Заповідник на місці радіоактивного пекла: у зоні відчуження оберігатимуть рідкісних тварин

Території, де впродовж 31 року людина поступилася тваринному та рослинному світу, тобто, значну частину Чорнобильської зони відчуження, відтепер використовуватимуть як радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

Яким чином планують використовувати землі, де без впливу людини тварини та рослини відвойовують своє, розповіли фахівці.

Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук під час прес-конференції 5 квітня у Чорнобилі зазначив, що у 2017 році повинні завершитися усі найбільші інфраструктурні проекти, які реалізуються на ЧАЕС. Так, в експлуатацію має бути введений Новий безпечний конфайнмент у листопаді, а у грудні планують провести в Україні підсумкове засідання асамблеї донорів-вкладників рахунку Чорнобильського фонду «Укриття» та рахунку ядерної безпеки.

Також цьогоріч розпочали «гарячі» випробування у Сховищі відпрацьованого ядерного палива-2, яке будує американська компанія Holtec International у рамках підтримки ЄБРР та за рахунок донорів. Вже цього року «Енергоатом» розпочав будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. До того ж, у 2017 році повинні з’явитися перші сонячні панелі у зоні відчуження.Зона відчуження сьогодні: заповідник та територія для сонячної електростанції

Як повідомляли раніше, територію зони відчуження ділять на дві частини – зоною спеціального промислового використання буде майже вся десятикілометрова зона навколо ЧАЕС (для цього очікують ухвалення відповідного закону), там розвиватимуть інфраструктуру поводження з радіоактивними відходами і розмістять сонячні панелі. Ця територія забруднена елементами плутонію, період напіврозпаду яких становить 24 тисячі років і не буде придатною для проживання людей впродовж тисячоліть. Решта території, або дві третини всієї зони відчуження, стане Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником.

Торік президент підписав відповідний указ і дав півроку на затвердження положення про заповідник і його реєстрацію. Заповідник офіційно зареєстрували 30 березня, тож заповідник розпочинає діяльність. Виконувачем обов’язків директора заповідника призначили Тараса Мельничука, який вже приступив до формування адміністрації заповідника.У найближчому майбутньому, зі слів Віталія Петрука, потрібно внести зміни до законодавства, адже правовий режим зони відчуження передбачає її основною метою бар’єрну функцію з непоширення радіонуклідів за межі. Мета заповідника буде дещо іншою. Потрібно буде визначити зонування заповідника на заповідну, охоронну зони та зону антропогенних впливів. Діяльність сконцентрують на науці, міжнародній співпраці. Також планують реорганізацію підприємств, що працюють в зоні відчуження, адже значна кількість персоналу перейде у новостворений заповідник. Загальна кількість персоналу, який працюватиме у зоні відчуження, разом з підрядниками, становить 10 тисяч осіб.Територія зони відчуження становить понад 260 тисяч гектарів і понад 70% цієї території займає ліс, тобто, це живий організм, за яким потрібно доглядати і слідкувати. Природа після аварії на ЧАЕС самовідновилася, на територію повернулися червонокнижні види тварин, відновилася популяція вовків тощо.

Цьогоріч на 917 гектарах планують висадити ліси, оскільки у 2015 році була велика пожежа на 15 тисячах гектарів. Наразі діяльність спрямовують на те, щоб не допустити пожеж в майбутньому.Юридична реєстрація заповідника, зі слів Віталія Петрука, є відправною точкою, яка дозволяє отримувати фінансування відповідно до законодавства, наймати персонал, займатися усіма роботами, пов’язаними з організацією території. У держбюджеті 2017 року передбачили 5 мільйонів гривень на створення заповідника.

Він наголосив, що створення заповідника наразі не змінить умови доступу на територію зони відчуження, адже він створений на території зони відчуження і її правовий статус наразі не змінювався.

