Усередині збитого Іл-76. Спогади з Луцька

Сьогодні - другий день трауру за загиблим екіпажем збитого над Луганськом Іл-76.

Збитий терористами над Луганськом в ніч із 13 на 14 червня Іл-76 – це той самий борт 76777 з екіпажем, який прилітав до Луцька на навчання в травні.

Про це Інформаційному агентству Волинські Новини розповіли члени Організації Волинських Авіалюбителів "ОВАЛ ✈ ".

Четверо активістів організації були на борту літака під час травневих навчань у Луцьку, спілкувалися з членами екіпажу, які влаштували для волинян екскурсію літаком.

Іл-76МД б/н 76777 на руліжній доріжці Луцького війського аеродрому 21-го травня 2014 року. Фото "ОВАЛ ":



Спогади члена "ОВАЛ ✈ " Іллі Сметаніна

«Останні 6 років польоти на Луцькому військовому аеродромі - велика рідкість. І тому, коли я дізнався, що до Луцька на навчання прилетять бойові літаки, і буде три дні інтенсивних польотів, радості моїй не було меж. До того ж, ця подія співпала з відгулами на роботі, тому я спокійно приїхав з метушливого Києва до Луцька відпочити і насолодитися безкоштовним авіашоу над рідним містом.

Точного часу прильоту літаків в Луцьк я й інші члени Організації Волинських авіалюбителів "ОВАЛ" не знали, тільки день. Це була субота 17-го травня, тому ми благополучно проспали приліт ранніх пташок і примчали на аеродром занадто пізно й відзняли лише посадку крайнього бомбардувальника, тоді як всі інші вже благополучно стояли на стоянці. Але потім ми зрозуміли, що проспали не все, бо на посадку став заходити крайній борт - військово-транспортний літак Іл-76МД б/н 76777 з технічним персоналом, обладнанням та озброєнням на борту. Неможливо передати це враження, коли 200-тонна махина розміром з половину футбольного поля пролітає у тебе над головою на висоті 2-го поверху. Незважаючи на те, що ми сиділи в кущах, щоб нас не помітила охорона аеродрому, мій друг і колега Артур Андрєєв зміг зняти унікальні відеокадри посадки цього гіганта на наш аеродром. У момент посадки Іла почалася сильна злива, ми перебували в полі, тому промокли до нитки і вимазалися брудом, як справжні свині. Це було, напевно, дико для звичайної людини, коли двоє дорослих 30-річних мужиків, забруденених з ніг до голови, йшли вулицями міста з сяючими від дитячої радості очима, і з гучним реготом, як діти, обговорювали подію, мовляв, бачили, як літачок сідає.

Потім три дні польотів не було через негоду і знайдені в літаках технічні несправності. Ці три дні видалися для авіалюбителів вічністю.

І нарешті в середу, 21-го травня, в 7 ранку тишу над містом розірвало ревіння авіаційних двигунів. Напередодні я і мої друзі пройшли акредитацію в регіональному медіа-центрі МО України як члени аматорської авіаційної організації Луцька. Вже в 9:45 ранку ми були біля КПП аеродрому разом з іншими журналістами. Разом з нами був і наш протеже, секретар Луцької міськради Сергій Григоренко, теж пристрасний любитель авіації і член Організації Волинських авіалюбителя "ОВАЛ". Пройшовши на територію аеродрому, ми сіли в автобус, який повіз нас на льотне поле.

Протягом декількох годин ми з цікавістю спостерігали за польотами фронтових бомбардувальників Су-24М та навчально-бойових літаків Л-39 "Альбатрос", брали інтерв'ю у льотчиків і технічного персоналу, але на іншому кінці льотного поля височіла громада Іл-76МД, і зрештою я не витримав і задав супроводжуючому нас представнику регіонального медіа-центру МО підполковнику Володимиру Скоростецькому питання щодо можливості побувати поруч з цією машиною і навіть потрапити всередину, на що отримав ствердну відповідь. Коли основна частина журналістів уже покинула аеродром, до нас підійшов підполковник Скоростецький з молодим хлопцем в льотному костюмі, якого він представив нам як старшого борттехніка екіпажу літака Іл-76МД, старшого лейтенанта Олександра Козолія.

