«Заручини» громад: по любові та за розрахунком

За народною традицією, сватів після Дмитра не пускали. Марна то робота, бо як хто одружитися задумав, то ще до 8 листопада ту справу вирішували. А як ні, то хай як одне одного полюбити намагаються, каші до кінця року не зварять. Та й піст не дозволить.

У селі Велимче, що в Ратнівському районі, вже готові й кабанів коптити, і короваї пекти, і вафлі згущиком перемастити. У той же час в Буцині й Сереховичах, що на Старовижівщині,

усе ще не можуть визначитися, хто «молода», а хто «наречений», в кого ліпше придане та хто буде за «свідків». Попри це, «весільних розпорядників» покликали. Тож експерти Асоціації міст України з бюджетних та правових питань Василь Гром і Валентин Малиновський у рамках «Децентралізаційного марафону» 10 листопада навідалися до громад, аби розповісти про ризики та перспективи «одруження» навколишніх сіл.

ЯК ОБ’ЄДНУЮТЬ

Як відомо, нині в рамках адміністративної реформи в Україні триває процес утворення об’єднаних територіальних громад. Тобто кілька сільських рад утворюють громаду, яка матиме власного голову, виконком, прямі бюджетні стосунки з державою. Це укрупнення відбувається добровільно відповідно до затвердженого перспективного плану та у виписаному в законі порядку. Одначе часом від затвердженого плану відступають, якщо є доцільність, і, відповідно, у план вносять зміни.

Об’єднують громади за умови, аби в кожній були приміщення для амбулаторії, правоохоронців, органів державної влади та місцевого самоврядування, пожежної частини, центру надання адміністративних послуг. Окрім цього, об’єднуватися села мають по спільному кордону, має бути певна відстань до районного центру, а також фінансова перспектива. Саме ці фактори враховують, обираючи, де буде центр громади.

Нині на Волині вже є чинними сім громад. 11 та 18 грудня 2016 року у восьми ще відбудуться вибори голів та депутатів місцевих рад. А ось такі громади, як Оваднівська (Турійський та Володимир-Волинський райони), поки що не обирають голову, адже чекають змін до законодавства. Річ у тім, що тут громада об’єднала населені пункти з кількох районів. Отже, потрібно внести зміни до законодавства про об’єднання сусідніх рад, аби не змінювати межі районів. Така зміна меж – досить тривалий процес.

Окрім цього, до кінця року, сподіваються, парламент ухвалить закон, який спростить процедуру доєднання до чинних громад. Так званий закон «олійної плями». Нині, якщо котрась із сільських рад хоче доєднатися, мають знову відбуватися вибори. Пропонують, що після доєднання нова громада просто делегує своїх представників до органів влади.

РАТНІВСЬКИЙ АНКЛАВ

Велимченська громада вже практично досягла згоди щодо майбутнього «весілля». Але повної підтримки немає із сусідніх Замшан, утім тут усе ж сподіваються на порозуміння. Найімовірніше, центром стане саме село Велимче. Адже це великий населений пункт, де проживає близько трьох тисяч людей, тут найбільший з усіх навколишніх сіл бюджет.

При цім село росте, будується. Лише за останній рік народилося кілька груп малюків у дитячий садочок. Є власна амбулаторія, яка свого часу була лікарнею. При ній же розміщений пункт екстреної допомоги. Є тут навіть відділення музичної школи, свій фольклорно-етнографічний ансамбль та духовий оркестр.

Поряд велика добротна школа, де навчаються 444 учні. Разом із дитячим садочком школа формує навчально-виховний комплекс. Такий підхід організації навчання себе виправдовує, адже педагоги знають своїх вихованців буквально з ясел. А директор знає де і що відбувається. Садочок відремонтовано за рахунок грантових та благодійних коштів: від зовнішнього оздоблення – до посуду. Таких охайних кімнат навіть в обласному центрі не завжди знайдеш. Єдиний помітний неозброєним оком мінус – це погані дороги і в самому селі, і на під’їзді до нього. Їх уже потрошку латають, втім кошти для цього потрібні чималі.

Працюють селяни в основному у тутешніх магазинах, дехто їде на заробітки за кордон. Але, що тішить місцевих, – повертаються у рідні краї. Так само, каже голова сільради Анастасія Павлович, затримується у селі і молодь після того, як здобуде освіту. Анастасія Іванівна – й сама тому приклад, адже посадовцю лишень 25 років, утім бажання працювати у рідному селі є.Бюджет сільської ради тут сподіваються збільшити, переконавши частину підприємців, які працюють у тіні, все ж таки легалізувати власні доходи. Зі слів Павлович, таким чином можна буде сподіватися на удвічі більший бюджет. Що вже казати про казну після об’єднання, коли в ОТГ зайде і 60% податку на доходи фізичних осіб, і субвенція на розвиток інфраструктури, і акциз.

