Заміжня за мусульманином: історія лучанки і стамбульця

Озер Браво – успішний підприємець, який перебрався в Україну з Туреччини за покликом серця. Облаштував життя у Луцьку разом із дружиною Оленою. Чоловік зовні зовсім не схожий на звичайного турка: світла шкіра і блакитні очі часто вводять в оману працівників аеропорту. Адже ті не вірять у його турецьку національність, і щоразу, коли заглядають в паспорт, кажуть, що Озер – українець. Про це йдеться на сторінках газети «Волинські Новини»від 18лютого.

У Стамбул – на пошуки кохання

Із Луцька до Стамбула – тисячі кілометрів, однак це не завадило Олені знайти там своє щастя. Познайомилися закохані в Стамбулі. Спілкувалися близько півроку, а потім вирішили одружитися. Відтак українсько-турецьке подружжя разом із 2011 року. «Я тоді працював у великій фірмі. Олена разом зі своєю мамою приїхали в Стамбул. Ми познайомилися, і вона мені відразу сподобалася. Потім листувалися у Facebook та спілкувалися у Skype. Дуже радий, що доля подарувала мені таку хорошу й красиву дружину», – каже Озер.

Спочатку пара довго роздумувала над тим, де жити: чи залишатися в Стамбулі, чи їхати в Україну. Озер вирішив заради дружини навіть перебратися до Луцька. «Жінка запропонувала переїхати в Україну і відкрити тут свій бізнес – крамницю текстилю. Мені ця ідея сподобалася, припав до душі й Луцьк – маленьке спокійне місто», – розповідає чоловік.

На запитання, чому Озер обрав собі в дружини українку, він тільки усміхається, а потім додає: «Вона дуже гарна і розумна. Цим мене й зачарувала. Узагалі всі українки дуже вродливі, розумні, вміють вести господарку. Напевне, тому турки й люблять українок».

Родичі Озера полюбили невістку й не були проти їхнього шлюбу.

«Батьки приїжджають до нас в гості. Моя мама була тут тричі відтоді, як я одружився. Тато нас відвідував один раз. А от мої друзі-турки приїжджають дуже часто. Їм тут подобається», – каже Озер.

За віросповіданням Озер Браво мусульманин, а його дружина Олена – православна. Але подружжя переконує, що різне віросповідання ніколи не заважало їм жити у злагоді та любові. «У нас ніколи не виникало проблем через це. Я поважаю віру Олени, а вона мою. Тому це зовсім не заважає нам бути щасливими», – ділиться чоловік.

На запитання, чи дружина готує Озеру українські страви, чоловік гучно сміється, чухає живіт і жартує: «А хіба ж не видно? До знайомства важив 83 кілограми, а зараз майже на десять більше. Відгодувала мене дружина».

Озер розповідає, що Олена дуже смачно готує, як і її мама. А найбільше він любить тещині вареники із сиром та картоплею. Каже, що так смачно, як теща, ніхто не приготує. «Свинини ми не їмо, натомість готуємо страви з телятини. Дружина дуже добре знає турецьку кухню. У неї є багато книжок, за якими вона куховарить», – розповідає турок.

А ще пара дуже шанує культури обох народів. Оскільки живуть в Україні, то щоп’ятниці влаштовують собі турецький день: готують турецьку їжу та розмовляють рідною мовою Озера. Батьки навіть дали подвійне ім’я своїй дворічній доньці – Софія-Асія.

«Ми з дружиною спочатку спілкувалися англійською. Потім вона вчила турецьку, а я українську. Доньку теж вчимо обох мов, щоб не втратити традиції», – запевняє чоловік.

Розмовляти українською навчила теща

За словами чоловіка, перший рік в Україні йому видався досить важким. Не міг звикнути до клімату. Особливо, коли вперше приїхав, а тоді було 30 градусів морозу. Важко було звикнути й до людей. «Тут інший менталітет, релігія інша. Але тепер звик і мені тут добре. З’явилося багато українських друзів. Ми щотижня ходимо на футбол та разом святкуємо дні народження», – ділиться Озер.

Чоловік каже, що знайшов собі в Україні й друзів-турків. «Іду якось вулицею, чую – хтось говорить турецькою. Підійшов, поспілкувався. Так знайшов собі найкращого друга», – розповідає Озер.

Турок каже, що йому у нас дуже подобається, але відзначає, що українці досить інертні й не вміють заробляти гроші. «П’ять років тут живу, а так і не зміг зрозуміти українського менталітету. Можновладці крадуть, а бідне населення ледь виживає. Вважаю, що українська влада не дуже хороша. Я взагалі не розумію її дій», – ділиться враженнями.

Чоловік каже, що раніше турки взагалі не бачили відмінностей між українцями і росіянами. «Ми називали українців росіянами, думали, що то один народ. Тепер, коли Росія оголосила Туреччині ембарго, турки стали більше поважати українців, не любити Путіна та Росію», – запевняє.

Озер каже, що не може визначити, де жити краще: в Туреччині чи в Україні, мовляв, п’ятдесят на п’ятдесят. Адже і тут є свої проблеми, і там також.

«Туреччина дуже велика й багата країна. Хоч із економікою зараз там теж не все добре. Турки знають багато мов, уміють добре налагоджувати торгівлю. Але в Туреччині дуже неспокійні люди. У них гаряча кров», – жартує.

Озер Браво дуже добре знає українську, каже, опановувати мову його вчила теща. «Коли вперше приїжджав до України, то спочатку дивився фільми українською та спілкувався з волинянами. Було трохи важко, але потім звик. Мій тато родом з Македонії, тому я знаю македонську. Українська і македонська дуже схожі. А ще перші три роки я працював разом із тещею, то й вона мене мови вчила. Усі тепер дивуються, як турок українською розмовляє. Бо зазвичай турки знають російську. Я теж її знаю, але вона мені не подобається. Українська набагато краща, – розповідає Озер. – Щоразу, коли українці мене вперше бачать, то не вірять, що я турок. Усі думають, що українець. Коли проходжу паспортний контроль, то завше запитують: «А ви справді турок?». Показую турецький паспорт – і тоді вже вірять».

Чоловік каже, що йому не доводиться стикатися з нашими державними структурами, та він навіть радий цьому. Адже, як не крути, а іноземцю в іншій країні важко зрозуміти чужі закони. Особливо, якщо це стосується бюрократії, то ще й в Україні. Тому бухгалтерією у його крамниці опікується тільки дружина.

Нині пара не планує перебиратися на батьківщину Озера, однак не відкидає того, що колись може переїхати до Туреччини. «У житті всяке може трапитися. У будь-який момент щось може змінитися. Туреччина – моя країна, в разі чого нам буде куди поїхати», – каже чоловік. Також Озер зауважує, що українці дуже щирі й сердечні люди. Напевне, через те не поспішає повертатися на батьківщину.

Лілія БОНДАР

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---