На фото: старший борттехнік збитого Іла старший лейтенант Олександр Козолій:



Разом з ним ми сіли в автобус і поїхали до літака. Поки ми фотографувалися біля Іла, Саша відкрив бортовий люк і опустив трап. По ньому ми піднялися у вантажний відсік Іла, потім пройшли в кабіну екіпажу. Весь цей час Саша спокійно і з посмішкою відповідав на запитання, які сипалися на нього градом, розхвалював літак, який був одним з найбільш "молодих" в усьому авіапарку Іл-76МД на Україні, із захопленням розповідав про закордонні місії, в яких йому пощастило побувати, зокрема про польоти в Гренландію під данським прапором, коли на цьому літаку вони перевозили на науково-дослідні станції крижаного острова паливо, обладнання та медикаменти. Також розповідав про сьогоднішню ситуацію в Україні, про інтенсивні польоти, які тривають вже 4 місяці практично без посадок. Незважаючи на сильну втому, Саша виглядав бадьоро і тримався підтягнуто, як і личить справжньому офіцеру. Наприкінці екскурсії ми майже подружилися. Саша був лише на два роки старший за мене, 1984 року народження. На прощання я потиснув йому руку і подякував за приділений час, побажавши йому чистого мирного неба та м'яких посадок.

23-го травня, бойові літаки, зчинивши за три дні польотів чималий переполох у місті, покидали аеродром Луцьк. Спочатку в першій половині дня пішли бойові машини, але Іл-76 ще залишався. Ми довго чекали його зльоту, але раптово радіолокаційні установки аеродрому припинили роботу, що, в принципі, означало, що льотна зміна закінчена. Ми подумали, що Іл буде відлітати на наступний день і, домовившись прийти наступного дня на аеродром раніше, розійшлися по домівках.

Ми не знали тоді, що бачимо Ілюшу востаннє, бо побачити його злет нам не вдалося. Він полетів у той же день пізно ввечері, про що нам доповіли наші друзі, які живуть на Вишкові.

У ніч з 13-го на 14-е червня я чомусь спав погано. Годин в 5 ранку прокинувся і вже не міг заснути. Я зайшов Вконтакт і побачив повідомлення одного користувача про збитий над Луганськом Іл-76. Години до 10 ранку, вже будучи на роботі, я знайшов на сайті Міноборони опублікований список загиблих членів екіпажу літака. Серед них я помітив Олександра Козолія. Серце тьохнуло. Невже той самий борт?! Думки про роботу відразу кудись випарувалися. Незважаючи на догану начальства за неуважність, я продовжив прочісувати з телефону Інтернет. Нарешті на сайті одного з офіційних джерел я побачив номер борта збитого Іла - 76777 ...

…Обличчя і посмішка Саші Козолія досі стоїть у мене перед очима, ніби я щойно з ним попрощався і залишив транспортник, що стоїть на руліжці Луцького аеродрому... Досі насилу вірю в те, що трапилося ... Земля пухом, Царство Небесне і вічна світла пам'ять загиблим ... Шануємо, пам'ятаємо, сумуємо ...».

На фото: член "ОВАЛ✈" Ілля Сметанін в кабіні екіпажу й на фоні збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777.



Спогади члена "ОВАЛ ✈ "Артура Андрєєва

"Три тижні тому я з друзями побував всередині Іл-76МД з бортовим номером 76777. Ми спілкувалися з екіпажем, хлопці були втомлені, але посміхалися, вірили в світле майбутнє, у кожного були якісь плани в життя, цілі, можливо мрії ... І позавчора раптом їх не стало. Літак і екіпаж, який за кілька днів перебування в Луцьку встиг стати майже рідним ... До цих пір не можу повірити. Вічна пам'ять вам, Хлопці!"

