Всепереможна сила: як боєць з Волині рятується мистецтвом
Справжньому чоловікові до снаги будь-яка справа - вважає волинянин Андрій СЛЮСАРЧУК, який після півроку війни на сході повернувся інвалідом. Про це інформує Слово Волині.
Тому, аби бути сильнішим за обставини, подолати фізичний біль взявся за… голку з ниткою. Чоловік знайшов себе у вишивці бісером, але створює винятково ікони. Має їх понад десяток і зупинятися не збирається. До речі, батьківську хату Андрія у селі побачиш одразу. Над нею майорить синьо-жовтий прапор.
Виживши після поранення і трьох контузій, боєць-патріот вчепив знамено на подяку і Богові, і Україні. Згадувати службу на блокпостах під Донецьком він не любить, каже: якби не елементарне везіння і молитви близьких, міг стати «двохсотим».
- Він як приїхав – ми всі бігли до нього. Зі сльозами бігли, - каже, втираючи вологі очі, сусідка Христина ПОЛІЩУК. - У мене свекруха 87 років має, то, бідна, з паличкою прийшла до нього. Слава Ісусу, що вижив. Всім селом думали, переживали, навіть гроші на лікування трохи підзбирали. Хіба жарт – таке поранення… Кажу: просто золота дитина він.
Травма, від якої нині віднімає ноги й нестерпно болить голова – «подарунок» російської артилерії. Снаряд розірвався біля Андрія усього в семи метрах. Чоловіка обпекло вибуховою хвилею і, жбурнувши на злощасний пеньок, розтрощило спинні диски. Вже у лікарняній палаті та після тривалого курсу реабілітації солдат Слюсарчук побачив, як поранений хлопець на сусідньому ліжку за допомогою бісеру та дроту створює симпатичні фігурки. Попросив навчити - той не відмовив. Чоловік захопився, але дріт з часом вирішив замінити полотном.
- Все почалося якось ненароком: лежав цілий день і спостерігав, як молодий хлопчина крутить хрестики, - пригадує ті дні Андрій. - І такі гарні вони у нього виходили: сяючі, кольорові. А тут День народження моєї сестри мав бути – ну, як , думаю, без подарунка? Кажу, - навчи, друже! Він лише посміхнувся. За трохи сказав, який «реманент» і що для цього треба - я пішов до магазину і все купив. Далі, буквально за три-чотири години осилив це нехитре мистецтво. Навчився. Та вдома, коли більш-менш одужав, потягло на вишивку. Сказав мамі, щоби купили мені полотно, і пішло-поїхало. Затягло. Знаєте, як вишиваю, то забуваю про головний біль.
А так чую його цілодобово. Відверто кажучи, щось мені вже не те, коли не болить, - так уже звик. А от вишиваєш - і стає набагато краще. Відключаєшся. Та й руки розробляються, бо після поранення ще й з координацією маю клопіт. Працює Андрій винятково лежачи і лівою рукою. Так, каже, менше болить скалічений хребет.
У кімнаті обов’язково мусить бути тихо, або грати легка, заспокійлива музика. Щоби дати раду, приміром, «Таємній вечері», де купа деталей та персон - витратив два з половиною тижні. Цікаво, що Андрій підбирає кольори, нанизуючи бісер на голку, не з макету, а сам. Самотою, до речі, лікує і хворі з війни нерви.
- Коли я зі сходу повернувся, то мене менший син не впізнав. Старший побачив ще здалеку і прибіг, а меншого притягнув – а він каже: «Дядя прийшов»…
Жінка та діти у мене в Ківерцях – я просто не хочу дітей травмувати. Спати не можу, ходжу, як привид по кімнаті - всі лякаються. Боюся очі заплющити, бо одразу перед очима кров, крики, вибухи. Багато надивився. От в цілях відновлення на певний час переїхав до батьків у Вівчицьк,- каже Андрій.
Нагадаємо, Інформаційне агентство Волинські Новини повідомляло, що медикам досі не вдається відновити сон бійцю колишньої 51 бригади 34-річному Андрію Слюсарчуку. Заснути йому вдається тільки у лікарні під крапельницями.