Цікаво, що відповідно до перспективного плану, Велимченської ОТГ не мало би бути. Село мало входити до Ратнівської ОТГ. Однак сформувалася Забродівська громада (хоч її теж не було в плані), яка відрізала село від Ратного, утворивши таким чином своєрідний анклав. Тож селам, які залишилися, і діватися нікуди, окрім як кооперуватися.

«Скористайтеся тим, чим можна скористатися вже сьогодні. І використайте те, що можна використати вже сьогодні», – радить консультант із фінансових питань Василь Гром. Адже рік уже втратили громади, тож тягнути немає куди.

Анастасія Павлович каже, що сподівається на доєднання Датинської, Замшанської сільських рад Ратнівського району, а в подальшому – і Видричівської та Бузаківської Камінь-Каширського району. Якщо ці сільські ради об’єднаються, то вкупі буде 9 тисяч населення. Експерти Асоціації міст України радять спочатку утворити Велимченську ОТГ з радами Ратнівського району, а в подальшому, коли зміниться законодавство, долучити і сусідні з Каменя, якщо буде їхнє бажання. Адже, відповідно до перспективного плану, Бузаки виокремлюють як центр іншої громади.

«Люди цікавляться об’єднанням, переймаються. Коли воно відбудеться, на мою думку, в першу чергу потрібно взятися за інфраструктуру. Без доріг до нас жоден інвестор не приїде. Середовище має бути привабливе. Свого часу у Велимчі, наприклад, був і цегельний завод, і льонокомбінат. Ці об’єкти повністю зруйновані. Але я знаю, що все можна відновити, якщо є бажання, натхнення та віра людей. Усі ці три компоненти присутні. Люди хочуть мати роботу на місцях, щоб не було потреби кудись їхати», – поділилася думками Анастасія Павлович.

БЕЗ КОЗИРІВ

На відміну від Велимча, у створенні буцинської громади більше питань, аніж відповідей. Відповідно до перспективного плану, Буцинська ОТГ мала складатися із Солов’їнської, Соколищенської, Синівської, Сереховичівської, Секунської, Мизівської, Поліської, Седлищенської та Буцинської сільських рад. Загалом – двадцять населених пунктів із центром у Буцині. Однак про власні амбіції заявили в Сереховичах.

Сільський голова Буцина Петро Кошелюк запевнив, що громада і депутати села готові до об’єднання, уже відбулися громадські слухання та сесія.

Одначе і Сереховичі, і Буцин мають приблизно однакові бюджети. У Буцині проживає більше людей, є відповідна інфраструктура, село географічно у центрі майбутньої громади, тобто буде зручніший доїзд. Але у розрізі власних доходів та деяких інших податкових надходжень поки що Сереховичі випереджають. Утім у Буцині наводять аргументи: уже всі документи готові для відкриття на території сільради, що виходить на трасу Доманове-Ковель, автозаправної станції та спорудження заводу із переробки лози. А це – серйозний капітал. Тим паче, що сподіваються отримати гарний податок з бази відпочинку, що на території озера в Буцині.«Аргументовано і документовано крити поки що немає чим», – резюмує Василь Гром, дивлячись на цифри минулих років. Хай де громади оберуть центр – у Буцині чи Сереховичах – вони будуть приблизно однакові за бюджетом. І не такий уже й важливий той центр, адже адміністративні послуги можна делегувати і в інші ради, а об’єднання зовсім не означає зосередження розвитку в одному пункті. Тут усе – за колегіальним рішенням.

У Буцинській сільраді кажуть, що ніби й селяни Сереховичів не проти, а ось із керівництвом усе згоди не дійдуть. Тож є припущення, що за рівних можливостей села мають полярні політичні мотиви. І як наслідок – програють у часі. Це передовсім невигідно саме жителям цих населених пунктів, адже, як пояснює експерт із правових питань Валентин Малиновський, суть реформи не лише у фінансових питаннях, а насамперед у наближенні адміністративних послуг до людей.

Його думку поділяє і завідувач місцевої амбулаторії та депутат Старовижівської райради Лариса Мазурик. Каже, мовляв, нехай після об’єднання, може, багатими й не стануть, однак зміниться підхід до надання адміністративних послуг. Якщо нині, аби приписати дитину, отримати довідку місцевим доводиться їздити до Старої Вижівки та стояти у чергах, то після об’єднання достатньо буде зайти в ЦНАП на місці.

І ще одна підозра тут витає. Мовляв, саме у районної влади немає бажання відлучати в самостійне плавання громади. Адже це означатиме для громад прямі бюджетні стосунки з державним бюджетом. А отже, більше самоуправства, чого, власне, і домагалися споконвіку місцеві самовряди.

Тетяна ГРІШИНА

Ратнівський та Старовижівський райони

Фото автора

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---