Життя волинських бійців в тилу: у них болять суглоби, хребти, голови, вони не сплять

Вони збираються тут щотижня. Інколи приходять самі, а інколи приїздять з дружинами. Тільки тут вони знають, що можуть дати волю своїм далеко схованим у серці емоціям. Емоціям, які через палітру фарб та думок, лягають на папір. На звичайні листки для малювання вони виливають свою душу, переживання та страхи. Вони зображають те, що так важко висловити словами. Те, що чути в нашій країні часто, окрім волонтерів, ніхто не хоче.

Вже завтра у Волинській обласні раді відбудеться сесія, де головне питання – розгляд обласного бюджету. Серед проектів цільових програм, на які пропонують виділити кошти чиновники (а проекти таких документів готують профільні управління облдержадміністрації) – і «Регіональна програма підтримки демобілізованих учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей на 2016 рік».

Про це повідомляють у прес-службі Волинського УКРОПу.

На її реалізацію чиновники просять трохи більше 5,8 мільйона гривень. Частина з цих коштів – медична субвенція, частину просять виділити з обласного бюджету. Але… розробляючи цю програму, ніхто не поцікавився, а що ж насправді необхідно демобілізованим? Як вони сьогодні живуть? Що робиться у їхніх душах? Та чи є їм кому допомогти?За діагностику на МРТ в обллікарні у бійців АТО просять гроші

…Бійці АТО з усіх куточків Волині у громадську організацію «П’ятерня» (керівник – Тетяна Мялковська), яка в Луцьку, приїздять щотижня. Хлопці одне одному передають інформацію про те, що тут абсолютно безкоштовно можна взяти участь у заняттях з арт-терапії. А це – для них часто, чи не єдина можливість у такий спосіб отримати психологічну допомогу. Бо те, що гарантує держава, часто виявляється лише фікцією. А підтверджень цьому чимало: про це говорять і самі бійці, і їхні сім’ї.

Подружжя Фірсових – Андрій та Тетяна – заняття з арт-терапії відвідують не вперше. Сім’я – багатодітна.Андрій Фірсов в зоні АТО з квітня 2015 року, служить у 81-ій бригаді, 122-ому окремому аеромобільному батальйоні (постійне місце дислокації в Костянтинівці).

В результаті ДТП, впав з БТР та отримав травму.

«Оперували мене в Харкові, – розповідає бієць АТО Андрій Фірсов. – Кошти на операцію, а це близько 70 тисяч гривень, зібрали тамтешні волонтери. Імплантанти теж придбали вони. Я не знаю, де ми б взяли ці гроші, якби не вони».

У госпіталях Андрій перебуває вже півтора місяця.

«За цей період разів п’ять зі мною спілкувався психолог, – говорить бієць АТО. – Такі сеанси мені дійсно пішли на користь. Але найбільш результативні заняття з арт-терапії. Дружина каже, що коли їх почав відвідувати, змінився. Після таких занять у мене завжди хороший настрій, на деякий час забуваю про всі проблеми».До призову чоловік працював таксистом. Він ще не демобілізований, але найімовірніше за станом здоров’я, його звільнять з лав збройних сил вже цієї весни. Заробляти на життя планує, як і до служби.

«Мені здається, що влада говорить, що вона дбає, але насправді все не так, – каже Тетяна Фірсова. Волонтери дзвонять до нас самі. Про заходи для учасників АТО ми дізнаємося від них, з Інтернету, але аж ніяк не від влади. Соціальні працівники до нас ні разу не приходили. Від знайомих дружин бійців АТО дізналася, що міська влада може надати одноразову грошову допомогу. Написала відповідну заяву у «соцбез», зазначаючи, що чоловік переніс операцію на хребет, що виховуємо троє дітей. Нам виділили 800 гривень».«Нещодавно стоматолог направив мене на ренген, – продовжує ділитися своїми проблемами Тетяна Фірсова. – Згідно із законом, такі обстеження для членів бійців АТО – безкоштовні. На той час чоловік ще перебував на сході. У ренгенкабінеті мене попросили його номер посвідчення. Андрій продиктував його мені по телефону, адже документ був у нього».

«Наш старший син навчається у військовому ліцеї, – говорить дружина бійця АТО Тетяна. – І я, і шкільний психолог помітили, що дитина стала більш замкнутою з того часу, як тато потрапив у госпіталь. Тому з сином в навчальному закладі психолог працює».

Тетяна Фірсова каже, що розуміє, що повинна самотужки справлятися із стресом та тією життєвою ситуацією, в якій опинилася її сім’я. Сили дають діти.

Крикавський Василь – бієць АТО приїхав у студію Тетяни Мялковської з Горохівського району. Призвали Василя на службу у квітні 2014 року, демобілізувався весною 2015. Служив у 51-ій бригаді. Зараз повернувся на свою роботу.

