Заміжня за деспотом: що робити волинянкам?

Лучанка двічі втрапляла до лікарні зі струсом мозку, який «подарував» їй благовірний. Нині вона сподівається, що кривдника врешті покарають. Бо цього разу він замахнувся на святе – дитину. Родину чекає ще довгий шлях випробувань: суди, слідство…

25 % жінок у Європі та США зазнавали домашнього насильства хоча б один раз протягом свого життя. Жінки у всьому світі потерпають більше від домашнього насильства, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах разом узятих.

Історія однієї сім’ї: струси мозку і ніж біля горла

На початку жовтня в соцмережах лучанка Вікторія опублікувала не пост – благання про допомогу. Її 13-річна донька потрапила до лікарні зі струсом мозку. У дівчинки з голови був вирваний шмат волосся. Її, зі слів матері, побив … вітчим, який уже мав не один привід в міліцію і судимість за нанесення дружині тілесних ушкоджень.

Все це відбувалося в квартирі, де були лише дівчинка та її вітчим. Вікторія, коли їхала додому, сивіла, чуючи крики дитини і чоловіка. Вітчима дільничний застиг практично на гарячому, каже вона. Але свідків побиття як таких – не було. Сусіди, які прийшли в якості понятих, уже засвідчували все пост-фактум. Чоловіка відпустили через 3 години.

«Коли в квартиру, де били мою дитину, зайшов дільничий, він застав п'яного мужика і побиту дитину. Це не свідок? В дитини вирвано жмут волосся, який слідчий при понятих забрав, щоб долучити до справи, зробили фотографії - це теж не доказ? Дитина отримала величезний стрес, лежить в лікарні зі струсом мозку! І це, виявляється, не доказ! Я є свідком, яка по телефону чула крики дитини і крики того деспота, який катував мою доньку (мене на той час не було дома, я якраз поверталась в маршрутці додому разом із маленьким сином)! Я теж не свідок для міліції? Як сказав слідчий – «Якби був труп, то була б інша справа!» Без коментарів як то кажуть!», - пише жінка.

Вікторію слідчий просив переписати заяву, щоб не відкривати карну справу. Та жінка відмовилася. А за кілька днів історія отримала продовження. Розлючений тим, що дружина написала на нього заяву, чоловік прийшов додому, приставив до горла ніж і став погрожувати розправою їй і маленькому сину. Сімейного тирана вкотре забрали до відділку та за годину його вже відпустили.

Вікторія розповідає, що страждає від насильства чоловіка більше чотирьох років. Уже двічі у неї був струс мозку. Чоловік уже й мав судимість за нанесення дружині тілесних ушкоджень. Однак, каже Вікторія, це його не зупинило. Де нині днює й ночує домашній тиран - жінка не знає та й не хоче знати. Вона лише мріє про те, щоб разом з дітьми у них було спокійне життя без синців, погроз і ножів біля горла.

Б’є – значить, любить?

Домашнє насильство – це проблема актуальна в усьому світі. І вона абсолютно не нова. Чого варті лише перли народного фольклору: «Жінка не бита - що коса не клепана», «Люби як душу – труси як грушу».

Згідно зі статистикою МВС, за останні 9 місяців, на обліку УМВС області зареєстровано 2380 осіб як «сімейний дебошир». За цей час на облік поставили 1627 осіб. Від початку року, за станом на 1 жовтня, за вчинення сімейного насильства працівники МВС склали 2129 протоколів про адміністративні правопорушення і видали 57 захисних приписів.Насильство в сім’ї стає причиною безлічі негативних явищ, каже юрист ГО «Волинські перспективи» Віктор Вальчук. Зокрема, це може спровокувати жінок втекти на закордонні заробітки, де часто вони можуть стати жертвами торгівлі людьми. Крім того, згідно зі статистикою, кожне третє вбивство стається на побутовому ґрунті: або кривдник вбиває жертву, або ж навпаки – жертва захищається чи втрачає контроль. Найчастіше жертвами домашнього насильства стають жінки.