Та солдатська творчість на глухому хуторі, на жаль, не безперервна. Щодва тижні волинянин робить важкий вибір поміж купівлею нового полотняного макету з необхідним реманентом та дорожезними ліками. Без них може злягти. Грошей же катастрофічно не вистачає: єдине джерело доходів Андрія – 3 група інвалідності. А це – дві тисячі гривень. І все!
- У нього порушена нервова система – понад сім місяців він не має сну абсолютно, - розповідає Людмила САВІНА, волонтер Ковельського Центру допомоги бійцям 51 ОМБР. Зараз в нього почали відмовляти ноги, тому група ліків, яку вимушений приймати Андрій, націлена на позбавлення болю в спині. Також п’є антидепресанти від головного болю – без них може зірватися і тоді вже ніякого контролю. А це все – кошти. Один препарат, якого, приміром, вистачає трохи більше, ніж на тиждень, вартує 190 гривень. Один, а їх загалом аж п’ять! От помножте. Грошей же нема. Сам він через скромність теж ніколи не попросить. Викручуємося, як вміємо – даруємо, підсовуємо, презентуємо, бо відпускати ситуацію у вільне плавання поки що не можна.
Поки волонтери шукають своєму підопічному черговий реабілітаційний шпиталь, релігійними мотивами творчості 34-річного чоловіка зацікавилися і у місцевому Голобському храмі Юрія Побідоносця. Туди з дня на день, оформивши вишивку в дерев’яні рами, колишній солдат інженерних військ понесе ікони в подарунок. Очікує він також і на персональну виставку-аукціон, яку організовують небайдужі в ынтернеті.
Каже, свій рецепт щастя уже написав: «Займайся тим, що підказує серце, і ніколи не опускай рук!»
Тож допоможімо Андрієві коштами хоча б на матеріали для його рятівного вишивання. Для когось це — хобі, для нього — реабілітація і порятунок. Картка ПриватБанку 5168 7572 2981 2302 - Слюсарчук Андрій Леонідович
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Тому, аби бути сильнішим за обставини, подолати фізичний біль взявся за… голку з ниткою. Чоловік знайшов себе у вишивці бісером, але створює винятково ікони. Має їх понад десяток і зупинятися не збирається. До речі, батьківську хату Андрія у селі побачиш одразу. Над нею майорить синьо-жовтий прапор.
Виживши після поранення і трьох контузій, боєць-патріот вчепив знамено на подяку і Богові, і Україні. Згадувати службу на блокпостах під Донецьком він не любить, каже: якби не елементарне везіння і молитви близьких, міг стати «двохсотим».
- Він як приїхав – ми всі бігли до нього. Зі сльозами бігли, - каже, втираючи вологі очі, сусідка Христина ПОЛІЩУК. - У мене свекруха 87 років має, то, бідна, з паличкою прийшла до нього. Слава Ісусу, що вижив. Всім селом думали, переживали, навіть гроші на лікування трохи підзбирали. Хіба жарт – таке поранення… Кажу: просто золота дитина він.
Травма, від якої нині віднімає ноги й нестерпно болить голова – «подарунок» російської артилерії. Снаряд розірвався біля Андрія усього в семи метрах. Чоловіка обпекло вибуховою хвилею і, жбурнувши на злощасний пеньок, розтрощило спинні диски. Вже у лікарняній палаті та після тривалого курсу реабілітації солдат Слюсарчук побачив, як поранений хлопець на сусідньому ліжку за допомогою бісеру та дроту створює симпатичні фігурки. Попросив навчити - той не відмовив. Чоловік захопився, але дріт з часом вирішив замінити полотном.
- Все почалося якось ненароком: лежав цілий день і спостерігав, як молодий хлопчина крутить хрестики, - пригадує ті дні Андрій. - І такі гарні вони у нього виходили: сяючі, кольорові. А тут День народження моєї сестри мав бути – ну, як , думаю, без подарунка? Кажу, - навчи, друже! Він лише посміхнувся. За трохи сказав, який «реманент» і що для цього треба - я пішов до магазину і все купив. Далі, буквально за три-чотири години осилив це нехитре мистецтво. Навчився. Та вдома, коли більш-менш одужав, потягло на вишивку. Сказав мамі, щоби купили мені полотно, і пішло-поїхало. Затягло. Знаєте, як вишиваю, то забуваю про головний біль.