Василь малює образ Божої Матері з ангелами. Каже, що коли знайомий волонтер Денис запросив на заняття з арт-терапії, вагався – чи це йому потрібно. «Але спробував і мені дуже сподобалося, – каже Василь. – Ця терапія дійсно дуже добре заспокоює».Після повернення з АТО молодому чоловікові довелося пройти курс лікування.

«У мене виявили остеохондроз з больовим синдромом лівого плеча, –розповідає Василь. – Після повернення з АТО трохи були проблеми емоційним станом. Поки лежав у госпіталі на Левчанівській, то не бачив ні психолога, ні свого лікаря Хоменка. 21 день мені кололи диклофенак. В результаті - у мене після нього проявилась виразка. Вже інший лікар із госпіталю на Стефаника (де продовжив лікування) сказала, що цей препарат можна колоти лише 3-5 днів через день».

«Під час проходження лікування у госпіталі ветеранів війни, нас запрошували у спортивно-розважальний комплекс «Адреналін Сіті», на більярд, боулінг, возили у басейн. Навіть облаштували спеціальну кімнату для психологічного розвантаження – тут розмістили черепах, кроликів, папуг».

Під час лікування мені довелося пройти діагностичне обстеження на магнітно-резонансному томографі в обласній клінічній лікарні.

«Бійцям пропонують заплатити за діагностику на МРТ – 50, 20 а інколи навіть і 100 відсотків від вартості обстеження, – каже Василь. – Мені пропонували заплатити за МРТ 695 гривень. Але я відповів, що знаю свої права і знаю, що такі обстеження для демобілізованих учасників АТО – безкоштовні».

До слова, у проекті «Регіональної програми підтримки демобілізованих учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей на 2016 рік» у статті «Забезпечення медичними оглядами та реабілітацією» чиновники пропонують виділити 100 тисяч гривень на «проведення комплексного медичного огляду із здійсненням високоспеціалізованих діагностичних обстежень, зокрема магнітно-резонансної томографії, комп’ютерної томографії, рентгенологічних, лабораторних та ультразвукових, в обласній клінічній лікарні». Водночас, з цієї статті не зрозуміло, на що саме передбачають ці кошти, на яку кількість осіб. Та і у звітах самої лікарні навряд чи перевіриш, хто саме з бійців АТО платив за такі обстеження, а хто таки виборов своє право отримати те, що гарантувала їм держава. Адже оплата за такі обстеження вноситься, як благодійний внесок, який вже давно слід перейменувати на «ПРИМУСОВУ ОПЛАТУ».

У Василя Крикавського – маленька дитина. Однак, чоловік каже, що соціальні працівники до їхньої сім’ї також не приходили. Єдине, що вони отримали через «соцбез», – це 230 гривень матеріальної допомоги.

Подружжя – Ірина та Сергій Петрини також звертають увагу на те, що ніхто з органів влади ніколи не цікавився їхніми соціальними потребами.Боєць АТО Сергій Петрина говорить, що з психологом спілкувався лише під час проходження психологічної реабілітації на базі волинського санаторію «Лісова пісня», куди потрапив зовсім випадково – дружина знайшла інформацію про цю програму в Інтернеті. Саме у «Лісовій пісні» і познайомилися з Тетяною Мялковською. Чоловік також зазначає, що арт-терапія впливає на нього позитивно.

«Це насправді потрібно для бійців, я бачу по чоловіку, що він став більш відкритим, – говорить дружина Сергія Ірина Петрина. –Переконана, що таку терапію повинна проходити сімейна пара. Як тільки чоловік демобілізувався, йому відразу запропонували путівку в Одесу на 18 днів. Ми відмовилися. Він рік не був вдома, не бачив сім’ї. Фізичну реабілітацію, можливо, хлопці мають проходити одні, але психологічну, то тільки разом із дружинами. З міськради до нас приходили тільки раз (відразу після того, як Сергія призвали), розпитували, які у нас є потреби».

Ще один бієць АТО Микола Трофімук (демобілізований у квітні минулого року) – на арт-терапії у «Пятерні» – частий відвідувач. Під час цього заняття він малює казкових героїв – Ельфа та Короля. Останього зображає вбитим.«Мені часто сниться війна, – каже Микола. – Нещодавно мені зателефонували із амбулаторії і попросили, щоб я прийшов зі списком медикаментів, які мені потрібні, і, відповідно до нього, мені безкоштовно виділять ліки. Такого навіть не очікував. Обстеження проходив все безкоштовно. Хлопці розповідали, що на 40-ому є клініка, де можна безкоштовно зробити й зуби за наявності посвідчення».

