Як складається доля «Луцького авіапідприємства»

У 2017 році стало відомо, що нові власники контрольного пакету акції ПАТ «Луцьке авіапідприємство» збирають збори акціонерів. Одним із питань, яке мають розглянути, - перетворення авіапідприємства в агропідприємство. Для цього потрібно 75% голосів. Проблема в тому, що 30% акцій – перебуває у власності Луцької міської ради. Тож двом іншим власникам акцій потрібно заручитися підтримкою міської ради. До слова, свого часу контрольний пакет акцій мало місто, але втратило його під час додаткової емісії акцій. Нині більшість акцій підприємства та частина нерухомості зосереджена в руках однієї родини волинського бізнесмена.

Невесела 20-річна доля аеропорту

Відкриття аеропорту за 12 кілометрів від Луцька відбулося у 1984 році, свого часу він працював на повну силу, як і військовий аеродром. Обслуговував він в основному внутрішні рейси. Востаннє на злітно-посадкову смугу літак сідав у 1996 році, а через рік аеропорт офіційно закрили.

Відомо також, що свого часу підприємство взяло кредит у «Західінкомбанку». Цю процедуру детально описало ІА ZIK. Зокрема, приватизацію підприємства оголосили у 1994 році. Через півтора року після цього директор підприємства сфальшував лист «Укравіатрансу», як дозвіл на заставу майна Луцького аеропорту, наданий авіапідприємству для одержання кредиту. На початку 1996-го він аналогічним чином підробляє лист Фонду Держмайна України від 25 жовтня 1995 року, яким застава майна Луцького авіапідприємства теж дозволялася.

До цієї схеми була причетна ще низка осіб. У 1998 році було відкрите кримінальне провадження, за три роки судової тяганини винних притягнули до відповідальності: трьох посадовців засудили до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади терміном на три роки. А державного виконавця, причетного до афери – до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади державного виконавця терміном на три роки. Та вирок у частині основного покарання для всіх чотирьох засуджених було постановлено не приводити до виконання за умови, що протягом трьох років кожен із них не вчинить нового злочину. Збитків підприємству ніхто не відшкодував.

Що цікаво, фактична заборгованість підприємства перед банком на той час, коли арештували майно, становила тільки 452 998,35 гривень. Вартість заставленого майна, яке належало авіапідприємству, на червень 1997 року становила 4 286 190,18 гривень - колосальна на той час сума (довідково: у 1997 році 100 доларів США коштували 176 гривень, тобто майно підприємства коштувало на той час 2,5 мільйона доларів). І це тільки частина всієї схеми доведення до зубожіння аеропорту.

Зрештою, після кількох невдалих спроб Фонду держмайна продати акції підприємства, 70,42 % акцій Кабінет Міністрів України 24 червня 2006 року передає Волинській обласній раді. Відповідне розпорядження підписав тодішній Прем’єр-міністр Юрій Єхануров. На той час декларувалося, що власниками решти 29,78% акцій є працівники авіапідприємства. Згодом стало відомо, що 24% акцій належать ЗАТ «Інвестиційна компанія «Фінансово-виробничий союз» (Київ).8 вересня 2006 депутати Волинської обласної ради ухвалили рішення № 5/16 «Про прийняття пакету акцій ВАТ «Луцьке авіапідприємство» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області».

Тим часом підприємство вже було збитковим і накопичувало борги. Щоб хоч якось розрахуватися з боргами у 2008 році, на торги виставили 12 літаків «АН-2» та сім двигунів АШ-62ІР. Через аукціонний центр реалізували вісім літаків на суму 474 тисячі гривень. Кошти, виручені від продажу, були спрямовані виконавчій службі на погашення заборгованості.

На той час начебто виявила бажання вкласти кошти в «повітряне» підприємство велика австрійська авіакомпанія. Проте, починати нове життя довелося б, перебазувавшись і з Крупи поближче до військового аеродрому, де інвестор планував звести інфраструктуру вантажно-пасажирського аеропорту. Однак ця ідея залишилася на рівні розмов.