Уже доведено: жертви домашнього насильства, як правило, звертаються десь на 30-й випадок насильства за допомогою. Зачасту це стається, коли жінка уже перебуває в розпачі, в безвиході. У значній кількості випадків проблема насильства в сім’ї замовчується, бо спрацьовує механізм на кшталт «Як же це – бабця терпіла, мати терпіла, то й я зможу».

Про сімейні стосунки як про вибухівку

Часто проблему насильства в сім’ї пов’язують з надмірним вживанням алкоголю. Однак це не є головною причиною, вважає Віктор Вальчук. Причини насильства, каже він, сидять набагато глибше – це і неврози, психічні розлади, нервове напруження.

Одним з них можуть стати фінансові проблеми, безробіття. Тим паче, коли в сім’ї – купа кредитів, а діти просять цукерок чи іграшок, і їм не поясниш, що той же «кіндер» коштує як кілограм гречки. Постійна нестача грошей, неспроможність забезпечити сім’ю - все це навалюється на чоловіка, який мусить бути годувальником. Тож він шукає розрядки в компанії знайомих, випиває 100 грам, і алкоголь спрацьовує як детонатор в пластиді. Причини насильства сидять глибоко, а той же алкоголь чи стресова ситуація їх просто виносять назовні.Ще однією з причин насильства в сім’ї може бути нестача спілкування.

«Уявіть родину з трьох членів у однокімнатній квартирі. Чоловік дивиться футбол або читає газету. Дружина робить манікюр чи готує на кухні. Дитина або в ноутбуці, або в телефоні. Всі наче в одному приміщенні, але, насправді, кожен у своїй «печері». Проходить рік-два, а їм уже немає про що говорити», - каже Віктор Вальчук.

Нестача спілкування, уникнення спільного проведення вечорів, вихідних може спровокувати конфлікти, а відтак, у перспективі, і насильство. Адже проблеми в родині не обговорюються. Окрім того, забагато спілкування з боку одного з партнерів сімейних відносин – так зване «пиляння» теж може стати причиною негараздів.

Тому сімейним парам, які стикнулися з подібними проблемами вкрай важлива консультація фахівця-психолога. От тільки переламати нашу свідомість, яка ототожнює психологів із психіатрами – вкрай важко.

«До нас зверталися й чоловіки, які страждали від психологічного насильства. Але вони дуже горді, тож приходять з такими проблемами нечасто. Приміром, прийшов чоловік, який працював на заводі токарем, але втратив роботу. Дружина була головним бухгалтером на крупній фірмі. Він кілька місяців переживав, почував себе викинутим на смітник, терзаючись, що він має годувати сім’ю. А ось коли дійшло до того, що довелося просити в жінки гроші на цигарки – тоді почалося: вона «пиляє», він вчиняє фізичне насильство. Притому, що чоловік неконфліктний. Він не міг себе знайти, а натомість чув: «Як ти можеш на моїй шиї сидіти?», - розповідає Віктор Вальчук.

Відтак, каже він, довелося посадити їх разом і запропонувати варіанти виходу з ситуації: чим чоловік зможе заробити собі на життя. Виявилося – він любить різати по дереву. Чоловік спробував представити свої роботи і вже за півроку він отримав декілька замовлень і став заробляти більше дружини.

