Як в Устилузі захищали кордон в 41-ому році

Жалобні заходи з нагоди 75-річчя початку Великої Вітчизняної війни відбулися в містечку Устилуг Володимир-Волинського району.

Його організатором стали обласна і Володимир-Волинська міськрайонна організації ветеранів України та прикордонники

Львівського прикордонного загону, зокрема відділу прикордонної служби «Пархоменкове». Захід відбувся біля пам’ятного знаку, встановленого на місці колишньої 4-ї застави та розстрілу фашистами її бійців на чолі із з їх замполітом А.З. Левінцовим.

Про це повідомляє волинський власкор газети «Голос України» Микола Якименко.

Устилуг – одне з найменших містечок України - розташоване на кордоні з Польщею. Вже 22 червня 1941 року воно зазнало усіх жахіть війни. В перші її хвили фашисти відкрили по Устилугу ураганний артилерійський вогонь. Висушені гарячим сонцем в основному дерев’яні будиночки Устилуга палали як свічки. Ось як про події тих вже далеких часів розповідається в «Історії міст і сіл України. Волинська область» (Київ, 1970):

Гарнізон містечка складався із штабу 1-ї комендатури 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону, резервної і 4-ї прикордонних застав – усього до 150 чоловік. На озброєння мали чотири станкові і вісім ручних кулеметів, гранати, гвинтівки. Підрозділами 1-ї комендатури командував майор М.Г. Неплюєв, начальником 4-ї застави розташованої в районі теперішнього митного переходу «Устилуг» був старший лейтенант О.К. Чумовицький. Сили були нерівними. Адже ворог переважав захисників Устилуга і технікою, і живою силою.

Після потужного артобстрілу фашисти кинулися на дерев’яний міст через Західний Буг. Коли вони досягли його середини, прикордонники відкрили вогонь. Залишивши на мосту майже 70 убитих і поранених, ворог був змушений відступити. Після цієї недачі гітлерівці кинули на міст 15 танків, а за ними – піхоту.

Прикордонники пропустили танки , а по піхоті відкрили вогонь. Танки відразу ж рушили в бік Володимира-Волинського, безперервно стріляючи з гармат і кулеметів. Їх вогнем були убиті майор М.Г. Неплюєв, його заступник старший політрук В.С. Тесля та ще багато офіцерів та бійців.

Тим часом гітлерівці через наведений в південній частині Устилуга міст зуміли переправити чимало війська і зайти в тил прикордонникам.

Невеличкій їх групі важко було стримувати ворожу навалу, до того ж закінчувалися патрони.

Враховуючи ситуацію, що склалася, старший лейтенант О.К. Чумовицький наказав відступити і приєднатися до групи, яка вела бій в районі комендатури.

Лише тоді гітлерівці зуміли прорватися через міст. В боях за Устилуг прикордонники виявили небачений героїзм. Але стримувати ворога ставало щораз важче. Оцінивши ситуацію, О.К. Чумовицький віддає наказ відступати на схід, а сам з невеликою групою бійців залишається прикривати їх відступ.

Неподалік села П’ятидні група знищила фашистських парашутистів, переодягнутих у форму радянських воїнів. У цьому бою смертю героя загину О. К. Чумовицький. П’ять днів трималися в оточенні бійці під командуванням молодшого лейтенанта А.З. Левінцова. І лише завдяки підступним діям ворога, які підіслали переодягнутого в форму червоноармійця бійця, який ніби то передав наказ про відступ, прикордонники після довгих вагань залишили позиції. Їх захопили фашисти і всіх розстріляли…

На місці героїчної загибелі цієї групи прикордонників, поруч з митним переходом «Устилуг» встановлено пам’ятник.

Мужньо обороняли місто і гарнізони ДОТів 2-го Володимир-Волинського укріпрайону.

Про всі ці героїчні справи захисників Устилуга пригадалося, стоячи 22 червня 2016 року біля обеліска на честь героїв-прикордонників. Прикро, що окрім ветеранського хору «Пам’ять», військового оркестру 14-ї ОМБР, невеличкої групки ветеранів і прикордонників, священників УПЦ на цей жалобний захід ніхто не прийшов із місцевої влади, не було на ньому і самих мешканців Устилуга. Можливо за винятком двох жінок, одна вочевидь свідок тих подій, які стояли трохи осторонь. Щоправда на захід приїхав із депутат обласної ради, директор ТзОВ «П’ятидні» Валерій Діброва.

Колись, поруч з тим місцем, де зараз стоїть обеліск мужнім захисникам Устилуга, стояла школа, в яку із села Русів, що за п’ять кілометрів звідси, щодня ходив майбутній нардеп. Доля родини Дібров теж тісно пов’язана з подіями тих часів. Чоловік рідної тітки Валерія Діброви Ольги Феодосіївни, який був офіцером-прикордонником загинув у перший день війни, захищаючи до останнього патрона ДОТ, загинув на фронті і її другий чоловік. Ось такою страшною була та війна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---