Нереалізований шанс під прапором «Євро-2012»

А вже наступного – 2009 року - Луцьк міг отримати шанс на відродження аеропорту. Адже Україна готувалася до прийому «Євро-2012»: експерти УЄФА обрали Луцьк претендентом на будівництво резервного аеропорту для Львова. У 2010-му Львівське летовище мало закриватися на реконструкцію. А майбутній луцький аеропорт включили до національної програми підготовки до Євро-2012.

Але всі райдужні мрії розчинилися, мов дим. Як пише видання «Вісник», на аукціоні, який не відбувся 25 листопада 2009 року, вартість контрольного пакета акцій (50%+1) ВАТ «Луцьке авіапідприємство» встановили на рівні 2,840 млн. грн. Окрім власне права на будівництво аеропорту, до лоту додали чималу ділянку землі у селі Крупа Луцького району з правом довгострокової оренди, аби зробити пропозицію привабливішою. Разом з тим інвестору довелося б узяти на себе ще майже до 10 млн. різних витрат, у тому числі погашення накопичених боргів. Але й це не надто бентежило підприємців. А відлякав їх, переконує видання, пункт договору, за яким інвестор має самотужки вирішувати земельні питання із 36 контролюючими організаціями та усіма сільськими радами, землі яких зачіпає цей проект.На той час одним із потенційних інвесторів називали ВАТ «Луцький автомобільний завод». Тодішній директор, а нині – голова Волинської ОДА Володимир Гунчик назвав тоді умови договору «кабальними»: «Залишати інвестора один на один із земельними питаннями – кабальна умова. Це на практиці означає, що доведеться вести переговори з сільськими радами. Комусь у селі не вистачатиме доріг, комусь захочеться відремонтувати клуб, комусь ще щось, на це піде дуже багато часу».

Наступний аукціон був призначений на грудень 2009-го. Незважаючи на те, що рішенням сесії обласної ради стартову ціну продажу контрольного пакету акцій знизили на третину, інтерес до аукціону серед інвесторів не зріс. Заявку на нього подав лише один учасник - ТзОВ «Альфа Транзит» (Київ). На той час акції підприємства можна було придбати за 1,980 млн. грн. Але борги авіапідприємства у 2009-му році сягнули на той час колосальної суми - 5 мільйонів гривень, передавало «Укрінформ».

Компанія «Альфа Транзит» начебто й була готова вкласти гроші у розбудову Луцького аеропорту. Фірма хотіла отримати контрольний пакет акцій ВАТ «Луцьке авіапідприємство» під конкретні інвестиційні зобов'язання. При цьому мали бути виконані всі умови, що брались до уваги при проведені аукціону, за винятком встановлення реальних термінів будівництва.

У 2011 році стало відомо, що рахунки «Луцького авіапідприємства» заблокувала виконавча служба і наклала арешт на майно.

Новим власником стала Луцька міська рада. Ненадовго

Згодом заговорили в обласній раді про те, що на місці аеропорту можна було б збудувати житловий комплекс. Однак справа знову далі розмов не пішла. Зрештою, у травні 2011 року депутати обласної ради передали 70% акцій підприємства Луцькій міській раді. Тоді депутати активно цікавилися, хто ж є власником решти 30% акцій і підозрювали обман. Але їм відповідали, що власники – колишні працівники.Декілька років серед членів наглядової ради фігурували прізвища покійного нині Луцького міського голови Антона Кривицького, колишнього директора КП «Дирекція з будівництва та вводу в експлуатацію аеропорту «Луцьк» Василя Байцима (голова наглядової ради), працівників ТзОВ «Волиньторгхліб».

Але ще до 2014 року контрольний пакет акцій мала Луцька міська рада. Однак 19 березня 2014 року на загальних зборах ПАТ «Луцьке авіапідприємство» було прийняте рішення про збільшення статутного капіталу товариства шляхом приватного розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків. Луцька міська рада відмовилася від придбання таких додатково розміщених акцій, і частка міської ради в структурі загальної кількості акцій зменшилась з 70,42% до 30,08%.