А так чую його цілодобово. Відверто кажучи, щось мені вже не те, коли не болить, - так уже звик. А от вишиваєш - і стає набагато краще. Відключаєшся. Та й руки розробляються, бо після поранення ще й з координацією маю клопіт. Працює Андрій винятково лежачи і лівою рукою. Так, каже, менше болить скалічений хребет.
У кімнаті обов’язково мусить бути тихо, або грати легка, заспокійлива музика. Щоби дати раду, приміром, «Таємній вечері», де купа деталей та персон - витратив два з половиною тижні. Цікаво, що Андрій підбирає кольори, нанизуючи бісер на голку, не з макету, а сам. Самотою, до речі, лікує і хворі з війни нерви.
- Коли я зі сходу повернувся, то мене менший син не впізнав. Старший побачив ще здалеку і прибіг, а меншого притягнув – а він каже: «Дядя прийшов»…
Жінка та діти у мене в Ківерцях – я просто не хочу дітей травмувати. Спати не можу, ходжу, як привид по кімнаті - всі лякаються. Боюся очі заплющити, бо одразу перед очима кров, крики, вибухи. Багато надивився. От в цілях відновлення на певний час переїхав до батьків у Вівчицьк,- каже Андрій.
Нагадаємо, Інформаційне агентство Волинські Новини повідомляло, що медикам досі не вдається відновити сон бійцю колишньої 51 бригади 34-річному Андрію Слюсарчуку. Заснути йому вдається тільки у лікарні під крапельницями.
Та солдатська творчість на глухому хуторі, на жаль, не безперервна. Щодва тижні волинянин робить важкий вибір поміж купівлею нового полотняного макету з необхідним реманентом та дорожезними ліками. Без них може злягти. Грошей же катастрофічно не вистачає: єдине джерело доходів Андрія – 3 група інвалідності. А це – дві тисячі гривень. І все!
- У нього порушена нервова система – понад сім місяців він не має сну абсолютно, - розповідає Людмила САВІНА, волонтер Ковельського Центру допомоги бійцям 51 ОМБР. Зараз в нього почали відмовляти ноги, тому група ліків, яку вимушений приймати Андрій, націлена на позбавлення болю в спині. Також п’є антидепресанти від головного болю – без них може зірватися і тоді вже ніякого контролю. А це все – кошти. Один препарат, якого, приміром, вистачає трохи більше, ніж на тиждень, вартує 190 гривень. Один, а їх загалом аж п’ять! От помножте. Грошей же нема. Сам він через скромність теж ніколи не попросить. Викручуємося, як вміємо – даруємо, підсовуємо, презентуємо, бо відпускати ситуацію у вільне плавання поки що не можна.
Поки волонтери шукають своєму підопічному черговий реабілітаційний шпиталь, релігійними мотивами творчості 34-річного чоловіка зацікавилися і у місцевому Голобському храмі Юрія Побідоносця. Туди з дня на день, оформивши вишивку в дерев’яні рами, колишній солдат інженерних військ понесе ікони в подарунок. Очікує він також і на персональну виставку-аукціон, яку організовують небайдужі в ынтернеті.
Каже, свій рецепт щастя уже написав: «Займайся тим, що підказує серце, і ніколи не опускай рук!»
Тож допоможімо Андрієві коштами хоча б на матеріали для його рятівного вишивання. Для когось це — хобі, для нього — реабілітація і порятунок. Картка ПриватБанку 5168 7572 2981 2302 - Слюсарчук Андрій Леонідович
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
А що подумають люди, як пережити втрату, шкала брехні і пігулки від стресу. Інтерв’ю з лікаркою-психологинею з Луцька
Сьогодні 11:59
Сьогодні 11:59
У Трампа анонсують «дуже корисну» угоду з Україною
Сьогодні 11:31
Сьогодні 11:31