Виконувач обов’язків директора заповідника Тарас Мельничук зазначив, що фактично ця територія вже понад 30 років є заповідником, адже не зазнавала антропогенного впливу. Після офіційного створення заповідника на нього поширюватимуться вимоги закону про природно-заповідний фонд. Раніше діяльність зони відчуження була спрямована на те, щоб за її межі не було витоку радіонуклідів і керівництво дійшло висновку, що цього недостатньо, аби залучати науковців у сфері охорони навколишнього середовища та розвитку території. Заповідне законодавство, мовляв, є більш зручним та зрозумілим для потенційних донорів та міжнародної співпраці механізмом взаємодії для розвитку цієї території.

У складі заповідника працюватиме персонал науковців, які займатимуться дослідженнями території. У штаті можуть працювати 625 осіб, за попередніми розрахунками. Бюджетний запит на роботу заповідника становив 110 мільйонів гривень, а в держбюджеті затвердили наразі лише 5 мільйонів. На повну потужність заповідник може запрацювати вже у 2018 році.До і після катастрофи: цивілізований куточок Полісся та територія, вільна від людей

До аварії на ЧАЕС територія зони відчуження і зони безумовного відселення вважалася одним із найінтенсивніше освоєних регіонів Українського Полісся. Для неї були характерні урбанізація, водна меліорація та сільськогосподарське освоєння земель. Після аварії внаслідок евакуації та згортання господарської діяльності розпочалися екологічні процеси відтворення природного середовища. Йдеться про заростання лісом колишніх сільськогосподарських угідь, утворення боліт на нерегульованих меліоративних каналах, заростання та біологічну руйнацію колишніх населених пунктів.

Ці процеси відбуваються на 90% території зони відчуження, де присутність чи діяльність людини незначна. Основним наслідком цих процесів є відновлення тваринного та рослинного світу. Відтворення природного середовища на сильно змінених ділянках створила незвичні для регіону екосистеми. Так, місто Прип’ять за екологічними умовами відповідає скелястим ландшафтам, а колишні сільськогосподарські угіддя – степовим.Нині на цій території налічується 1200 видів вищих рослин, 200 видів мохів та 120 видів лишайників, 19 видів рослин, що належать до Червоної книги України. Також виявили, що на території зони може проживати 409 видів хребетних тварин. 299 видів (73%) тварин вже виявили, а відсутність інформації про решту 27% пов’язана із браком спеціалізованих досліджень. На цій території довели існування 17 видів тварин, які входять до Червоної книги України. Це річкова видра, борсук, рись серед ссавців, річкова мінога серед риб та чорний лелека, гоголь, скопа, рудий шуліка, орлан-білохвіст, великий та малий підорлик, змієїд, сірий журавель, лежень, кулик-сорока, пугач та сірий сорокопуд.Чорнобильська катастрофа і зміни у тваринному світі

Формування тваринного світу у зоні відчуження відбувалося у декілька етапів. Перший етап – приблизно 60-80 діб після аварії, характеризуються гострим впливом іонізуючого випромінювання на біологічні системи. Так, відзначили зниження у 3-5 разів чисельності мишоподібних гризунів у ближній зоні. Дослідники також відзначали появу домашніх тварин (котів та собак) з ознаками радіаційного ураження.

Другий етап тривав до кінця 1991 року і характеризується перебудовою природних комплексів і пов’язаних з ними видів тварин. Як зауважила молодший науковий працівник Інституту ядерних досліджень НАН України Олена Бурдо, це зникнення видів, що характерні для населених пунктів (сірий голуб, хатня миша, ластівка міська). Оскільки, наприклад, хатня миша харчується тим самим, що й людина, після евакуації мешканців вона почала зникати на цій території, адже змінилися її умови харчування. Натомість збільшилася кількість лісових мишей, нориць.
Спостерігали збільшення чисельності великих ссавців та птахів водно-болотного комплексу.

Третій етап (з 1992 року донині) характеризується поступовим відтворенням і стабілізацією чисельності та структури фауністичних угруповань. Чисельність фонових видів великих ссавців має наступний вигляд: копитні (олень, дика свиня, лось, козуля) – приблизно по 600 особин кожного виду, вовк (5-7 сімей, 35-50 особин). Подальший розвиток тваринного світу залежатиме від процесів розвитку рослинного покриву. Так, поступове заліснення призведе до росту чисельності лісових видів, втім, якісних змін складу видів не передбачається.