Нові власники

У 2017 році стало відомо, що на 21 квітня призначені чергові збори акціонерів. Як пояснила начальник відділу комунального майна Луцької міськради Алла Грабко, найважливішим питанням порядку денного зборів стане перетворення ПАТ «Луцьке авіапідприємство» на товариство з додатковою відповідальністю «Луцьке агропідприємство».

Наразі міськрада володіє 30% акцій на суму 855 тисяч гривень і її голоси необхідні для процедури перетворення ПАТ на товариство з додатковою відповідальністю. Отже, депутати можуть вирішити або дозволити перетворення, або заблокувати це рішення.Віднедавна, каже вона, документи підприємства підписує новий голова правління Василь Герилів. Як з’ясувалося, волинський бізнесмен нині активно взявся за це підприємство. Зокрема, у грудні минулого року він став головою правління ПАТ «Луцьке авіапідприємство». Того ж місяця змінилися і власники 67,5% акцій. Ними стали, відповідно до реєстру Мін’юсту Дмитро Васильович Герилів (син) та Ірина Василівна Пшеничних (місто Львів). Остання, зважаючи на її зв’язок з численними фірмами, до яких мають стосунки Василь Герилів, його дружина і син, вочевидь є донькою бізнесмена.

Як розповіла Алла Грабко, свого часу будівлю терміналу викупили на аукціоні, який проводила виконавча служба. З її слів, новим власником стало ТзОВ «Грінпарк» статутний фонд якого складає півмільйона гривень. Власниками цього підприємства є вже згадані Дмитро Герилів та Ірина Пшеничних.

Як стало відомо Інформаційному агентству Волинські Новини з власних джерел, цієї весни частину земель обабіч злітної смуги переорали і чимось засіяли, не чекаючи поки авіапідприємство перетворять у агро. Нагадаємо, авіапідприємство має не багато – не мало, а 100 га землі в Луцькому районі, за 12 кілометрів від обласного центру.

Лищенський сільський голова Віталій Шкорупський розповів, що лише цього року сільська рада отримала податок за землю від авіапідприємства в розмірі більше 100 тисяч гривень. 10 років цього податку ніхто не платив, хоч зверталася сільрада в усі інстанції куди можна, але щотри роки борги списували та й по всьому.

З його слів, цю землю надали авіапідприємству на основі акту постійного користування. проте нині цей документ не діє і землю треба переоформляти – виготовляти технічну документацію, укладати договори оренди. Та й земля ця – за межами населеного пункту і нею мала б розпоряджатися Луцька РДА.«І земля не в оренді, і акт не діючий, і підприємство фактично не діюче. Там Василь Герилів трохи вирубав самосів і посіяв фацелію для бджіл. Але насправді там свого часу родючий шар зняли і навряд чи щось там можна буде сіяти. Та й землі промислового, а не сільськогосподарського призначення. На мою думку, на цій території було б доцільно збудувати завод. Тоді була б і зайнятість населення, і робочі місця, і податки. Але аеропорту там вже точно не буде. Та й будівлі такі, що тільки бульдозером згорнути», - каже сільський голова.

Голова Луцької райради Валентин Приходько, своєю чергою, розповідає, що в Луцькому районі підготували проект на міжнародні гранти щодо створення технопарку, як у місті Білосток (Польща), який можна було б розмістити на тій території. До прикладу, хотіли б там виготовляти сонячні батареї, але поки це – в далекоглядних планах.

Що каже новий голова правління

ІА ВН вдалося поспілкуватися з нинішнім головою правління ПАТ «Луцьке авіапідприємство» Василем Герилівим. Він розповідає: на територію аеропорту зайшли торік. Спершу викупили приміщення, а потім після переговорів з акціонерами компанії – викупили корпоративні права.

«Там не було домовленостей, я нікому не платив наліво, усе йшло в ринковому форматі. Спершу викупили нерухоме майно і просили виділити нам земельну ділянку під ним, тоді і стався конфлікт з колишніми власниками підприємства. Вони дуже образилися, що ми зайшли туди і купили майно. За рік тяганини ми знайшли компроміс: нам запропонували купити корпоративні права», - пояснює він.