Виховання дітей ремінцем

Ще одна грань домашнього насильства – насильство над дітьми. Її взагалі давно варто винести на суспільний рівень, каже Віктор Вальчук. Чому за кордоном в шкільних роздягальнях завжди чергують фізруки? Бо під час переодягання вони можуть зафіксувати певні тілесні ушкодження на учнях: синці, побої, подряпини. Тож вони повідомляють про факт ушкоджень. Це не означає, що є насильство в сім’ї, можливо, дитина просто впала з велосипеда. Але якщо вчителі не відреагують, а дитина пізніше справді постраждає, то вчителя можуть притягнути до відповідальності за неповідомлення. Теж саме відбувається у лікарських установах – коли лікар здійснює медичний огляд і бачить, що в дитини синці на руках чи на шиї, він повинен одразу ж зреагувати.«Ми не повинні бути байдужими до чужих дітей. Ми ж не знаємо, що потім буде в житті. І чи не пов’яже наша благополучна дитина свою долю з тією людиною, яка виховувалась у сім’ї, де було насильство. І чи не стане остання так само чинити. В школах є соціальні педагоги і практичні психологи, і це їх прямі обов’язки виявляти такі випадки і пояснювати, що насильство не є нормою поведінки. Насильство над дітьми закладає модель поведінки. Демонструючи негативне ставлення до дітей, ми потім дивуємось, чому вони нас не поважають в старості», - каже юрист ГО «Волинські перспективи».

Наслідки насильства над дітьми важко переоцінити. Діти, які піддавалися сімейному насиллю, стають замкненими, агресивними, конфліктними, встряють у бійки, шкільна успішність знижується. Вони мають значні емоційні проблеми – занижений настрій, висока тривожність, лають або істерично ридають у відповідь на незначні подразники. В дітей можуть початися проблеми зі здоров’ям: безсоння, енурез, енкопрез, нервовий тик, соматичні захворювання як відповідь на стрес (порушення травлення, астма, серцево-судинні розлади).

Перенесене насильство в дитячому віці стає причиною насильства уже в дорослому житті. Адже діти підсвідомо вибирають партнерів по образу своїх батьків.

«Якщо нас в маленькому дитинстві били по дупці і ставили в куток, то потім чоловік у конфліктній ситуації в сім’ї піднімає на дружину руку. Тільки вже не по дупці, а куди попаде. А жінка, яку в дитинстві карали, піддавшись насильству, йде не в куток, а на кухню - мити посуд, прибирає, і «рот на замок». Інколи жінка після декількох років знущань відчуває «Стокгольмський синдром» – виправдовує дії кривдника (я не так випрала, не так борщ підігріла… ). Але так не має бути», - пояснює Віктор Вальчук.

Отож, чим можуть допомогти правоохоронці?

Дільничі інспектори або працівники служби кримінальної міліції у справах дітей під розписку виносять офіційне попередження про недопустимість вчинення насильства в сім’ї сімейним дебоширам. Членів сім’ї, яким винесене таке попередження, ставлять на певний час на облік. У разі вчинення насильства після винесення попередження, під розписку цій особі видають направлення на проходження колекційної програми і в триденний строк надсилають повідомлення про «нового клієнта» до кризового центру.

Злісному сімейному дебоширу можуть виписати захисний припис, в якому заборонено вчиняти певні дії, у ставленні до жертви насильства в сім’ї: чинити певні дії, розшукувати жертву, відвідувати, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання. А ось до кримінальної відповідальності кривдника можуть притягнути хіба за сукупністю ознак.

І з допомогою, каже Віктор Вальчук, зволікати не варто. Адже якщо все розпочиналося з психологічного насильства, то за рік-два кривдник почне розпускати руки.

Що робити, якщо чоловік – деспот? Буква закону

До українського законодавства потрібно вносити зміни і приводити його у відповідність до міжнародних конвенцій, вважає Віктор Вальчук. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», прийнятий у 2001 році, міняли лише раз, у 2008-му: забрали поняття «віктивна» поведінка (провокація насильства). До того, неодноразово були випадки, коли дільничний приходив на виклик, і виносив попередження… жінці про неприпустимість провокацій.

А ось винесення правоохоронцями захисного припису – заборони розшукувати жертву, якщо вона втекла в притулок, вести телефонні розмови з погрозами, вчиняти насильство – це пряме порушення Конституції України, оскільки це обмежує свободу і права людини (у даній ситуації кривдника, як це не парадоксально). Адже обмеження прав і свобод громадян може бути замотивованим рішенням суду. А згідно з українським законодавством, дільничний, за погодженням прокурора, обмежує права кривдника в його пересуванні, спілкуванні. Відтак, на думку юриста, захисний припис має видаватися за рішенням суду, як в усьому цивілізованому світі. А в разі порушення умов припису повинна б наступати кримінальна відповідальність.

