Волинянин уперше на Волині промаркував сім туристичних шляхів

Волинянин Тарас Сиротюк уперше на Волині промаркував сім туристичних шляхів, а також мріє створити величезну мережу, починаючи з велосипедних маршрутів, закінчуючи пішохідними еко-стежками, розбавленими кінними мандрівками, а також пересуванням на джипах. Про мандри і хобі волинянина читайте в матеріалі видання Слово правди.

Його з дитинства приваблювали мандрівки. Тому, навчаючись у четвертій школі (тепер гімназія), обрав туристичний гурток, щоб не тільки подорожувати і пізнавати нове, а й вміти виживати в екстремальних умовах. А тепер радо ділиться знаннями з іншими любителями подорожей і вже сам організовує цікаві мандрівки українськими Карпатами та на велосипедах, пішки і по воді дивовижними місцями Волині. А їх, як зізнається Тарас Сиротюк, багато. Шкода, що люди мало знають про це. Тому вирішив розробити маршрути, щоб кожен охочий міг подорожувати та помилуватися чудовою волинською природою, а також відвідати місця, про які багато хто навіть не здогадується.

- Починалося все з поїздок у гори, які для себе відкрив десять років тому, - розповідає засновник туристичного клубу «Антар» Тарас Сиротюк. – Ми з друзями любили їздити у Карпати. Так на аматорських засадах виник туристичний клуб «Бублик». На початку 2015 року вирішив зайнятися комерційним туризмом, спрямованим на активний відпочинок. Окрім подорожей у Карпати, куди я самостійно вожу людей з 2009 року, займаюся організацією сплавів на байдарках, велоподорожами та пішохідними мандрівками цікавими місцями Волині.

Володимир-волинець уперше на Волині промаркував сім туристичних шляхів.

Робота ця відбувалась у рамках проекту «Створення інформаційного комплексу у галузі транскордонного екотуризму в єврорегіоні Буг», який фінансується за кошти Євросоюзу.

У планах - розробити величезну мережу, починаючи з велосипедних маршрутів, закінчуючи пішохідними еко-стежками, розбавленими кінними мандрівками, а також пересуванням на джипах. Вони мають поєднувати у собі точки відпочинку у селах Соловичі, Блаженнику (Турійське подвір’я) і Радовичі – в екопарку «Аміла». Стартувати цей проект має вже у березні. Тарас бачить у цьому величезний потенціал, бо наша область на кордоні двох країн – Білорусі та Польщі, які вже давно співпрацюють у галузі екотуризму, де відкриті піші та велосипедні переходи. А ось у нас, на жаль, це ще не сповна працює, та є надія, що незабаром все налагодиться.

Крізь волинські «джунглі» - до місця, де зупинився час.

Водні мандрівки починатимуться з Любешова, а точніше з річки Стохід. По ній сплавлятимемось до села Бучин, де у місцевій церкві знаходиться бучинська ікона Божої Матері. Сама річка є дуже цікавою, має і справді сто ходів, протікає крізь ліс.

Коли пропливеш по ній, то ніби опиняєшся в іншому світі. Бо місцевість нагадує джунглі або ж дику Амазонку. Під час останнього сплаву, наприкінці грудня 2015 року, бачили багато бобрів, норок, чапель, навіть білу синицю.

Далі шлях веде до села Сваловичі, де проживає близько двох десятків людей похилого віку. Старі хати там ще покриті очеретом. Тут час ніби зупинився, а ти потрапляєш у інший вимір. Там для мандрівників влаштовують ночівлю, а тоді по річці Прип’ять вони допливають до урочища Муравина, що являє собою піщану гору. Русло Прип’яті постійно змінюється, а в деяких місцях доводиться пробиратися на байдарках через очерет висотою 3-4 метри. Урочище є досить цікавим історичним місцем, бо у Першу та Другу світові війни воно слугувало опорним пунктом. А ще за легендою з Любешова, а точніше від Домініканського костелу, до Піщаної гори тягнеться підземний хід.

Веломандрівки вже в цьому році планують організовувати у Турійському районі.

