З Польщі в Еквадор – за покликом серця: історія закоханої лучанки

Українка Богдана Коломієць та еквадорець Ґерардо Аріас познайомилися в інтернеті. Закохані бачилися всього один раз. А потім дівчина ризикнула й переїхала до коханого в Еквадор. Богдана каже, що жодного разу не пошкодувала про своє рішення.

Нині вони з чоловіком живуть у Луцьку. Пара започаткувала тут свою справу й поки не збирається повертатися до Латинської Америки, йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №9 (57).

ЗАРАДИ КОХАНОГО ПОКИНУЛА НАВЧАННЯ

Богдана навчалася на менеджера готельного бізнесу і туризму в університеті у Жешуві. Ґерардо теж навчався в Польщі, тільки в іншому місті, у Катовіце. Він на п’ять років старший за Богдану, тож на час їхнього інтернет-знайомства вже закінчив університет.

«У нас була спеціальна група для іноземців у соціальній мережі в інтернеті. Там мене Ґеро й знайшов. Ми почали спілкуватися, і якось він мені написав: «Привіт, моя майбутня дружино!». Подумала: «Який зухвалий і самовпевнений хлопець». Заблокувала його й вирішила більше з ним не листуватися. Тим паче, що тоді в мене був хлопець, а у Ґеро – дівчина. Минуло півроку, я розійшлася з хлопцем і вирішила написати йому перша», – розповідає Богдана.

Закохані почали спілкуватися щодня. Навіть склали графік, хто яку ніч не спатиме. Адже у Польщі та в Еквадорі різні часові пояси.

«Зрозуміла, що мені це дуже подобається, – ділиться дівчина. – Хотіла краще пізнати цю людину. Та не було в нас нагоди зустрітися. Однак за кілька місяців він повідомив, що приїде до Польщі, бо має незавершені справи. Ми запланували нашу зустріч на нейтральній території, у Кракові, аби було комфортно і йому, і мені. Так ми вперше зустрілися на Хеловін. Перші два дні було цікаво. А потім ми почали одне одного дратувати. До речі, коли їхала додому, то думала: «Як добре, що більше його не побачу». Уже потім він мені розповів, що теж тішився з цього. Але не минуло й трьох днів, як Ґеро написав мені, що скучає. Я відчувала те ж саме».

Коли після першої зустрічі минуло чотири місяці, Ґерардо вислав Богдані квиток до Еквадору, але лише в один кінець.

«Я знала, що це серйозні стосунки. Хоч бачила його тільки раз у житті. Для мами й тата то був шок. Бо я нікому про нього не розповідала. Батьки знали, що я з якимось хлопцем спілкуюся в інтернеті. Але вони навіть не уявляли, що все це серйозно. Довелося переконувати маму, що дуже добре знаю Ґерардо», – каже Богдана.

За її словами, вона зовсім не боялася кинути все і їхати до коханого. Смілива дівчина навіть не роздумувала. Зібрала речі й поїхала.

«Переживала, як туди дістануся, – ділиться вона. – Адже треба було летіти з пересадками. А також турбувалася, чи зустріне він мене. Хоч десь глибоко в душі я була переконана, що Ґерардо прийде. Він дуже цього чекав і прийшов. Обійняв мене, і з того моменту я знала, що все буде гаразд. Знала, що він мене кохає».

«АБО ПОВЕРТАЮСЯ ДОДОМУ САМА, АБО З ОБРУЧКОЮ»

Розписалися вони після того, як Богдана прожила в Еквадорі дев’ять місяців. Дівчина вирішила узяти все в свої руки. Почала сама натякати чоловікові про одруження.

«Тепер жартую, що він зробив мені вимушену пропозицію, – каже дівчина. – Розуміла, що живу там уже довго і пора щось вирішувати: або я повертаюся додому сама, або з обручкою. Тим паче, що ми навіть не зустрічалися, а почали відразу жити разом. Подумала: невже приїхала сюди, аби тільки зустрічатися? Наважилася і запитала його, чи планує він мати сім’ю. Ґерардо тільки посміявся й нічого не відповів. Якось він йшов у спортзал і попросив мене не ритися в його шафі. Мене взяла така злість, що я її відчинила. Виявляється, там був схований перстеник. Він його ховав уже кілька місяців, бо не знав, як мені про це сказати. Ґерардо розізлився й образився на мене. Казав, що я йому зіпсувала сюрприз. А я розсердилася на нього, бо він ніби сам натякнув, аби я туди заглянула. Сказала: якщо до ранку не освідчиться, то може купувати мені квиток додому».

«Краще я куплю тобі квиток, бо ти неслухняна», – сказав Ґерардо Богдані. Уже вранці дівчина почала збирати речі й була налаштована на те, що повертається до Луцька.

«Але він мене затримав і запропонував вийти за нього, – розповідає вона. – Я навіть мусила пройти співбесіду, аби довести, що роблю це не через візу, а тому, що люблю його. Нас посадили у різних кімнатах і ставили однакові запитання. У нього запитали, що я йому зазвичай готую. Ґеро сказав, що борщ. Звідки він це узяв, не знаю, бо частіше я пекла тортики та кекси. Однак ми пройшли співбесіду і нам дозволили побратися».