«Як ми бачимо в фільмах: суд виніс рішення – на 30 метрів не наближатися до будинку – хоча це його будинок. І суд не хвилює, чи ти маєш гроші на готель - жити встановлений заборонним ордером термін, чи ти під мостом ночуватимеш. Вчинив насильство – відповідай», - пояснює фахівець.

Та в Україні все інакше: за браконьєрський вилов риби є окрема стаття в Кримінальному Кодексі, а ось щоб домашнього кривдника притягнути до кримінальної відповідальності, слід оперувати сукупністю ознак – легкі тілесні ушкодження, зґвалтування, погрози вбивства. Окремої статті за домашнє насильство немає. Також мала б наставати кримінальна відповідальність за невиконання припису, або непроходження корекційної програми від півроку до трьох років. Тоді б, вважає Віктор Вальчук, домашнє насильство в країні зменшилося б на відсотків 50, або ж хоча б змінилося з фізичного на психологічне.

Сьогодні жінка може викликати дільничного, якщо її кривдить вдома чоловік. Стаття 173 про адмінправопорушення передбачає за насильство в сім’ї штраф 51 – 85 гривень, або ж максимум - громадські роботи. Тим часом штраф сплачує жінка (ти викликала – ти й плати), а конфлікти виникають по новому колу. За невиконання корекційної програми – теж штраф. Тож від сімейного насильства просто можна відкупитися за 100-200 гривень.Якщо вже жити неможливо разом – то жінка може з дітьми втекти в притулок. Гірше всього, коли доводиться втікати з дітьми, адже кожна зміна обстановки – це мініпсихотравма для дитини.

До слова, фахівець радить: побої треба знімати у будь-якому випадку. Навіть якщо немає явних слідів – є підшкірні гематоми, є мікроструси мозку. Варто зазначити, якщо раніше жінка сама в приватному порядку мусила виступати в ролі прокурора обвинувачення в суді і писати заяву на кривдника, то тепер це відбувається на загальних підставах. Тобто жінка звертається в міськвідділ, заява реєструється і далі правоохоронці ведуть цю справу, збирають докази, передають в суд.

Відтак, якщо за кордоном, згідно з судовим приписом, чоловік не може повернутися в свій будинок певний час, навіть якщо він є власником, то українським жінкам часто доводиться втікати в притулки. Тому про всяк випадок, необхідно мати мінімальний набір речей та переховати документи. В ідеалі, дільничні, які прибувають на виклик, могли б надати інформацію до кого жертва домашнього насильства може звернутися: чи у службу сім’ї та молоді, чи до психолога, чи на цілодобову національну гарячу лінію з протидії насильства в сім’ї. Від професіоналізму і бажання допомогти правоохоронця теж багато залежить. Він може передбачити, що за рік-два в цій родині може бути вбивство чи тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з Інструкцією порядку взаємодії структурних підрозділів, затвердженої 2009 року, відповідальні за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім’ї не лише дільничні інспектори, а й служби соцзахисту, сім’ї і молоді. Вони першою чергою зобов’язані надати безкоштовну інформаційну, медичну, психологічну, юридичну допомогу. Це включає і консультацію, і складання певного документу, приміром, заяви на розлучення чи скарги. Власне, кажуть фахівці, працювати психологи повинні разом з обома членами подружжя. Лише тоді може бути якийсь результат. Та в 70% випадків звернень до «Волинських перспектив», каже Віктор Вальчук, жертви домашнього насильства обирають розлучення.

Післямова

… Лучанка Вікторія, чию доньку жорстоко побив вітчим, нині чекає судового вироку, оскільки подала на розлучення. Бо більше терпіти несила. А провадження з приводу побиття доньки усе ж відкрили. Нині її контролюють і в Громадській раді при УМВС. Жінка сподівається, що увага громадськості не дозволить сімейному деспоту залишитися непокараним.

Юлія Малєєва

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---