«Для нас основне, щоб держава не заважала, наприклад, в отриманні посвідчень, земельних ділянок, – веде далі Микола Трофімук. – Якби не волонтери, то у нас взагалі нічого б не було. За два тижні, що лежав у госпіталі я не бачив психолога. Пізніше зі мною працювали психологи-волонтери працювавОлена Батинська та Олена Звєрєва. Робота з ними дала результат.

А до отримання психологічної допомоги боявся кожного шелесту. Соціальні працівники до мене не приходили».

Життя чи реклама?

Керівник мистецької студії «Пятерня» Тетяна Мялковська організовує та проводить заняття з арт-терапії для бійців АТО вже давно. Кошти на закупівлю необхідних матеріалів – фарб, пензликів, паперу, маркерів – шукає сама або з допомогою своїх колег-волонтерів.

«Ми організовуємо виставки, де продаємо картини бійців АТО, 50% з виручених коштів за які отримує автор, – розповідає Тетяна Мялковська. – Це хороша допомога бійцям. Було таке, що ікона продалася затисячу грн і з них боєць отримав 500 грн, буває, що і по 600, 800 грн отримують. Вони дуже тішаться з того. Решту суму виручених коштів використовуємо на розвиток арт-терапії».Тетяна Мялковська розповідає, що 26 лютого цього року в Острозькій Національні академії відкриється мистецька виставка, на якій будуть представлені роботи учасників АТО.

«Нам необхідні фінанси на матеріали, на перевезення, – говорить Тетяна Мялковська. – Виставка відбувається в рамках проекту «Я захищав свій світ». Тут буде представлено більше 100 робіт, беруть участь більше 60 авторів. Цілий день автори будуть спілкуватись зі студентами, виступати на студентському радіо. Бійці відвідають стару Острозьку іконописну школу, замок, познайомляться із стародруками».

«Ми отримуємо мільйони чоловіків, які повертаються з війни, вступають в контакт зі своїми дружинами, виховують дітей, але ж вони повертаються із великим стресом, не до кінця соціально адаптованими, адекватними, –зазначає Тетяна Мялковська. – Під час арт-терапії хлопці змінюються, покращується їхній емоційний стан. Малювання допомагає візуалізувати підсвідомі блоки, які людина не може проговорити. Держава повинна створювати цілі центри психологічної реабілітації, як це є у Ізраїлі, США. Там спеціалісти різних профілей спостерігають за солдатом до, під час і після війни. Найпотужніші методики з арт-терапії розроблені у Ізраїлі, особливо по стресовому синдромі, оскільки вони створювалися для армії. Відомий реабілітолог Олена Макарова, яка один з найкращих експертів у світі саме в контексті таких методик, може відвідати Україну та поділитись досвідом із волонтерами та психологами, що працюють у реабілітаційній сфері. Однак, знову ж таки – на організацію такого навчання необхідні кошти. А з дуже складними, кризовими хлопцями, повинен працювати психолог, навіть психотерапевт».

У проекті «Регіональної програми допомоги демобілізованим учасникам АТО та членам їхні сімей» передбачено 81 тисячу гривень (за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) на проведення психологічних тренінгів для демобілізованих учасників АТО та членів їхніх сімей (які зазначено, що організовуватимуть центри зайнятості), ще 300 тисяч гривень – на сприяння статутній діяльності громадських організацій учасників АТО (однак, що це за організації і на що саме планують виділити коштів не зрозуміло), 10 тисяч гривень – на організацію та проведення мітингів-зустрічей учасників АТО, 65 тисяч гривень – на забезпечення роботи обласного мобільного соціального офісу (ця стаття теж викликає ряд питань, якщо врахувати, що у кожному районі діють центри соціальних служб та управління соціального захисту), 80 тисяч – на забезпечення тиражування та розповсюдження брошур, буклетів, флаєрів, плакатів, роздаткових матеріалів, проведення семінарів та тренінгів, 100 тисяч гривень – на виготовлення та розміщення соціальної реклами (біл-бордів), іншої поліграфічної продукції (плакати, флаєри, календарі). І цей список таких дивних статей витрат можна ще доповнити.

Коли ми показали бійцям АТО проект даної програми вони, так як і ми, не могли зрозуміти такий розподіл коштів.

Голова фракції партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП» Вячеслав Рубльов, який, до слова, спеціально приїхав у громадську організацію «Пятерня», також каже, що «у цьому проекті члени фракції УКРОП виявили чимало статей витрат, на які облдержадміністрація пропонує виділити кошти, однак, ці речі насправді бійцям АТО – не потрібні».«Демобілізованим учасникам АТО не потрібні біл-борди, якась не зрозуміла соціальна реклама, задеклароване лише на папері медичне забезпечення», – зазначає Вячеслав Рубльов.

