Чемпіон світу із Волині розповів, де шукати найкрасивіших дівчат

Важко відшукати європейську країну, де би не бував ковельчанин Олександр Головницький (на фото знизу - крайній справа). Річ у тому, що він – успішний легкоатлет з багаторічним досвідом. Наш земляк – срібний призер чемпіонату Європи, володар Кубка світу з бігу на дистанцію 100 кілометрів (результат – 6 годин 37 хвилин)! Про свої захоплюючі мандрівки Сашко радо розповів «Волинським новинам».




«Найпривітніші – японці»

— Без наполегливої праці такі далекі мандрівки залишилися би в мріях. Як ви прийшли у спорт?
— З дитинства я любив футбол, біг. У школі бігав найкраще. В класі ми з Сергієм Соботовичем ( в майбутньому гравець хмельницького «Динамо», – ВН) були найобдарованішими футболістами. Тому дев’ятирічним хлопцем пішов записуватися в секцію, але всі вони були зайняті. Тому мама сказала: «Давай зараз запишу тебе на легку атлетику, а на наступний рік підеш вчитися на футболіста». Я погодився, і ось так назавжди залишився з «королевою спорту».
— Які заморські країни вразили найбільше?
— Без сумніву, на перше місце в списку подорожей вкажу Реюньйон – острів, що знаходиться в Індійському океані неподалік Мадагаскару. Виходиш вранці з бунгало, а перед твоїми очима – блакитний-блакитний океан, навколо пальми… Надзвичайно прекрасна природа! А які там гарні дівчата! В рідній Україні чимало прекрасних панянок, але там ще гарніші, всі смугляві.
Відвідав я і Бермудські острови. Але вони знаходяться в самотності, навколо – жодних великих населених пунктів. Наприклад, відстань від Бермуд до Нью-Йорка складає близько тисячі кілометрів. Населення острова веселе, спокійне. З відвідин Бермуд запам’ятав ще наступне. В нас, коли зупиняється автобус, всі пасажири кидаються до виходу, штовхаються, наступають один одному на ноги. А там - без поспіху виходять з транспорту.
— Є якась держава, що зачарувала своєю екзотичністю?
— Так, це острів Тайвань, знаний ще як Формоза. Там дуже своєрідна кухня. Місцеві мешканці споживають дуже багато морських продуктів, але все заправляють солодкими приправами, спочатку було важко звикнути. Саме на Тайвані я скуштував м'ясо змії, але його теж заправили солодощами. Тому якогось особливого смаку не відчув.
Своєрідним є Гібралтар, що на Піренейському півострові. Іспанці ходять туди працювати, оскільки зарплата в Гібралтарі є вищою, аніж в їхній державі.
— А як щодо європейських міст?
— Люблю Прагу через її старовину. Вважаю столицю Чехії одним з найкрасивіших міст на континенті та у світі.
Дуже сподобався Брюгге. Місто хоч і невелике, але все покрите каналами, наче Венеція, зберегло багато середньовічних будівель. Запам’яталося також французьке містечко Бержерак (регіон Аквітанія), іспанська Малага.
— Об’їздили всю Європу?
— Ні, не всю. Якщо взяти з більших держав, то не був у Португалії, також не відвідав ще жодного разу сусідню Росію.
— Якесь з наших українських міст схоже на західноєвропейські?
— Якщо якесь і є схоже, то це Львів. Але коли в тій самій Празі старі будинки, пам’ятки архітектури, наче новенькі, відреставровані, то у місті Лева таке рідко побачиш.
— Де мешкають найприємніші люди?
— В Японії. Якщо зупинити японця на вулиці і запитати, приміром, де знаходиться супермаркет електроніки, то він, навіть якщо дуже поспішає, відведе вас до магазину. Вони так виховані – бути напрочуд чемними до гостей країни. Також скажу, що японці – це знахідка для тренера. Вони швидше помруть, аніж не виконають всі настанови, добіжать до кінця як би не було тяжко.
— А де тоді проживають не такі привітні особи?
— Не дуже сподобалося в Англії. Люди там хоч привітні, але скупуваті. Ось, наприклад, приїздимо ми на змагання, нас забирають англійці до себе додому в гості. Самі ж повечеряють окремо і смачно, а нам – миску з мюслями. Можливо, це в них рахується нормально. А ми звикли, що гостеві – найкраще.
— Певно, в запасі маєте і кумедні історії.
— Кілька місяців мешкав у Нью-Йорку. Перед поїздкою думав собі: «Ось поїду в Штати і вивчу англійську». Але так вийшло, що потрапив я в район Брукліна під назвою Брайтон-Біч, там все населення російськомовне. Люди живуть десятки років в Америці і не знають англійської! Коли заходиш в супермаркет, то таке враження, що ти не в Нью-Йорку, а в нашому «Вопаці» (посміхається, – ВН). Поруч з Брайтон-Біч розмістилися квартали з афроамериканцями. Ось ввечері гуляєш там, а біля магазину сидять темношкірі, схожі на кіношних гангстерів. І не знаєш чи не кинуться раптом вони на тебе. Але, дякувати Богу, все обходилося. Якщо щось раптом і трапилося би, я знав, що зможу втекти (знову посміхається, – ВН).
— Куди далі тримаєте шлях?
— Восени планую потрапити на чемпіонат світу в Дубаї. Але, можливо, першість пройде не в ОАЕ, а у ПАР. В Південно-Африканській Республіці я вже бував двічі. Пам’ятаю, як нас возили на екскурсію до будинку Нельсона Мандели. Тамтешній люд дуже гордиться цим об’єктом. Очікував побачити великий особняк, а це виявився звичайний будинок, тільки з охороною та високим парканом.
В ПАР ще збереглися відголоски апартеїду. Все краще віддають білим, пропонують їм кращу роботу. Не бачив жодного безхатченка європейської зовнішності.

