Як електронні декларації чиновників можуть змінити Україну

Україна начебто завершила довгоочікувану та малозрозумілу пересічним громадянам битву за нову систему електронного декларування та моніторингу майна, доходів та витрат держслужбовців.

Електронне декларування доходів чиновників є реальним інструментом боротьби з корупцією. Про це пише у своїй статті на ТСН експерт з питань податкової політики Інституту суспільно-економічних досліджень Юрій Федчишин.

Все, що відомо більшості українців – це те, що ухвалений у вівторок депутатами законопроект про внесення змін до закону "Про запобігання корупції", допоможе отримати безвізовий режим з ЄС.

Серед невеликої кількості правок до цього закону найбільша увага була прикута до норми про набуття чинності електронного адміністрування.

Проголосувавши позавчора за запропоновані президентом зміни, депутати скасували скандальний пункт, відповідно до якого ця система мала запрацювати лише з 2017 року. Саме ця правка, яка "магічним" чином з'явилася у законі, на думку деяких експертів, могла стати причиною відкладення Єврокомісією розгляду питання щодо скасування віз з Україною.

До речі, хоча цей закон Рада ухвалила лише у 2014 році, це вже вдванадцяте депутати внесли до нього зміни. Отже, проблема із стартом роботи електронного адміністрування нарешті вирішена.

То що вона дає?

Оновлений закон "Про запобігання корупції" передбачає, що у 2016 році службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов'язані подати щорічні електронні декларації за минулий рік протягом 60 календарних днів після початку роботи системи.

Тобто за попередній рік декларації мають подавати особи, які на день початку роботи зазначеної системи займають відповідальне та особливо відповідальне становище. До таких осіб належать особи, посади яких у частині 1 статті 9 та у статті 25 закону "Про державну службу", а також у частині 1 статті 14 закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої- третьої категорій.

Йдеться, зокрема, про голів державних комітетів, що не є членами уряду, голів інших центральних органів державної виконавчої влади при Кабінеті міністрів, перших заступників міністрів, перших заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду, керівників Адміністрації президента та заступників цих керівників.

Крім того, до таких осіб належать:

- судді,

- прокурори,

- слідчі,

- керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, керівники їхніх апаратів та самостійних структурних підрозділів,

- керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей

- керівники Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя,

- керівники державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення,

- військові посадові особи вищого офіцерського складу.

Також запроваджено механізм, відповідно до якого самі державні органи, де працюють службовці, повинні перевіряти інформацію про декларування і передавати відомості до Національного агентства з питань запобігання корупції. В теорії, після оприлюднення відкритого реєстру декларацій як приватні особи, так і спеціалізовані органи по боротьбі із корупцією (в першу чергу Національне агентство із запобігання корупції), зможуть у режимі онлайн ознайомитись із деклараціями доходів чиновників.

Очікується, що понад мільйон держслужбовців подадуть декларації. Система електронного адміністрування надасть додаткові можливості виявляти осіб, які подають невірні відомості щодо свого майнового стану.

Більше того, за подання невірних відомостей встановлена реальна відповідальність – аж до кримінальної (якщо подані відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 розмірів мінімальної заробітної плати). Принципово новий момент в українському законодавстві: декларуванню підлягатиме майно, що перебуває як у власності і у користуванні самих чиновників, так і їхніх близьких (члени сім'ї, або особи, що спільно проживають).

Таким чином, для чиновників з'являється реальний ризик потрапити за ґрати, якщо вони приховають свої реальній доходи і майно (принаймні в частині нерухомості та коштовного рухомого майна). Вже є очевидною майбутня головна проблема цієї системи.

Найскладнішим буде довести уповноваженим на це антикорупційних органам, що чиновник вказав справді недостовірні дані в своїй декларації. Адже доведення має відбуватись відповідно до процесуального законодавства. Загалом, електронне декларування є імпортованим до України явищем. Історично воно розвинулося зі звичайного паперового декларування майна та джерел фінансування чиновників.

У США таке декларування було запроваджене ще у 1965 році президентом Джонсоном, але лише із 1978 року ведеться реальний відлік історії декларування доходів чиновників. Великобританія перші схожі кроки по боротьбі з корупцією започаткувала ще у 1889 році, хоча достатньо детальними декларації почали бути у цій країні лише із кінця 70-х років.

Поки українські депутати хоч тушкою, хоч кабанчиком намагались відтягнути введення електронного декларування, інші країни, в тому числі ті, які не вважаються розвинутими, це вже зробили. Приміром, електронне декларування ще у 1998 запровадила Литва і Грузія, 2004-го – Киргизстан і Чорногорія, 2005-го це зробив Азербайджан, 2006-го – Таджикистан.

Міжнародні стандарти щодо декларування почали розвиватись із 1990-х років у Північній Америці, а в 2003 стали частиною Конвенції ООН по боротьбі з корупцією, яка разом із Технічними рекомендаціями до неї стали основою для розвитку декларування чиновників по всьому світі. Із кінця 90-х років паперові декларації стали доповнюватись електронними.

Згідно з дослідженням ОЕСР, країни, у яких декларації почали приймати в електронному вигляді, як результат отримали зростання достовірності наданих даних із в середньому 67% до 98% протягом перших двох років. Наразі понад 100 держав світу мають системи електронних декларацій, що відбулось завдяки просуванню цього явища з боку ООН та західних країн. Однак значно менший відсоток країн застосовує достатній рівень розвитку онлайн технологій для реальної перевірки дотримання антикорупційного законодавства.

За обіцянками активістів та окремих чиновників уряду, особливістю України має стати зручний та практичний інтерфейс програми для подання та перевірки декларацій. Таким чином, електронне декларування для чиновників є реальним інструментом боротьби з корупцією. Але треба пам'ятати, в якій державі ми живемо – і уважно слідкувати, як цей інструмент використовуватиметься.

Скоріш за все, ми ще не раз будемо дивуватись трактуванню правил подання електронних декларацій із боку державних посадовців.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---