«Не зрозуміло, яким громадським організаціям плануються виділятися кошти, – продовжує голова фракції УКРОП в облраді. – До мене звернулася мистецька студія «П’ятерня», яка самотужки вже 1,5 року проводить арт-терапію для бійців і їй влада не виділяла, ані копійки. Окрім того, з ініціативи голови Волинської обласної ради, на Волині створюється єдина спілка організацій, які працюють над вирішенням проблем бійців АТО. То, можливо, в такому випадку кошти доцільніше пропонувати саме на підтримку їхньої діяльності, але знову ж, конкретизувавши на що саме.

Кошти в рамках цієї програми повинні бути виділені на речі, які насправді, необхідні бійцям – на протезування, на дійсно безкоштовне медичне обстеження, на психологічну реабілітацію, яку, вони, до речі, хочуть проходити разом із сім’ями не десь далеко, а у волинських санаторіях».
«Сьогодні голова облради Ігор Палиця змінює підходи до формування обласного бюджету, – наголошує Вячеслав Рубльов. – Проекти цільових регіональних програм не можуть бути написані по «накатаній» схемі».

Психолог Олена Звєрєва, яка як волонтер постійно надає консультації бійцям АТО, каже, що влада практично не цікавиться роботою таких, як вона.

Олені Владиславівні ми також показали проект Програми.

«Наш досвід виявляється нікому не потрібним, – каже Олена Звєрєва. – Коли доходить до розподілу бюджетних коштів важливо, щоб на папірці було щось викладено. Психологічна реабілітація повинна проводитись у медичних закладах, спеціально підготовленими фахівцями. Це не можуть бути соціальні психологи, яким на тренінгах розповіли, що таке посттравматичний розлад і вони переповіли це бійцеві. А бійці реагують на це, що «я мало не дибіл і я взагалі асоціальний елемент, мене у цьому житті ніхто не чекає, я нікому не потрібний» – і виникає ще більша дизадаптація в соціумі, завдається шкода психічному здоров’ю. Чому, готувавши проект цієї програми, не зібрали волонтерів, бійців і не запитали, а чого ж насправді потребують демобілізовані?

«У нас вважають, що десь там іде антитерористична операція. Хоча у нас чимало контужених, поранених, багато хлопців із хворобами хребта, – продовжує Олена Зєрєва. – У них зараз болять суглоби, хребти, голови, вони не сплять. А ми зараз будемо говорити про те, скільки треба розмістити біл-бордів? Це вершина цинізму.

Чиновники, депутати мали б прийти в шпиталь, пройтись по палатах, на власні очі побачити, що у хлопців немає зубів, запитати, що у них болить. Їм необхідна мануальна терапія, протезування, врешті-решт у багатьох навіть немає цивільного одягу. У них немає ані роботи, ані ліків.

Зараз соціальна служба начебто проводить тренінги. Хтось був на тих тренінгах? Кошти виділяють, а на що? Я координатор від облдержадміністрації медичного соціального напрямку. Ми провели безліч тренінгів. Прес-служба ОДА жодного разу цим не поцікавилась. А там працює цілий відділ. Цікавились різні ЗМІ.

Хлопці, які повертаються, часто не мають роботи. Є командири, які дбають про своїх бійців, вони і допомагають у пошуку роботи, а ми допомагаємо шукати демобілізованим житло. Що робиться на рівні держави у цьому напрямку?

А коли немає роботи, немає чим годувати родину, навряд можна говорити про те, що у бійців мине депресія. Вони сидять дома і далі божеволіють, а поряд із ними божеволіють їхні родини. Із сім’ями теж треба працювати. Ми започатковуємо програму роботи із дружинами бійців АТО. За статистикою країн, де є активні бойові дії, 90 % сімей військових розпадаються через непорозуміння. Яким чином має проходити підтримка сімей за цією програмою невідомо. Хто це має робити? Ми, волонтери, маємо перелік сімей, і при спілкуванні з бійцем ми знаємо, що відбувається у нього в сім’ї, які є проблеми, знаємо, які сім’ї кризові.

У сім’ях загиблих бійців проблеми виникають у дітей, які залишились без батька, матері постійно в депресії. Вони потребують постійного контролю та допомоги.

Спостерігаються багато випадків суїцидів серед демобілізованих (в тому числі і прихованих - у формі ДТП), асоціальна поведінка, алкоголізм. Учасники АТО стають адреналінозалежними, постійно шукають гострих відчуттів. А з цим потрібно працювати, оскільки така енергія призводить до саморуйнування. Для того, аби витягнути людину з такого стану потрібно до півроку лікування, потім - психологічний супровід всієї сім’ї. 80 % дітей, батьки яких вчинили суїцид, мають хоча б раз у житті спробу такої поведінки. Це іде наслідування. Хлопцям потрібно пояснювати, що їхня поведінка є прямим наслідуванням для їхніх дітей. Якщо зняти страждання, то людина обере життя».Соломія Добролюбова

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---