Залізничний вокзал Луцька доступний не всім. ФОТО

Учасники «Школи аудиторів доступності» досліджували Луцький залізничний вокзал на «доступність» для людей із обмеженими можливостями.

Загалом, представники «школи» протягом двох днів досліджували залізничний вокзал та прилеглу до нього територію на відповідність до загальноприйнятих нормативів доступності для людей із обмеженими можливостями.



У заході взяли участь й посадовці з місцевих та обласних держустанов.

Заступник начальника управління архітектури та містобудування Луцької міської ради Ярослав Матвіїв розповів учасникам та гостям заходу, що задля зручності пересування «людей-візочників» на деяких вулицях та зупинках громадського транспорту понизили бордюри і плитку. Проте зробили лише частину роботи, а кошти, надані на потреби громадян з інвалідністю, ще повністю не реалізовані.

«Коли архітектори дають дозволи на проектування, вони слідкують, щоб конструкції відповідали нормативам вимоги щодо елементів доступності. Спільно з львівським інструктором із питань доступності Ресурсного центру незалежного життя Ярославом Мудрим ми запатентували нормативні документи, що регулюють мобільність людей із обмеженими можливостями», - розповідає архітектор.

Керівник Волинського обласного осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації інвалідів із вадами зору «Генерація успішної дії» Богдан Мойса нарікає на те, що в більшості аптек Луцька відсутня кнопка виклику спеціаліста. Те ж саме стосується ще однієї актуальної проблеми - відсутності пандусів.

«Люди з інвалідністю, маючи численні проблеми зі здоров’ям, можуть по-різному розуміти проблему доступності. Зокрема у Луцьку не зустрінеш маркування сходів в контрастний колір. А це так важливо для людей, які ще повністю не втратили зір. Школа аудиторів виникла тому, що державні будівельні норми не залежать ні від випадку, ні від самої людини. Ці акти актуальні не лише для інвалідів, а й для мам з колясками, вагітних жінок, людей похилого віку», - розповів про проблему Богдан Мойса.

Перший заступник директора департаменту соціальної політики Луцької міської ради Ірина Дехтяр розповіла, що департамент соціальної політики – сполучна ланка між людьми з інвалідністю і відповідними соціальними установами. Проблеми, як правило, виникають при перебуванні у закладах громадського харчування, медичних закладах чи соціальних установах.

«Але ми активно працюємо над вирішенням таких важливих питань», - зауважила посадовець.
Доповідач від групи, яка оглядала територію вокзалу, Віта Дроздик, розповіла про низку проблем, з якими найчастіше стикаються люди з інвалідністю.

«Розглянемо безпосередньо вхід у приміщення вокзалу. Бачимо поперечну і направляючу смугу для незрячих людей, але вони між собою не відрізняються фактурою. Вони повинні бути різного кольору! Там, де починається направляюча смуга, одразу має бути встановлений і поручень для інвалідів-колясочників», - зауважила дівчина.




«Перед входом - три сходинки без поручнів. І немає ніякого звукового сигналу, щоб попередити незрячих про перепону», - продовжує Віта Дроздик.




Також вона наголосила на тому, що автобуси зупиняються безпосередньо на пішохідному переході. На ньому ж знаходиться і водозливна решітка.




«Можна і зрячій людині поламати якщо не ногу, то каблук. Що вже й казати про тих, хто не бачить?», - продовжує доповідач.



За словами дівчини, прилегла до вокзалу територія має бордюри до 20 сантиметрів. А на місці спуску з пандуса розміщена клумба, що створює певні незручності для людей, які користуються інвалідними візками. Ті ж самі пандуси мають поручні лише з однієї сторони: «А як же спускатися людям на візочках? За нормативною базою, поручні повинні бути встановлені на двох рівнях – 70 та 90 сантиметрів».




Варто зауважити, що місце паркування для транспорту людей з інвалідністю відсутнє, також відсутня відповідна розмітка на асфальті. Окрема тема – інформаційне табло. Воно недостатньо яскраве, тому не всі можуть прочитати розклад потягів.



Ще одна болюча тема для візочників – туалет, адже у приміщенні вокзалу немає піктограми з відповідною позначкою, а в туалеті відсутня защіпка на дверях. Підставка умивальника розширена донизу аж на 35 сантиметрів, тому людям, які користуються візками, важко помити руки.




«Добре те, що є багато місця, ми інколи жартуємо, що «в туалеті можна танцювати на візочку». Проте поручнів, що могли б допомогти пересісти на унітаз, немає», - продовжує активістка.

Туалет на подвір’ї вокзалу також не доступний для маломобільних груп населення.



Учасники «школи» зауважили і позитивні сторони луцького вокзалу. Так, вхідні двері автоматично відчиняються та зачиняються, а перехід через колію цілком пристосований для потреб людей із вадами опорно-рухового апарату. Поряд із вокзалом є два скверика, що дає можливість відпочити після важкої дороги.



«Вцілому, - зауважила учасниця заходу, - Луцький залізничний вокзал доступний для людей із інвалідністю, але над існуючими проблемами потрібно попрацювати».

Довідково:

Маломобільні групи населення (МГН) – особи, що відчувають труднощі при самостійному пересуванні, при отриманні послуг або необхідної інформації, чи при орієнтуванні у просторі. До маломобільних груп відносять осіб з інвалідністю, із тимчасовими порушеннями здоров’я, вагітні жінки, особи похилого віку, з дитячими колясками тощо.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---