Волинський учитель мав 4 секунди, аби врятувати весь клас

Вчора, 29 листопада, минуло 32 роки від того трагічного осіннього дня, коли стіни Іваничівської СШ №2 здригнулись від вибуху «навчальної» гранати, яка виявилась бойовою. Здригнулося селище, здригнулась Волинь, відлуння поширилось далеко за межі України.

Учитель Юрій Лелюков прикрив своїм тілом бойову гранату, яка вибухнула посеред уроку в наповненому учнями класі. Ціною свого життя врятував 26 учнів.

Про той страшний день написала на «Нововолинську діловому» землячка Героя Олеся Лобода.



29 листопада 1983 року...

"День був сухим і холодним.

Лелюков подивився у вікно, узяв зі столу одну з навчальних гранат:

— Увага, ви давно просили показати принцип поводження з гранатою. Сподіваюсь, вам ця штука у житті не знадобиться, і все ж таки слухайте і запам'ятовуйте.

Аби привести гранату у бойовий стан, треба притиснути спусковий важіль і висмикнути кільце — я це роблю. Тепер, якщо відпустити важіль, у нас, у навчальній гранаті, просто лясне, а в бойовій буде хлопок і піде димок.

До вибуху лишається 4 секунди. Тоді кидайте гранату, не зволікаючи.

Отже, я відпускаю важіль...

— А якщо задимить? — весело спитав хтось.

Лелюков посміхнувся. І відпустив важіль.

Хлопок. Димок.

Бойова граната — у класі? Дурня, абсурд!

Та він був військовою людиною. Старший лейтенант запасу.

Служив у прикордонних військах — аж у Туркменії. Зопалу звільнився. Потім дуже жалкував і мріяв повернутися в армію.

Дим пішов. 4 секунди — і все. Треба рятувати дітей. Відкинути гранату? Куди? 26 пар очей дивляться на нього.

Вікно! Звісно ж, вікно! До вікна лише півкроку.

— Нічого, хлоп'ята, нічого, ви тільки не лякайтесь.

Внизу, у шкільному дворі, чимчикували, як ті каченята, шестирічки — на обід.

У коридор? А там теж діти. У цій затісній школі парти нерідко виставляли у коридор...

Він повернувся до десятикласників спиною, зробив крок у куток, нагнувся й намертво притис гранату до живота.

Щось намагався сказати, та лишень щосили видихнув повітря з легень.

Кажуть, він був хорошим учителем. У нього не було проблем із дисципліною у класі. Школярі слухали його розкривши рота. І після уроку завжди підходили поговорити.

Він хотів збудувати у школі тир. Організувати гандбольну команду. Багато чого хотів — до тієї хвилини, коли сказав: "Дивіться, слухайте й запам'ятовуйте!"

Вибух був страшним. Зі стін попадали стенди. Усі десятикласники кинулись до дверей.

Усі двадцять шість. Живі.

Троє повернулись — у дим і жах. Винесли вчителя на руках:

— Зараз, Юрій Миколайовичу. зараз, іще хвилинку...

До них бігли вчителі. Бігли лікарі. Мчала "швидка"...

Удома на Лелюкова чекали дружина Лариса і двоє дітей. Олесі було 6, Юрасику — рік".

Вчителю, що пішов у безсмертя, було 34.

Півтора року його героїчний вчинок замовчували.

У день похорону Лелюкова відбувалась районна комсомольська конференція. Жоден із делегатів не віддав герою останню шану. Хоча свого часу Лелюков працював у тутешньому колгоспі парторгом.

Аж коли — у лютому 1985-го — про Лелюкова написала "Комсомольська правда" (нарис Морозова і Панова "4 секунди завдовжки з життя"), про подвиг учителя вмить дізналась уся країна.

Нагадаємо, Юрію Лелюкову посмертно присвоїли звання Почесний громадянин Іваничівщини. Загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №2 присвоїли ім’я Юрія Лелюкова.

Щороку у другій іваничівській школі напередодні річниці загибелі Лелюкова проводиться тиждень його пам’яті. У фойє виставляють його портрет, біля якого учні несуть почесну варту. У шкільному музеї «Пам’ять» проводять екскурсії, де знову і знову розказують про мужнй вчинок вчителя. Одним з експонатів музею є шкільний журнал, розкритий на даті загибелі Лелюкова з пробитими осколком сторінками.

Директор школи Володимир Наквацький каже, що традиційно проводять і районні змагання з баскетболу на кубок Лелюкова. Цього року кубок виграла команда другої школи. Учні відвідують могилу вчителя та його вже покійних батьків, кладуть квіти, - повідомляє Наталія Малімон на сторінках газети «День».

Додамо, що читач Adam Viter надіслав «Нововолинську діловому» ось такий коментар:

«Блатний прапорщик із Волинського ОВК роздав по школах бойові гранати замість учбових цілими ящиками.

Прапорщик (прізвище і місце проживання в обкомівських будинках в Луцьку досі відомі), що переплутав і видав у школи замість учбової зброї бойову, відкупився і отримав лише умовний термін покарання.

Після цього випадку в усіх військкоматах СССР в кімнатах для зберігання зброї зробили реорганізацію і розділили учбову і бойову зброю окремими зонами, щоб не тримати їх разом і ще раз не переплутати. Тоді час був "афганський", і вчитель військової підготовки у школі добре розумівся на зброї. Він міг спробувати викинути гранату через вікно, але там теж були учні. Він глянув у вікно, побачив дітей, різко розвернувся з гранатою від учнів в кутку кімнати, і вона вибухнула в нього в руках. Закрив собою всі осколки».



Телеканал ZIK зняв сюжет про вчителя-гороя для програми перших західноукраїнських новин «Огляд дня»:

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---