Ядерне паливо ЧАЕС перевозитимуть у нове сховище за майже 400 мільйонів євро

Майже 400 мільйонів євро та робота впродовж наступних ста років: сховище, у якому зберігатимуть відпрацьоване ядерне паливо з Чорнобильської АЕС, повинне запрацювати у наступному році.

Про це розповіли під час прес-туру у зону відчуження 22 грудня.

Оскільки відпрацьоване ядерне паливо трьох енергоблоків ЧАЕС досі зберігають у сховищі, яке планували використовувати протягом 30 років, нове сховище вартістю у 381 мільйон євро вводитимуть в експлуатацію в 2017 році.

За час експлуатації блоків 1, 2 та 3 Чорнобильської АЕС накопичилося понад 21 тисяча одиниць тепловиділяючих збірок. Зараз це відпрацьоване ядерне паливо з трьох енергоблоків зберігається на Сховищі відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-1), що на промисловому майданчику ЧАЕС. Наразі ці тепловиділяючі збірки зберігаються в водному середовищі. Такий метод зберігання розрахований лише на певний час, тож потрібно створити нове сховище.

Як розповів головний інженер проекту з боку замовника (ЧАЕС) Андрій Савін, сховище відпрацьованого ядерного палива-2 (СВЯП-2) розраховане на довготривале зберігання протягом 100 років ядерного палива лише блоків 1-3 ЧАЕС. Замовником будівництва об’єкту є Чорнобильська АЕС, генеральним підрядником - американська компанія Holtec International.

Безпосередньо будівельні роботи виконує велика кількість українських організацій – «Ютем-Інжиніринг», «Укртрансбуд», «Енергопромінвест» тощо. Постачанням обладнання займаються фірми з багатьох країн – США, Німеччини, Естонії, Словаччини, а також України.

Скільки вартуватиме сховище для відпрацьованого палива ЧАЕС

Будівництво об’єкту фінансують за кошти Рахунку ядерної безпеки під управлінням ЄБРР, який у 1993 році створили країни Великої сімки. Спільно з державами Великої сімки готовність стати донорами фонду висловили Бельгія, Данія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція та Швейцарія. Угоду про грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між ЄБРР (як розпорядником коштів гранту з рахунку ядерної безпеки), Кабміном та Чорнобильською АЕС підписали 12 листопада 1996 року, ратифікували 18 березня 1997 року.

СВЯП-2 складається з двох частин: установки з підготовки відпрацьованого палива до зберігання (УПВПЗ) та зони зберігання відпрацьованого палива (ЗЗВП).

Відповідно до графіка виконання робіт, «холодні» випробування обладнання та систем (без відпрацьованих тепловиділяючих збірок) розпочнеться навесні 2017 року, «гарячі» випробування (з ВТВЗ) розпочнуться восени 2017 року. В рамках проведення «гарячих» випробувань зі СВЯП-1 на СВЯП-2 перевезуть 186 відпрацьованих тепловиділяючих збірок.

Вартість проекту становить 381 мільйон євро. Україна виконала усі взяті на себе зобов’язання та здійснила додатковий внесок у сумі 1,4 мільйона євро до рахунку ядерної безпеки ЄБРР для успішного завершення будівництва СВЯП-2. У квітні цього року у Києві відбулася асамблея донорів ядерної безпеки, згодом конференція щодо додаткових внесків – за станом на квітень на реалізацію проекту бракувало приблизно 105 мільйонів євро. ЄБРР та країни донори пообіцяли виділити 87 мільйонів, тобто, наразі не вистачає 18 мільйонів євро. Контракт з Holtec International завершується в лютому 2019 року, до цього моменту СВЯП-2 вже планують експлуатувати – саме до цього часу потрібно, аби кошти, яких не вистачає зараз, були в наявності.

Обробка і зберігання небезпечного палива: як працюватиме нове сховище

Після того, як СВЯП-2 введуть в експлуатацію, новий спеціальний вагон-контейнер перевозитиме по 9 тепловиділяючих збірок з існуючого сховища у новозбудоване. Темп вивезення та обробки відпрацьованого ядерного палива становить до 2,5 тисячі тепловиділяючих збірок на рік. Таким чином, для перевезення усіх тепловиділяючих елементів та їхню обробку знадобиться 9,5 року. Вагон прибуватиме в будівлю установки з підготовки палива для зберігання.

Ядерне паливо ЧАЕС є специфічним та відрізняється від палива для інших реакторів – складається з нижнього та верхнього пучків тепловиділяючих елементів (ТВЕЛ). Отже, ТВЕЛ потрібно розділити на пучки, упакувати у пенали і перемістити пенали для того, щоб зберігати у гелієвому середовищі.

Цикл обробки ядерного палива є достатньо складним. Після того, як паливо у вагоні прибуватиме на СВЯП-2, спеціальний контейнер переводитимуть з горизонтального у вертикальне положення, у контейнері перебуватиме чохол з 9 тепловиділяючими збірками. Його вийматимуть і підніматимуть у так звану «гарячу камеру», тобто, основне приміщення, де відбуватиметься обробка палива. З транспортного чохла по одній тепловиділяючій збірці оброблятимуть, розділятимуть, встановлюватимуть спеціальні паливні патрони. Усе обладнання, яке використовуватимуть в гарячій камері, вже виготовлене. Переважна частина його вже перебуває у новозбудованій споруді установки, відбувається монтаж обладнання. Основне обладнання обробки тепловиділяючих збірок – виробництва Німеччини.