- Я переконаний, що нам вдасться залучити багато людей. – розповідає Тарас Сиротюк. - Ці місця багаті на недосліджені історичні пам’ятки: у свинаринському лісі збереглися залишки пилорам часів Першої світової війни, укріпрайони УПА та багато інших цікавинок. Також з весни запрацює нова туристична інфраструктура – марковані туристичні шляхи, місця стоянок.

Там, де хмари впираються в гори…

Та поки волинські мандрівки набиратимуть обертів, люди їдуть у Карпати. Для постійних клієнтів діють знижки. Ті, хто вирушає вдруге мають їх у розмірі 7-10 відсотків, а хто постійно мандрує – 30-40, до того ж вони стають членами клубу «Антар». Маршрути розроблені таким чином, щоб максимально показати цікаві місця. Минулого року у рамках мандрівки, яка називається «Понад хмарами в саме серце Чорногори», вдалося залучити багато туристів з усіх куточків України. Багато з них потрапили у Карпати вперше і долати шлях угору, ночувати у наметі, нести наплічник їм було важкувато. Але після незабутніх краєвидів українських Карпат ніхто не залишився байдужим до краси цього краю, обіцяли повернутися знову.

- Багатьох цікавить, чому я не організовую мандрівки автобусом, а збираю групу вже у Коломиї? - ставить запитання і тут же дає відповідь мій співрозмовник, - Насамперед тому, що учасниками мандрівок є люди з різних куточків України. З Коломиї і розпочинається наш маршрут, який пролягає через Ворохту, спортбазу «Заросляк» до озера Несамовите, яке знаходиться на висоті 1750 метрів, де ночуємо. Зранку, коли прокидаєшся, перед тобою відкриваються незабутні краєвиди - хмари впираються у гори і ти відчуваєш себе їхнім володарем. Намилувавшись цією красою, піднімаємось на гору Туркул, далі - на Говерлу. І вже звідти, переповнені емоціями, спускаємось до спортбази. Кінцева точка – Івано-Франківськ, звідки рухаються потяги у різні напрямки. Ночуємо у теплу пору у наметах, а взимку – у садибах.

Найкращий час для подорожей – весна-осінь. Бо влітку палить сонце і дихати важче. Але у теплу пору подорожувати легше, адже спеціальне спорядження для трекінгу можна замінити речами, що є в усіх. А от взимку, навпаки, без спорядження не обійдешся. З останнім непросто, бо підбирається індивідуально. Та й зимові мандрівки потребують чималих сил та значної фізичної підготовки. Тому плануємо запустити скельні та льодові заняття, на яких навчатимемо правил підйому та спуску. А зважаючи на те, що чимало людей бояться висоти, то ще потрібно налаштовувати їх психологічно.

Через соціальні мережі перед тим, як вирушити у Карпати, надсилаю людям список рекомендованого спорядження. Раціон складаємо з врахуванням смаків кожного. Адже серед мандрівників є і сироїди, і вегетаріанці, є і ті, хто дотримується спеціальних дієт. А є ті, хто ніколи не був у горах, спорядити рюкзак не вміє, але це не проблема, тому, що надаємо інформаційну та консультативну підтримку усім учасникам. Незабаром вирушаємо у чергову мандрівку зимовими Карпатами. Тож запрошую бажаючих приєднатися.

Про безпеку та розвиток

Гори вимагають особливої уваги, тому потрібно дотримуватись встановлених правил. Не слід ходити туди одному, бо у випадку нещастя, якщо нікого не буде поруч, вибратися важко. Не знаючи місцевості, легко заблукати. Заборонено вживати алкоголь, бо можна втратити рівновагу, спіткнутись і впасти та вдаритись об камінь головою.

- На жаль, - ділиться своїми міркуваннями Тарас, - в Україні туризм слабо розвивається, тоді як у інших країнах – навпаки. А нам є що показати людям з інших держав.

Інколи ловлю себе на думці, що втомився від безкінечних подорожей. Не раз повернувшись з Карпат, казав собі: «Досить». Але минало кілька днів, і знову тягнуло у гори. Це таке місце, до якого хочеться повертатися знову і знову. І ти знову вже пакуєш рюкзак.

Жанна МАРКОВСЬКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---