Посадка Іл-76. Відео Артура Андрєєва:



Вирулювання Іл-76. Відео Артура Андрєєва:



Посадка Іл-76. Автор відео - Богдан Горошок:



Спогади і вірші члена "ОВАЛ✈" Богдана Шклярського

"Ще не так давно ми всі раділи, що у Луцьку відбудуться військові навчання. Увагу всіх найбільше привернув ІЛ-76МД, який до нас прилетів в рамках льотно-методичного збору. Який же це чудовий літак. А радості нашій не було меж, коли ми дізналися, що зможемо побувати всередині і поспілкуватись з екіпажем. Льотчики були втомлені, але люб’язно відповіли на всі наші питання, провели невеличку екскурсію. Найбільше запам’ятався борт технік Олександр Козолій. Це була дуже привітна людина. Він спокійно і ввічливо відповідав на наші питання, показував нам кисневі маски… А зараз цих людей нема в живих…Важко повірити, що такі мужні чоловіки вже мертві. До прильоту в Луцьк, вони 4 місяці провели в небі, й ніхто не скаржився на це, всі були готові виконувати свій обов’язок, хоч і були втомлені постійними перельотами. Найбільше запам’ятався випадок, коли мій друг Павло запитав у Олександра:”А що буде, якщо літак розгерметизується?”, на що бортінженер посміхнувся і відповів, що це надійний літак і такого бути не може, але на крайній випадок в кожного є киснева маска. Ще тоді ніхто й не думав, що через доволі короткий відрізок часу цих відважних військових не стане. Важко в це повірити… Перед очима все такий же усміхнений Олександр, таким він мені і запам’ятається на все життя. Щирі співчуття сім’ям і близьким загиблих.

І знову чорний день настав,

Бо у державі нашій дірки.

Ми втратили Чоловіків…

Синів, батьків…і борт три сімки.

Вони взлетіли та не сіли,

В небі закінчилось життя.

Воювать ВОНИ летіли,

Та полетять у небеса.

Їх зустрічають небеса,

Чекає вже “небесний борт”.

Там де ВОНИ завжди весна…

Їх не забуде наш народ!"

На фото: член "ОВАЛ " Богдан Шклярський на фоні збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777:



Спогади члена "ОВАЛ✈" Павла Коширеця

"Іл-76МД сам по собі цікава машина, тому на льотно-методичному зборі він привернув найбільшу увагу. На привеликий жаль, нам вдалось поспілкуватись тільки з одним членом екіпажу, старшим борттехніком, старшим лейтенантом Олександром Козолієм.

Олександр відкрив нам борт, і ми по одному заходили в середину. З ним було цікаво спілкуватись, відповідав на всі питання, трохи нервував, можливо через те, що було багато журналістів. Нам провели екскурсію по літаку, можна було посидіти на місці пілотів, відчути всю ту велич, якою керують всі ці люди. Коли повертались до виходу, нас зустрів Олександр, і ми продовжили говорити, говорили і про збиті два гелікоптери під Словянськом, Олександр розказував, що стріляли професійно, хто б міг подумати, що скоро їх чекає така сама доля. По обличчю було видно, що їм неприємно про це говорити, тому я вирішив запитати про надійність самого літака. Спитав, що якшо так станеться, що борт розгерметизується, то що буде з людьми, які в середині, на що Козолій відповів, що в них є кисневі маски, і показав їх. На запитання, чи були такі випадки, він посміхнувся і сказав: ''Ні, не було, тут дуже надійні системи".

Ось так мені запам'ятався цей борт і один з членів екіпажу. Через три дні Іл-76МД з бортовим номером 76777 полетів на Старокостянтинів, мені дуже шкода, що я не побачив, як він відлітає, особливо зараз, коли я знаю що його вже немає..."

На фото: член "ОВАЛ✈" Павло Коширецьу вантажному відсіку і на тлі збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777.



Іл-76МД б/н 76777 на руліжній доріжці Луцького війського аеродрому 21-го травня 2014 року. Фото Олега Волкова (м. Львів):



На фото: секретар Луцької міської ради і член "ОВАЛ ✈" Сергій Григоренко в кабіні екіпажу й на тлі збитого Іл-76МД з бортовим номером 76777:

Іл-76МД б/н 76777 на руліжній доріжкці Луцького війського аеродрому 21-го травня 2014 року. Фото "ОВАЛ ":

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---