«Біг поруч з Президентом Японії»

— Напевно, під час багатьох подорожей вдалося особисто познайомитися з видатними спортсменами?
— Вдалося. Зокрема з африканцем Хайле Гебреселассіє – дворазовим олімпійським чемпіоном, легендою легкої атлетики. Під час марафонського забігу він пробігає в середньому один кілометр за три хвилини. Це просто шалена швидкість для такої відстані. Та й взагалі, Хайле – людина з біографією, що гідна кінострічки.
На одному з бенкетів познайомився із британкою Полою (Паулою) Редкліф – найшвидшою жінкою-марафонцем. Вона дуже мила і приємна особа.
Зустрічався і з Кененісою Бікелє, знаменитим ефіопським бігуном, триразовим переможцем Олімпіади, автором світових рекордів на 5 та 10 кілометрів.
На Бермудах бачив жінку, яка взяла участь в марафонському забігові ще в далеких 50-их. Це було нечувано! Справа у тому, що жінкам заборонялося брати участь в подібних змаганнях. Коли ж поліцейські побачили серед натовпу чоловіків жінку, то хотіли силою зняти її з дистанції, але інші спортсмени оточили її кільцем. Так вона і добігла до фінішу (чим вам не ще один сюжет для Голлівуду? – ВН).
— Високоповажні політики не пробують бігати нарівні з професійними бігунами?
— В Японії з нами навіть стартував президент країни. А нагороджувати бігунів на Бермуди постійно прибуває помічник британської королеви.
Згадав один випадок про політиків. Нещодавно в новинах дивився зустріч прем’єра однієї європейської країни з нашими державними мужами. На європейцеві був годинник ціною в 150-200 доларів, який носять професійні атлети. Видно, що людина регулярно бігає, активно проводить час. А наші ж політики поки не вдягнуть швейцарський годинник за кілька десятків тисяч доларів — на зустріч не підуть.
— Чи допомагає фінансово держава володареві Кубка світу?
— Ні, гроші мені на поїздки, як постійному призеру забігів, дають організатори змагань. А вітаміни, харчування, кросівки, одяг – все купую за свій рахунок. Певен, якби постійно перебував на атлетичних зборах, то показав би ще вищі результати. Приміром в Росії легкоатлети майже весь рік проводять на зборах, бігають у різних кліматичних умовах. В нас же якщо відбудеться один збір на рік, то це добре.
У тій же Іспанії, коли їхали близько опівночі на метро, то бачили вздовж дороги десятки штучних футбольних полів, тенісних кортів. І всі ці поля були освітлені та зайняті людьми! Тому і не дивно, що Іспанія така сильна у спорті.
Пам'ятаю себе малим, як ми, діти, не могли знайти вільного футбольного майданчика – всі були зайняті. Погляньте тепер, скільки їх пустує, знищується. Прикро…
Розмовляв Андрій КОВАЛЬ

Олександр Головницький з Хайле Гебреселассіє


А також з Кененісою Бікелє


І Полою Редкліф

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---