Як використовуватимуть унікальну територію

Як розповів начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» Денис Вишневський, вже в 1990-их роках поставало питання про використання природоохоронного потенціалу зони відчуження. Ще до аварії на цій території створили 13 об’єктів природозаповідного фонду, але вони мали локальний характер (пам’ятки природи та два заказники). Згодом у 2004 році створили Чорнобильський спеціальний заказник і наступним кроком нині є створення заповідника.

З його слів, такий підхід до використання радіоактивно забруднених територій не унікальний. Вперше цю технологію застосували у 1950-их роках, під час аварії на південному Уралі в закритому місті Куштим, де вибухнула ємність радіоактивних відходів, виникло забруднення території, щоправда не співмірне за масштабами з Чорнобильською катастрофою. Там створили зону відчуження, відселивши населення. Все відбувалося у таємному режимі, тому що будь-яка інформація про інцидент виводила на технологічний ланцюжок радянського ядерного комплексу (створення ядерної зброї).

Відтак, створили Східноуральський заповідник, при якому діяв науковий центр. На цьому майданчику створили радянську радіоекологію. На території Білорусі також створили заповідник у зоні відчуження, адже це найбільш зручна форма використання цих земель. На території України такий варіант протягом тривалого часу не розглядали, оскільки ЧАЕС діяла до 2000 року, окрім неї працювали інші індустріальні об’єкти по поводженню з радіоактивними відходами.У перший період після Чорнобильської катастрофи, з його слів, в ближній зоні відчуження спостерігали негативний ефект. Так, на території соснового лісу, що прилягав до західної частини станції, у результаті опромінення загинув доволі великий масив лісу площею від 5 до 10 кілометрів квадратних. Це трапилося тому, що чутливість сосни до радіоактивного випромінювання така ж сама, як людини. Явище відбувається через те, що ядра клітин дуже великі і тому легше руйнувалися під час опромінення. На території «рудого лісу» відзначили ефекти депресії всіх видів тварин, комах, миловидних гризунів. Ці ефекти спостерігали недовго – протягом місяця-двох.

Наступні п’ять років науковці назвали часом екологічного перезавантаження, коли екологічна ситуація у зоні відчуження поступово змінювалася. Перш за все, пішли ті види тварин, що були пов’язані з людиною. Тварин, які ми звикли щодня бачити на вулицях міст, неможливо зустріти у мертвому місті Прип’ять. Голуби зараз живуть лише в районі ЧАЕС та у місті Чорнобиль, зникли також щурі та багато інших тварин. На їхнє місце поступово почали приходити дикі тварини. Цей процес часом мав катастрофічний характер, наприклад, «мишачий рік» у 1987 році, коли на засіяні збіжжям поля після аварії на ЧАЕС прийшли мишовидні гризуни, «збираючи врожай» та даючи неймовірну плодючість. Згодом відбувся швидкий відкат їхньої чисельності на попередні позиції. У 1990-их роках спостерігали період стабілізації, коли стало зрозуміло, що Чорнобильська аварія не принесла суттєвої школи природним комплексам, а евакуація людей і припинення господарської діяльності є позитивним фактором, який переважає вплив радіації. Тут нарощують чисельність фонові види тварин, а також з’являються рідкісні види тварин, які належать до Червоної книги України.Денис Вишневський зауважив, що наразі у зоні відчуження роботи, пов’язані з радіаційною безпекою, поводженням з радіоактивними відходами зосереджені на доволі компактній території – Чорнобильській АЕС, промисловому майданчику та декількох підприємствах, розташованих поблизу. Решта території вже давно віддана природі – рослинам та тваринам, тож, маючи територію, яка має вирішальне значення для збереження біорізноманіття Полісся, цим потрібно користуватися та створити структуру, яка найкраще змогла б використовувати ці можливості.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---