У бою за Волинь до останнього боровся за власне життя та життя свого «Іла»

Гітлерівці підбили його штурмовик, коли він вогняним смерчем знищував їхні позиції на волинській землі. Проте уродженець села Істоміно Балахнинського району Нижегородської області Росії гвардії старший лейтенант Олександр Йосипович Молєв не покинув палаючу машину. Він знав, наскільки дорого коштує для Батьківщини кожен літак, в який вкладені безсонні ночі робітників авіазаводу і великі бюджетні кошти. Тому він до останнього боровся за життя свого крилатого бойового друга. Про черговий героїчний вчинок у небі Волині – наступна публікація рубрики «Волинь не забуває».



Довоєнне життя Олександра було досить типовим для хлопців тих років. Десять класів школи, нестерпний потяг до неба, як наслідок – навчання в аероклубі міста Дзержинськ Нижегородської області. А у 1940 році – призов до лав Червоної Армії. Навчання в аероклубі визначило подальший шлях молодого воїна. Його направили на навчання до Енгельсської військової авіаційної школи пілотів, по закінченню якої він залишився служити в ній льотчиком-інструктором.



Проте викладацька робота тривала недового: розпочалася Друга світова війна, і у 1942 році Молєва відправили на фронт. Його розподілили для подальшого проходження служби до 33-го гвардійського Воронезького штурмового авіаполку 3-ої гвардійської Валдайської штурмової авіадивізії 1-го змішаного авіаційного корпусу 6-ої повітряної армії Північно-Західного Фронту. Тієї самої 6-ої повітряної армії, крилатої визволительки нашого краю, якою командував генерал-лейтенант Федір Петрович Полинін. Навесні 1944 року літаки 6-ої повітряної армії вже у складі спочатку 2-го, а потім 1-го Білоруського Фронту з’явилися в небі Волині. Серед них був і штурмовик Іл-2, який пілотував на той час вже командир ескадрильї 33-го гвардійського Воронезького штурмового авіаполку гвардії старший лейтенант Олександр Молєв.



Федір Петрович Полинін на сторінках своєї книги мемуарів «Боевые маршруты» в розділі «Бои за Ковель» згадує один з героїчних подвигів свого підлеглого у Волинському небі:

«Возвращаясь с воздушной разведки, гвардии лейтенанты Мосин и Молев встретились с восьмеркой Ю-87. Трех бомбардировщиков они сбили, а остальных обратили в бегство. Одного из этих «юнкерсов» сразил меткой очередью воздушный стрелок экипажа Молева — гвардии сержант В. Каменев.

Когда штурмовики пролетали над железнодорожной станцией, по ним открыл огонь из зенитных орудий и пулеметов вражеский бронепоезд. Самолет гвардии лейтенанта Мосина от прямого попадания снаряда взорвался. Летчик и воздушный стрелок погибли.

Гвардии лейтенант Молев все-таки доставил в штаб ценные сведения. На штурмовку обнаруженных им неприятельских танков вылетела пара «илов» во главе с гвардии лейтенантом В. В. Удачиным. Большего числа самолетов мы из-за плохой погоды не могли послать. Но и этот налет оказался успешным. Гвардейцы сожгли около 10 вражеских танков».

Детально подвиги Героя на волинській землі також описали в своїй книзі «Золоті Зірки Волині» волинські краєзнавці Ігор Пасюк та Сергій Яровенко:

«27 березня группа штурмовиків Іл-2 на чолі з гвардії старшим лейтенантом Молєвим атакували об’єкти оборони німців в районі села Старі Кошари. Поява в небі восьми ворожих винищувачів FW-190 не зупинила виконання завдання. «Іли» не тільки відбили атаки «Фокке-Вульфів» (бортстрілець екіпажу Молєва збив один із них), але й успішно виконали поставлене завдання і без втрат повернулися на аеродром.

30 березня пара Іл-2 на чолі з гвардії старшим лейтенантом Молєвим трьома заходами на максильно низькій висоті атакувала німецькі частини в районі села Старі Кошари та на дорозі Старі Кошари – Ковель. У результаті атаки штурмовиків було знищено 5 та підбито 3 танки, знищено 4 підводи.

14 квітня пара Іл-2 гвардії старших лейтенантів Молєва і Мосіна вела розвідку за маршрутом Ковель – Мацеїв – Любомль. На станції Любомль «Іли» обстріляли 4 ешелони. Повертаючись з повітряної розвідки, штурмовики зустрілись із 8 німецькими бомбардувальниками Ju-87. Два літаки були збиті, інші повернули назад. Один із літаків особисто збив Молєв.

29 квітня шість Іл-2 на чолі з гвардії майором Медвєдєвим з висоти 200 метрів нанесли бомбово-штурмовий удар по скупченню німецьких танків і автомобілів у лісі західніше села Селець (Турійський район). В результаті удару були знищені 4 танки, 8 автомобілів, 2 склади боєприпасів, 2 склади ПММ, подавлено вогонь двох артилерійських батарей, викликано 6 вогнищ пожеж. Згідно зі звітом командира групи, гвардії старший лейтенант Молєв «проявив чудеса відваги і героїзму».

2 липня 1944 року шість «ілів» на чолі з гвардії старшим лейтенантом Молєвим з висоти 80-100 метрів на станції Лохва атакували склади, залізничний міст і ворожий ешелон, який саме знаходився на станції. Внаслідок удару було пошкоджено залізничний міст, знищено 2 склади з майном, 3 вагони з вантажами, а також три зенітні гармати противника.

Окрім цього, гвардії старший лейтенант Молєв брав участь у шести повітряних боях з противником у небі Волині».

Але 8-го липня 1944 року сталася трагедія. Її також описали в книзі «Золоті Зірки Волині»:

«8 липня 1944 року гвардії старший лейтенант Молєв на чолі шести штурмовиків атакував позиції німців на станції і в містечку Мацеїв. У результаті атак було знищено 3 автомобілі, 10 будинків, сталася пожежа на станції. При поверненні з бойового завдання в районі села Руда літаки були обстріляні зенітною артилерією німців. Молєв повів свій літак в атаку на ворожу батарею, проте був підбитий. Льотчик, рятуючи бойову машину і товариша, все-таки перелетів через лінію фронту. При заході на посадку втратив свідомість і згорів у літаку. Його повітряний стрілець, не зважаючи на отримані поранення, вижив».

Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 26-го жовтня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби із німецько-нацистськими загарбниками та проявлені при цьому відвагу і героїзм гвардії старшого лейтенанта Молєва Олександра Йосиповича посмертно нагородили найвищою державною нагородою – званням Героя Радянського Союзу, і вручили родині загиблого орден Леніна і медаль «Золота Зірка». На фото нижче – унікальні скани нагородних документів з Центрального Архіву Міністерства Оборони в місті Подольськ Московської області, в яких вказано про присвоєння гвардії старшому лейтенанту Молєву звання Героя Радянського Союзу.



Прах Героя поховали у братській могилі в селищі міського типу Луків Турійського району.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---