«Я багато разів бував на тому світі»: незвичайна історія переселенця зі сходу

Самотній 76-річний переселенець з Донбасу Микола Щербина кілька місяців тому заселився у гуртожиток Оваднівського професійного ліцею, що у Володимир-Волинському районі. Про це інформує тижневик «Місто вечірнє».

Кімната Миколи Кириловича розташована окремо від студентських помешкань. Тут багато сушених трав, але обжитою її не назвеш. Чоловік хвилюється, що скоро йому доведеться поїхати і звідси. Помітно, що він виглядає досить моложаво для свого віку.

Народився Микола Щербина у Краматорську, у три роки переїхав разом із сім’єю на Харківщину. Облаштувалися у козацькому селі, про що чоловік згадує з гордістю. Він закінчив тільки 7 класів, але пообіцяв мамі, що здобуде вищу освіту. І свою обіцянку навіть перевиконав: отримав дві вищі освіти.

Військову службу молодий Щербина проходив у Володимирі-Волинському. Це був 1961 рік, коли зводилася Берлінська стіна. Тоді радянська армія перебувала у стані готовності. Микола Кирилович каже, що підготовка до ймовірної війни СРСР з НАТО велася наполегливо.

«Мене послали на воєнний склад готуватися до озброєння, бо ми мали виїжджати до Берліна. Коли я прийшов на склад, нас зустрів старшина. Він пояснив завдання на тренуванні і попередив, що діяти треба обережно: снаряд може вибухнути. Мені сказали, що тут під Володимиром є атомні бомби. І ось якщо трапиться вибух, то внаслідок ланцюгової реакції Володимира-Волинського не стане.

Старшина відкрутив корка. Минуло кілька годин, і він повідомив страшну новину – його шматок обвалився всередину. Я не знаю, що відбулося далі. Пам’ятаю, що викрутка у руках старшини, якою він намагався дістати уламок, була короткою і вислизнула з рук. Це була доля. Диво, як діяли мої руки, але я взяв снаряд і витряс звідти злощасний шматок. Тоді старшина сказав мені слова, які я багато разів чув за своє життя: «Ти народився у сорочці».

Микола Кирилович зазначає, що ніякої героїки у його діях немає, оскільки ним керувала таємна сила. Якщо під Володимиром справді був склад з атомними бомбами, то важко уявити, що було б зараз, каже пан Щербина.

Надзвичайна інтуїція допомагала не раз чоловікові. У студентські роки підказки йому надходили з невідомого джерела.

«Якби люди володіли інтуїцією, то їхні знання зросли б у декілька разів. Тоді могло б ітися про соціальну революцію», – каже Микола Кирилович.

На іспиті з французької мови свої знання він оцінював вкрай низько. Але прийшовши на екзамен, ошелешив викладача: почав одразу перекладати французький текст російською. Викладач зупинив, дав інший фрагмент. Микола подужав і його. І так вісім разів. Ситуація виявилася майже магічною, оскільки перекладений текст не містив жодної помилки. Тоді викладача збентежило таке диво, і він поставив студентові четвірку.

Чоловік має власну схему успішного складання іспиту – готуватися не більше 4 годин, не вистоювати чергу під дверима, слухаючи страшилки, і добре виспатися перед важливим днем. Такими правилами користувався Микола Кирилович перед іспитом з історії. А, окрім цього, з самого ранку пішов не на екзамен, а в кінотеатр. Тоді саме показували знаменитий «Фанфан-тюльпан». Близько 11 години студент прийшов під аудиторію. Відповідати взявся без підготовки. Викладач не міг повірити своїм очам і вухам – юнака було неможливо завантажити.

Надзвичайне чуття допомагало й зі здоров’ям. Завдяки інтуїтивному пізнанню свого тіла, Микола Щербина нормалізував артеріальний тиск. Одного разу чоловік, який вживав таблетки для пониження тиску, відчув себе погано. Якось сам добрався до медпункту. Там виміряли: 40 на 10. Медсестра позеленіла від страху: «Везіть його звідсіля, мені трупи не потрібні». У лікарні чоловік знепритомнів на три години. З його слів, медперсонал уже чекав на смерть, але знову-таки трапилося диво: не минуло і доби, як тиск нормалізувався – чоловік мав жити далі.

«Я багато разів бував на тому світі, – загадково каже переселенець з Донбасу. – Одного разу мені довелося тягти на собі товариша сибірською тайгою. Не маючи орієнтирів, я віддав себе на поруки долі і… вийшов просто у населений пункт, яких не так багато у глибинці».

Іншого ж разу чоловік випав з кузова вантажівки і потрапив під колеса. Коли залишилось буквально кілька сантиметрів до тіла, машина враз загальмувала. Виявилося, водій сам не зрозумів, чому зупинився. Неначе якась невідома сила змусила його це зробити. А коли на Донбасі чоловік потрапив під поїзд і вижив, міліціонер сказав: «Та ви у сорочці народилися».

Микола Щербина жив у різних містах України. Обравши учительський шлях, кинув усі сили на професійний ріст. Працювати доводилось на Київщині, Черкащині, однак врешті доля знову закинула чоловіка на батьківщину – Донеччину. Він оселився в місті Українську. Тут пан Микола пішов із вчительської стезі і ще сім років працював на заводі.

Більше року тому розпочалася війна. Від зони бойових дій чоловіка відділяло кілька кілометрів. Життя у зоні АТО Микола Кирилович згадує як період мародерства, морального занепаду і нещадних побутових незручностей. Розповідає, що на велосипеді їздив до блокпоста допомогти бійцям ліками власного виробництва. З часом життя в Українську стало не тільки нестерпним, але й небезпечним.

На Волинь його скоординували в Києві. Дали місце в Іваничах, але наближалася зима, і там передбачалися проблеми з обігріванням. Тому чоловік вирушив шукати кращої долі. Жив у селі Бегета, однак через конфліктні ситуації з такими ж переселенцями знову подався у пошуки. Так опинився в Овадному і дуже вдячний людям, які йому допомагають. «Вони тут порядні», – усміхається переселенець.

Його життя – суцільне єднання з природою. Спочатку пан Микола варив їжу в лісі, а одяг досі часто пере у ставку, бо незручно просити про це жінок з гуртожитку, хоча працівники постійно пропонують свою допомогу.

Зараз головного болю чоловікові завдає мала пенсія. Важко прийняти той факт, що за 37 років і 10 місяців трудового стажу він мусить задовольнятися 1180 гривнями на місяць. Коефіцієнт розраховано нечесно, вважає чоловік і вимагає справедливості.

П’ятнадцять років Микола Щербина отримує пенсію, але ніколи ще її розмір настільки не відповідав реаліям життя. Справа дійшла навіть до Генпрокуратури. Наразі у Володимирі-Волинському пан Микола шукає юристів, які б допомогли йому. Поки результати невтішні, але надія є.

Своє життя одинокий Микола Щербина присвятив праці та саморозвитку. І ось тепер мешкає на Володимирщині, де в минулому столітті йому вперше повідомили, що він народжений у сорочці.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---