Серед активів, які б могли принести швидко дохід – лише 40 гектарів земель, придатних для міського господарства. Решта земель - промислового призначення транспорту та зв’язку. Та й сама ділянка – у «підвішеному стані», адже ще радянський акт на постійне користування землею нині нечинний.

«Ми думали як зробити підприємство прибутковим. З таких активів - це земля, бо там придатні 40 га для обробки. Щоб ця земля була юридично правильно оформлена, мені треба мати статус агропідприємства. Аеропорт має 100 га землі, її можна поділити на 2 частини: одна, де розташована нерухомість, технічні споруди залишаються за авіапідприємством як землі промисловості транспорту і зв’язку, а для іншої частина треба змінити цільове призначення, щоб можна було вирощувати сільськогосподарську продукцію.

З його слів, аграрний напрямок - це форма прискореного відновлення капіталу для підприємства. Мовляв, постійно підприємство займатися фермерством не буде. Прото насьогодні сільгоспземлі – єдиний актив, який може дати прибуток для підтримки роботи підприємства і проведення робіт.

Звісно, каже він, аеропорту в такому цілісному вигляді як він колись був – не буде. Там не сідатимуть ні Ту, ні «Боїнги», адже й смуга не дозволяє. Та, переконує Василь Герилів, злітну смугу не демонтовуватимуть, а хочуть розвинути напрямок малої авіації та планеризму.

«Ми лишаємо там луцький аероклуб, який діятиме як громадська організація, підтягуємо авіалюбителів з Рівного і Дубно, спробуємо спортивно-тренувальний клуб авіаторів, який працюватиме з малою авіацією і використовуватиме інфраструктуру яка там є.

Смуга буде використовуватися для малої авіації, парашутний спорт, дельтапланеризм, ми залишили частину землі під газон, щоб могли планери сідати і підійматися. Але для цього треба відновити аеровокзал, контрольно-диспетчерський пункт. А щоб їх відновити - у нас немає коштів. Натомість є півтора мільйона гривень боргів», - пояснює бізнесмен.

Він переконує: сьогодні форма публічного акціонерного товариства дуже затратна. Його треба переводити або в приватне акціонерне товариство, що теж вимагає витрат на аудит, оцінку акцій і подібне, або ж переводити у товариство з додатковою відповідальністю.Окрім напрямку авіаційного та аграрного, тут, пояснює він, можна спробувати влаштувати майданчик для екотехнопарку чи індустріального парку. Але для цього потрібні декілька факторів: прийняття у другому читанні відповідного законопроекту, який би надав преференції таким об’єктам і, звісно, інвестиції.

Наразі, каже Василь Герилів, на територію підвели електроенергію, а з весни дещо облагородили і розчистили. Чи будуть там щось робити далі - стане відомо, очевидно, після зборів.

Нові збори

Нині Луцька міська рада поки не оголошує своєї позиції – як вона буде діяти на згаданих зборах: підтримає перетворення ПАТ «Луцьке авіапідприємство» у ТДВ «Луцьке агропідприємство» чи заблокує це рішення. А ось у повідомленні про збори є п.13. Про затвердження оцінки та умов викупу акцій у акціонерів, які голосували проти прийняття рішення про припинення Публічного акціонерного товариства «Луцьке авіапідприємство» шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю «Луцьке агропідприємство».Збори, як ідеться у повідомленні, відбудуться 21 квітня 2017 року о 14 годині 30 хвилин за адресою: Волинська область, Луцький р-н, с. Зміїнець, вул. Ліскова, 11, адмінбудівля, 3-й поверх, без номера.

У проектах рішень зборів є й питання про обрання головуючого та секретаря загальних зборів. Зокрема, цим проектом рішення пропонується обрати головою загальних зборів Феденкова Ігоря Федотовича, секретарем зборів Гериліва Дмитра Васильовича. До слова, Феденков Ігор Федотович нині є керівником ТзОВ «Грінпарк», яке викупило будівлю терміналу, а Герилів Дмитро Васильович, як вже повідомлялося – син голови правління, співвласник ТОВ «Грінпарк» та власник третини акцій ПАТ «Луцьке авіапідприємство».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---