Пенал, що буде розміщуватися у бетонних модулях зберігання, виготовлений з нержавіючої сталі, двостінний (має два бар’єри на шляху розповсюдження радіоактивних речовин). В кожен з пеналів встановлюватимуть 186 паливних патронів з половинками тепловиділяючих збірок (пучків тепловиділяючих елементів). Кожен такий пучок складається з 18 тепловиділяючих елементів, що є фактично трубочками, заповненими таблетками з двоокису урану.

Коли пенал буде заповнений, здійснюватимуть висушування ядерного палива, щоб створити безпечні умови подальшого зберігання, заварюватимуть кришки та всередині створюватимуть гелієве середовище для тепловідведення та зберігання протягом ста років. Такий пенал є доволі габаритним і в завантаженому стані важитиме 31 тонну – матиме діаметр приблизно два метри і довжину приблизно 4,5 метра. Пенали транспортуватимуть до бетонних модулів зберігання і вкладатимуть в горизонтальному положенні в спеціальні комірки.

Загалом встановлять 231 пенал, 229 з яких використовуватимуть для зберігання ядерного палива, а два будуть запасними. Здійснюватимуть різноманітний контроль – як візуальний контроль поверхні пеналу спеціальним обладнанням, так і вимірювання гелієвої щільності і радіаційний контроль, вимірювання температури тощо. Лише деякі пенали періодично раз на 10 років (відповідно до вимог ядерного законодавства України) вийматимуть з бетонних комірок для більш повного контролю і переоцінки безпеки. Якщо знадобиться перепакування, його можна буде здійснити у резервні пенали. Власне пенали поставляють зі США з компанії HoltecInternational – 45 одиниць вже перебувають на майданчику.

Також вже можна побачити два ряди бетонних модулів зберігання (таких модулів налічується 232). Андрій Савін пояснив, що для захисту від іонізуючого випромінювання слугуватимуть не металеві пенали, а саме бетонні стінки комірок для зберігання пеналів (а в процесі переміщення пеналів використовуватимуть спеціальні контейнери).

Всередині пенали будуть наповнені гелієм, який дозволить передавати залишкове тепло від ядерного палива в зовнішні оболонки, а далі його охолоджуватиме природний потік повітря. Температуру повітря на виході з бетонних модулів зберігання вимірюватимуть. Температура оболонки тепловиділяючих елементів при зберіганні не перевищуватиме 300 градусів.

Говорячи про необхідність створення нового сховища замість того, яке використовують з 1986 року, Андрій Савін зауважив, що ніде у світі у водному середовищі не зберігають відпрацьоване ядерне паливо протягом тривалого часу.

«30-50 років зберігання – це не вихід. Потрібно надалі займатися переробкою ядерного пального з видобуванням з нього ізотопів – такі процеси використовують в інших країнах, але це не стосується палива РБМК. Таке паливо, яке використовувалося на ЧАЕС, є низько збагаченим, тому переробляти його економічно невигідно. Питання стоїть про його захоронення або тривале зберігання», - зазначив головний інженер проекту.

Він наголосив, що наразі йдеться не про остаточне захоронення, а про зберігання палива впродовж 100 років. Після перевезення усіх тепловиділяючих збірок на нове сховище, діюче СВЯП-1 (яке планували використовувати впродовж 30 років, тобто, до 2016 року) виведуть з експлуатації.

Планують завершити монтаж обладнання СВЯП-2 в квітні 2017 року, після чого відбудуться «холодні» комплексні випробування без ядерного палива, згодом відповідне рішення повинна ухвалити державна інспекція ядерного регулювання України, а вже у вересні-жовтні 2017 року здійснюватимуть «гарячі» випробування з ядерним паливом. По завершенню таких випробувань отримуватимуть ліцензію на експлуатацію об’єкта. Повноцінна експлуатація нового сховища з проектною продуктивністю в 2500 тепловиділяючих збірок на рік повинна розпочатися у третьому кварталі 2018 року.

Наразі на будівництві нового сховища працюють до 200 будівельників. Для цілодобового використання сховища у майбутньому працюватимуть 140 працівників у декілька змін, по 17 чоловік, задіяних у технологічному процесі. Будівельно-монтажні роботи зараз виконані на 80%, решта 20% передбачають завершення монтажу, здійснення випробувань .

Наскільки безпечне нове сховище

Щодо можливого зацікавлення сховищем з боку терористичних організацій, Андрій Савін зауважив, що на об’єкті передбачені серйозні інженерно-технічні засоби охорони. Якщо ж уявити що зловмисникам вдалося потрапити на територію, для того, щоб дістати пенал з відпрацьований ядерним паливом, їм знадобилася б спеціальна техніка, наприклад, кран.

До того ж, відпрацьоване ядерне паливо не становить такого інтересу для терористів, як невідпрацьоване. Паливо РБМК, яке зберігатиметься на сховищі, є низько збагаченим (1,8-2,4 % збагачення), тобто, немає сенсу його красти для створення ядерної зброї.

Зауважимо, що на відстані 18 кілометрів від СВЯП-2 будуватимуть централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива – НАЕК «Енергоатом» створює його для трьох українських АЕС – Рівненської, Хмельницької та Південноукраїнської. На Запорізькій АЕС вже існує сховище, що передбачає зберігання відпрацьованого ядерного палива впродовж 50 років.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---