав юніорської збірної на засніженому «Авангарді» вдало діяв протягом всієї зустрічі. І закономірну перемогу здобула команда Тимерлана Гусейнова, нехай і мінімальну.

В чемпіонаті ДЮФЛ волинянин так і не зіграв за команди рідного регіону жодного матчу. Після випуску з РВУФК Політило, не пройшовши огляд в «Дніпрі» (чи думав-гадав тоді Сергій, що повернеться до Дніпропетровська?), прийняв запрошення тренера «Чорноморця» Владислава Зубкова. А через трохи гру волинянина оцінить Семен Альтман. З тих пір і розпочнеться сходження Політила на вершини українського футболу.

В Одесі Сергій навіть був капітаном «моряків», але після грубої гри проти «карпатівця» Ткачука тренер Роман Григорчук пов’язку відбере. До Дніпропетровська Політила запрошував Хуанде Рамос. Наступний тренер «біло-блакитних» Мирон Маркевич не надто вірив у мініатюрного хавбека, а після матчу з «Копенгагеном» взагалі відправив того на каторгу. Не на Сахалін, але думаю багато футболістів погодяться, що «Волинь» Віталія Кварцяного і є той футбольний Сахалін (хоча Віталій Володимирович, говорячи в емоціях гравцеві куди він його відішле, згадує острів Шмідта – вочевидь такі слова у ВВК через його армійську службу). Після одного з останніх матчів «хрестоносців» Кварцяний похвалив дії Політила, а це, погодьтеся, дорого вартує.

Чемпіонат України 2011/12, «Чорноморець» – ПФК «Олександрія» – 2:1

«Чорноморець»: Безотосний Дмитро, Ковальчук Петро, Шиманек Войтек, Кутас Павло, Вангелі Крісті, Ковальчук Сергій, Політило Сергій, Ковальчук Кирило, Каськов Артур (Цигирлаш Ігор, 46), Де Матос

Леонардо, Діденко Анатолій (к)

Тренер: Григорчук Роман

«Олександрія»: Паньків Юрій, Сахневич Андрій, Кралік Ян (Давидов Сергій, 81), Чередніченко Ігор (к), Довгий Олексій (Зейналов Руслан, 62), Салхі Тауфік, Ксьонз Павло, Сидоренко Кирило, Калоуда Любош (Шевченко В’ячеслав, 69), Старенький Сергій, Кабанов Тарас

Тренер: Шаран Володимир

Голи: 0:1 – Зейналов (64), 1:1 – Політило (68), 2:1 – Де Матос (80)

Кількома словами варто згадати інших волинян. Зокрема, ковельчанин Віктора Мацюка (виступав у «Поділлі», «Закарпатті»); Володимира Мельника (грав у складі «Сконто» проти «Інтера» в 2-ому кваліфікаційному раунді ЛЧ ), Романа Жерша (екс-хав «Волині» й «Закарпаття»), Віталія Кашубу(міні-футбольний «Кардинал»), Сергія Чапка (свого часу виступав за дубль донецького «Металурга» і юніорські збірні України), Тараса Романчука (нині захищає кольори польської «Ягеллонії»); нововолинця Вадима Панаса, який будучи гравцем скромного «Львова» поховав «Шахтар» (їм та згаданим Панасом свого часу цікавився московський «Спартак»); лучанина і плеймейкера «Говерли» Дмитра Трухіна; уродженця озерного Шацька Василя Штандера – фіналіста юнацької Ліги чемпіонів.

Підготував Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---