«ЦЕ НАЙКРАЩЕ, ЩО ТИ МОГЛА ПРИВЕЗТИ ДО ХАТИ»

Богдана каже, що вони не планували святкувати там одруження. Але батьки чоловіка організували їм невеличку вечірку. Дівчина дуже сподобалася мамі й татові Ґерардо. Усе було так, ніби вони завжди її знали. До речі, рідний брат чоловіка Богдани Леонардо теж одружений з українкою, і теж із лучанкою.

«Коли я туди приїхала, то брат уже сім років жив з українкою Юлею. Там ми з нею і познайомилися. Мене це дуже тішило. Адже у нас була своя маленька коаліція. Можливо, через це його сім’я так добре до мене поставилася. Уже мали в хаті одну українку і знали, чого від нас можна чекати, – жартує Богдана. – Я тільки на чотири роки старша за його сестру. Тому мама Ґерардо вважає мене своєю молодшою донькою. Мої батьки теж його полюбили. Дуже легко вони порозумілися. Мама навіть зі мною свариться, щоб я його не ображала. А ще жартує: «Це найкраще, що ти могла привезти до хати».

З Еквадору пара вирішила переїхати в Україну, бо Богдана дуже сумувала за рідними. Адже не бачилася з ними майже три роки.

«Він не був знайомий з моєю сім’єю, хоч ми були вже одружені. Тому поїхали в Луцьк знайомитися. Спочатку подумали, що поживемо тут кілька років, а потім повернемося в Еквадор чи в якусь іншу країну переїдемо. Я старалася зробити усе, аби йому тут сподобалося. І мені це вдалося. Ґерардо сказав, що я маю бути зі своєю мамою, а він пожертвує собою і переїде в Україну, бо він чоловік і йому буде легше це зробити», – каже дівчина.

Чоловік дуже полюбив Луцьк, тепер навіть ніхто не розглядає варіант, аби переїхати в більше місто, наприклад, Львів чи Київ. Хоч сам Ґерардо – зі столиці Еквадору Кіто.

«Я поїхала, знайшла щастя і привезла його додому, – каже Богдана. – Переїхали до Луцька ми, а через кілька місяців перебралися сюди і Лео з Юлею. Їм і тут добре, бо вони мають одне одного. Я вірю в долю. Бо як інакше таке могло трапитися? Ми жили в різних містах, у різних країнах – і знайшли одне одного. Колись навіть не знала, де той Еквадор. Спочатку навіть подумала, що це Африка. Тепер, коли мене запитують, чи це в Африці, я тільки посміхаюся, бо колись теж так вважала».

Богдана каже, що Еквадор був для неї справжньою школою. Дівчина там дуже змінилася. Навіть навчилася готувати.

«Тільки-но я туди приїхала, мама Ґеро сказала: «Українки дуже смачно готують». А я тоді нічого не вміла готувати, – каже вона. – Але хотіла усім сподобатися. Тому, поки чоловік був на роботі, опановувала кулінарію. Накривала такі столи, що навіть свекруха записувала мої рецепти».

Зазвичай пара спілкується польською мовою. Хоч Ґерардо може легко порозумітися з лучанами на вулиці чи в супермаркеті, адже розуміє українську.

«Чоловік сердиться на мене, що не розмовляю з ним українською, – каже Богдана. – Мовляв, із ним інші люди спілкуються, а я не хочу. Але він асоціюється у мене в голові лише з польською мовою. Якби не польська, то ми і не зійшлися б. Дуже складно було б порозумітися. Донині можемо не зрозуміти одне одного в чомусь дуже банальному. Але ми з цим миримося».

РОЗРОБИЛИ СВОЮ СЕРІЮ СПОРТИВНОГО ОДЯГУ

Богдана та Ґерардо облаштували у своєму будинку спортзал зі спортивним інвентарем. Усе це потрібно для їхньої повноцінної щоденної роботи. Чоловік навіть жартує, що то найкраща інвестиція, крім того, що він колись купив для Богдани квиток на літак.

«Зараз ми обоє працюємо з тим, що любимо, – каже вона. – Чоловік захоплюється спортом, він – фітнес-тренер онлайн. Має в інтернеті базу клієнтів, які залишилися ще з Латинської Америки. Ґеро не лише тренує, а й наставляє людей, допомагає їм та радить. Я – відеограф. Знімаю для нього відео. Іноді сама в них знімаюся як модель».

Пара навіть має свою серію спортивного одягу ImparableFit, яку вони самі розробили. Дизайн вигадала Богдана. Одяг шиють в Україні та відправляють у Латинську Америку.

«Я його опора в Україні, – каже дівчина. – Серед моїх обов’язків – правильно нагодувати чоловіка. Бо він спортсмен. Ґеро дуже працьовитий. Іноді він не хоче нікуди йти, бо прагне працювати. У нього немає режиму, адже доводиться працювати з людьми з різних континентів. Цю роботу він дуже любить. А я люблю його і хочу, аби йому було добре. Якщо в моєму чоловікові люди знаходять підтримку, то я з того тільки тішуся».

Переїжджати з Луцька пара поки не збирається. Якщо й вирішать перебратися, то це буде Іспанія. Адже і до Еквадора недалеко, і до України близенько. Дівчина каже, що відтоді, як одружилися, у їхніх стосунках нічого не змінилося. Закохані навіть планують незабаром влаштувати в Україні пишне святкування та вінчання. «Я така дівчина, яка все життя мріяла про білу сукню, – ділиться Богдана. – І вона у мене неодмінно буде».

Лілія БОНДАР

Фото з сімейного архіву

Луцьк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---