За один місяць волинянин став двічі переможцем призового кросворду

Андрій Шепелюк із села Семеринського отримав два призи від редакції Волинських Новин за розгаданий призовий кросворд і правильно складене закодоване слово. На початку квітня молодий чоловік виграв набір кухонних ножів, а в останньому розіграші минулого місяця – набір форм для випікання. Витягнувши з-поміж записок із правильними відповідями (а таких було понад дві сотні) папірець зі вже знайомим ім’ям, ми здивувалися: «Ото щасливчик!». І вирішили відвідати пестунчика долі, розпитати, чи супроводжує його щасливий випадок по життю.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №16 від 19 травня 2016 року.

Андрій зустрічає біля хати разом із батьком Василем. «Хто пектиме кекси і пироги?» – вручаю форми для випічки. «Напевно, сам», – усміхається Андрій. Розказує, що і хліб пече, і паски двічі готував – на Великдень і на Проводи.

У просторій хаті мешкає тільки з татом, мама померла півроку тому – обірвався тромб. Батько Василь Андрійович із дитинства мав поганий зір, а останні кілька років зовсім не бачить. До свого будинку і двору призвичаївся, старається допомагати в господарстві. Син оформив опікунство, за постійний догляд отримує аж 16 гривень державної допомоги на місяць. Переваги тільки в тому, що юнака не можуть мобілізувати до війська і зараховують йому трудовий стаж. Бо в селі роботи нема. Кілька років родина Шепелюків торгувала: возили продукти довколишніми селами спершу возом із кіньми, згодом купили машину. Недавно Андрій закрив «підприємця», пояснює, що податки надто високі, невигідним став такий бізнес.

Живуть Шепелюки з городу, де садять усього потроху. Два паї здають в оренду, за це отримують зерно. Тримають вісім кіз, із яких три доїться, мають свиней, курей, качок. У господі стоять котли на тверде паливо й на газ, який підвели майже десять років тому. Андрій розповідає, що оформили субсидію, то за користування газом навіть набігла значна переплата. Воду в хаті мають завдяки насосу, що поставили на колодязь. Для пральної машинки є каналізація. Вікна замінені на пластикові, кімнати світлі, прибрані.

«Усе своїми руками робили, бери і живи. 30 літ разом були з дружиною. Добре, що Бог іще синочка нам дав», – течуть сльози з незрячих очей Василя Андрійовича.

Одружився пізно, після сорока п’яти, узяв жінку з трьома дітьми, молодшу на вісім років. Старші діти давно перебралися до Володимира, Локачів, Затурців, самі вже немолоді, стали бабусями-дідусями. А Андрій мусить зоставатися біля батька, власної сім’ї поки не створив. Голова родини Шепелюків любить погомоніти, бо, зізнається, нечасто має таку можливість. Сусідні хати порожні, валяться – люди або повмирали, або виїхали з села. Розповідає, що перша дружина була гуляща, поїхав із нею в Крим на заробітки й вона там «загубилася». Чоловік десять років працював на рисових чеках (заливні поля, – ВН). Пригадує, що сіяли зерно в суху землю, потім площі по півгектара-гектару заливали водою, були спеціальні комбайни для збору врожаю. Цікавився городництвом і садівництвом, у домашньому саду прищепив на яблуню кілька сортів. Тепер син експериментує з плодовими деревами.«Шукаєш відповіді для кросворду в «гуглі»? – запитую ерудита-щасливчика з Семеринського.

«Рідко, стараюся розгадувати сам. Найскладніше скласти зашифроване слово, – відповідає Андрій Шепелюк. – Це вперше виграв призи», – каже і додає, що й далі надсилатиме розгадки на призовий кросворд у Волинських Новинах. Постаратися щотижня заохочують вартісні подарунки.



Ольга ЮЗЕПЧУК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---