Чому 15-річний спринтер Ерік Костриця залишився в Луцьку?

– Зимовий сезон у розпалі, в перервах між виїздами на чемпіонати та збори тренуюся вдома, у залі обласної спортшколи, – із Еріком Кострицею розмовляємо у перерві між тренуваннями. Тренер 15-річного спринтера Олег Вегнер везе підопічного на діагностику – у кінці січня в Запоріжжі на юнацькому чемпіонаті України в приміщенні на останніх метрах забігу на 200 метрів Костриця раптом упав і добряче пошматувався об штучне покриття. «Золото» юнацького Чемпіонату України цього разу до нього не потрапило.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети Волинські Новини (№ 54).

– Дуже прикро було, я перший біг і неод­мінно став би чемпіоном, – розповідає Ерік. – Якесь секундне затьмарення, і все – я лежу, а суперники перетинають фінішну лінію...

Про таких, як він, зазвичай кажуть: наша надія, майбутня зірка. Рік тому про Кострицю ніхто не знав, а тренери національної юнацької збірної, які приїхали до Луцька у вересні на Командний чемпіонат України, з подивом запитували у місцевих, хто цей хлопчина, який виграв стометрівку. За два тижні у Кропивницькому Ерік додав до цього «золота» «срібло» на 200-метрівці чемпіонату України серед ДЮСШ.

– Це моя перша зима в Україні. Проходжу акліматизацію, трохи прохолодно, але цікаво. Ще таких відчуттів не мав, – каже хлопець, кутаючись у куртку.

Батьки Еріка виїхали з Луцька до Португалії, коли хлопчикові було три роки. Спочатку заробляти гроші подався тато, за кілька років до нього приїхала дружина із малим сином. Ерік пішов у місцеву школу й почав займатися легкою атлетикою. Хороші природні дані далися взнаки, і Костриця виграв чимало титулів зі своїм спортивним клубом з міста Лерія.

Минулого року помер дідусь Еріка, й сім’я приїхала до Луцька залагодити справи. Коли ж настав час повертатися до Португалії, хлопець захотів лишитися – на батьківщині йому сподобалося більше, а умови для тренувань були нарівні з португальськими.– Ми з батьками прийшли на стадіон «Авангард» поцікавитися, чи можна тут займатися легкою атлетикою, чи є тренери. Коли побачили арену, доріжки, познайомилися із тренерами, я вирішив залишитися, – розповідає Ерік.

Олена та Олег Вегнери відразу помітили в хлопця талант і запропонували йому інтенсивніші тренування. Власне, вже через кілька місяців це дало результат – Костриця завоював свої перші медалі в Україні.

– Коли я стартував у вересні на Командному чемпіонаті в Луцьку, на трибунах була вся родина – батьки ще затрималися вдома. Прийшли бабуся, дядько, тітка, знайомі. Я не міг не виграти для них хоча б одне «золото». Дуже гордився тією перемогою, – каже юний спринтер.

Його кумир – Усейн Болт. І щоб збулася дитяча мрія бути подібним до Блискавки, Ерік працює й працює на тренуваннях. Подружжя Вегнерів упевнене: за належної підготовки хлопець здатний на більше. Принаймні вже в 15 років його результати часто набагато кращі за суперників, старших від Еріка на рік-два.Поліпшити старт, краще спиратися в колодки, удосконалити техніку бігу й дослухатися до порад Олени Анатоліївни та Олега Івановича – Ерік на зубок знає свою програму на 2017 рік і біжить із нею доріжками луцького «Авангарда».

Юрій Конкевич

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---