Замість кандидатської – майстерня хенд-мейду. Хобі волинянки

Олена Голоденко захопилася виготов­ленням натуральної косметики п’ять років тому. Після народження донечки Валерії, як чимало моло­дих матусь, стала уважні­ше придивлятися до етикеток на засобах гігієни. І переконалася, що натураль­них, а отже, безпеч­них складників там майже немає. Це спонукало жінку зварити домашнє мило.

Про це йдеться на сторінках тижневика Волинські Новини (№ 15).

Після перших вдалих спроб почала робити шампуні, маски, креми. Засоби випробовувала на собі, сестрі й подружці. Зізнається, що доводилося ходити з почервонінням на шкірі. Так училася на власних помилках, багато читала і вдосконалювала рецепти.

– Тоді навіть не думала, у що виллється хобі, – пригадує Олена. За освітою вона соціолог, викладала у Східноєвропейському університеті. – Коли з декрету повернулася до роботи, навіть закрила сторінку в соцмережі, де продавала свої засоби, мала постійних клієнтів. А рік тому потрапила на першу весняну ярмарку в ЦУМі, показала, що можу зробити, познайомилася з іншими майстринями. Мені це дуже сподобалося. Придумала назву Green Valerie на честь доньки, етикетку, поступово розширювала асортимент, замовлень усе більшало.У Луцьку родина Голоденків орендувала однокімнатну квартиру.

Мамине начиння суттєво обмежу­вало життєвий простір, та рідні не протестували, навпаки – підтримували її хобі. Згодом переїхали у приміське село, де майстрині для виробництва віддали літню кухню.

– Обов’язково потрібні плита (бо майже в кожному процесі задіяна водяна баня), багато каструль, відерець, блендер, міксер, дерев’яні форми для мила. А ще – термосклянки, колби, інфрачервоні термометри, кухонні ваги. Весь посуд і техніка мають бути тільки для косметики, – описує роботу Олена. – Мій день починався о п’ятій-шостій ранку й тривав до пізньої ночі. Крім самого приготування засобів, по кілька годин спілкувалася з замовниками телефоном і в соцмережах, оновлювала сторінки, описувала нові продукти, зводила бухгалтерію. Часу катастрофічно бракувало. У вересні звільнилася з університету, хоча ще рік тому планувала захищати кандидатську, бути викладачем. Та домашнє виробництво переросло масштаби хобі. На початку цієї зими всерйоз задумалася про переїзд і взялася за пошуки приміщення.

Одночасно поїхала на тримісячні курси косметологів до Києва, отримала диплом міжнародного зразка. Каже, завдяки здобутим знанням тепер може надавати знач­но якісніші консультації із догляду, змінювати рецептуру засобів.– На цьому рівні не зупиняюся. Навчання триває постійно: купую книжки, роздруковую статті з інтернету, перекладаю з іноземних джерел. Майстерня – це не магазин, куди можна зайти і вибрати косметику. Всі засоби виготовляю під замовлення. У майстерні, що майже в центрі міста, клієнтам буде зручно забирати продукцію, поспілкуватися, попросити поради, – пояснює жінка.

Приміщення складається з двох кімнат: перша – приймальня зі стільцями і столиком, друга – власне майстерня з широким столом, холодильником, плитою та акуратно складеними інструментами й посудом. Кімнати світлі від блискучо-білих стін, на яких Олена з помічницею Оксаною намалювали зелені паростки й деревця. Крім щоденної роботи, тут планують проводити майстер-класи із виготовлення тих засобів, які легко зробити вдома, наприклад, маски для обличчя, волосся, креми на основі соків тощо.

– Дала оголошення на своїй сторінці у соцмережі, що шукаю відповідальну помічницю на повний робочий день. Відгукнулися п’ять-шість дівчат. Зрештою домовилися з Оксаною, вона біолог, має розуміння будови шкіри, знає особливості органіки, – продовжує учасниця громадської організації «Рукотвори Волині», що об’єднує різних майстрів. – У майстерні встановили графік із 10:00 до 19:00. Щодня маємо замовлення. Також треба стежити за наявністю тари, сировини, етикеток, фотографувати й описувати нові продукти тощо. Удвох однозначно легше.Олена Голоденко розповідає, що тепер отримує пропозиції про співробітництво від магазинів, салонів краси. Та вона не хоче виходити за рамки хенд-мейду.

– Є багато людей, які, як і я сама, люблять справжні речі. Не хочуть їсти сир із пальмової олії, носити одяг зі штучних тканин, нюхати синтетичні замінники. Така категорія обирає продукцію ручної роботи, а її ніколи не буде у великих об’ємах, – зауважує майстриня. – Завжди кажу замовникам, що, наприклад, висипання не вдасться позбутися тільки завдяки натуральному крему. Треба знайти причину всередині організму. Пояснюю, що косметика дає тимчасовий ефект, якщо не усунути джерело проблем: неправильне харчування, гормональний збій чи елементарне недосипання. Поки встигаю відпо­відати всім, хто звертається.

Що на етикетці

У продукції Green Valerie не знайдете мінеральних олій, силіконів, парабенів та інших агресивних компонентів, запевняє майстриня. Основні складники засобів – олії і масла, відвари трав і квітів (гідролати), настоянки, глина. Для мила використовує кокосову, пальмову та оливкову олії. У кремах для обличчя, бальзамах, шампунях є 0,2-0,3% консерванту рослинного походження. Це вітаміни Е і С, екстракти кори сосни, берези, дуба, морські водорості, олія розмарину, чайного дерева. Консерванти пригнічують ріст мікроорганізмів, щоб продукт проіснував понад п’ять днів. Рослинні емульгатори теж безпечні для шкіри, добре вбираються, зволожують. Натуральна косметика зберігається у холодильнику два-чотири місяці.

Ольга ЮЗЕПЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---