Волинянам презентували книгу «Борис Клімчук: «Я син волинської землі»

«Я син волинської землі» - це слова Бориса Клімчука, які лягли в основу книги. Над нею трудилися письменники, журналісти Волині, допомагали рідні. Книга-спомин виходить за рамки свого жанру й може бути корисним посібником для нових політиків, аби навчитися державницької справи з любов’ю до рідного краю.

Вперше волиняни тримали в руках книгу «Борис Клімчук: «Я син волинської землі» сьогодні, 27-го жовтня, під час презентації для ЗМІ.

Голова благодійного фонду «Рідна Волинь» Дмитро Глазунов, який курував цей процес, розповідає, що спочатку планували видати книгу спогадів, втім, вона вийшла за ці рамки й може слугувати для політиків посібником в плані підходу до життя.

«Борис Петрович Клімчук належав до тієї когорти людей, хто випереджає свій час, прокладає дорогу в майбутнє. «Я син волинської землі» - це його слова, які лягли в основу написання книги. Ідея написання виникла на початку року, так, щодня ми трудилися, аби вона вийшла. Ми збирали звідусіль спогади, статті, різні матеріали та обробили тисячі фото», - пригадує Глазунов.

Над книгою працювали: Катерина Глазунова, Дмитро Головенко, Артур Даниленко, Віталій Іваницький, Ігор Колодка, Віктор Кормін, Михайло Савчак, Валентина Черниш, головний редактор – Ніна Долінчук.

«Книга складається з трьох розділів. Перший - про його сім’ю; другий розділ про те, як Борис Петрович робив крок за кроком у кар’єрі державного діяча, уже на високій посаді. Третій розділ, «Із добрими ділами», – це його інтерв’ю для журналістів. Їх цікаво читати, зваживши на час, який тоді був. У нас ще був другий варіанти назви книги – «Феномен Бориса Петровича Клімчука», у нього в серці жив високий патріотизм, і це всі знають. На Волині було багато талановитих краян, і Борис Клімчук вписався у цю когорту великою зіркою», - наголошує Ніна Долінчук.

Великі люди роблять великі кроки, вважає Дмитро Головенко, й рекомендує із книги почерпнути саме такий великий досвід великої людини.

«Я із жалем бачу, що наша держава упустила цінність книги, а в пріоритет поставила гроші та заробіток, а Борис Петрович завжди підтримував книгу. Ми хочемо, щоб ідеї Бориса Петровича втілювали й інші люди, щоб вони теж стали успішними, а ми, волиняни, будемо ними пишатися й наслідувати. Борис Клімчук був різним, таким він і постає у цій книзі, де десятки спогадів», - розповідає Дмитро Головенко.

Зі сльозами на очах сестра Бориса Клімчука Ірина Петрівна подякувала усім за добру пам’ять про брата.

«Як не стало у нас мами з татом, то він сказав, що тепер буде нам і за маму, і за тата. Я йому завжди казала: «У кого ти такий розумний вдався?!». Ми до цього часу в родині не кажемо що він «був». Усім присутнім ми дякуємо, що така книга є, що його пам’ятають і шанують», - звернулася Ірина Петрівна.

Зауважимо, що 3-го листопада о 18.30 годині в Драмтеатрі відбудеться вечір пам’яті Бориса Петровича Клімчука, тоді подарують книги представникам ЗМІ й тим, хто долучився до створення книги. Усі бажаючі зможуть ї купити за 350 гривень. Виручені кошти підуть на благодійність.В одному з розділів книги є звернення Бориса Петровича до людей різного віку, яке актуальне і досі. Подаємо його слова без змін.

«Бажаю бути щасливими…

Маленьким

бажаю бути щасливими та навчатися в гарних школах. Хай у них будуть мудрі батьки та сусіди. Бажаю нормального дитинства, щоб дорослі мали достатньо сил та розуму це дитинство їм забезпечити.

Молодим

бажаю не розраховувати на все й одразу. Якщо брати щось у кредит, то не так, як 4 чи 5 років тому: накупили автомобілів, щоб батьки і дідусі до цих пір вичухувались. Бажаю бути розумними аж настільки, щоб робити помилки. В молодості важливо робити помилки, але не менш важливо, щоб вони не були непоправними.

Людям середнього віку

бажаю надіятися на себе, на свої можливості. Не треба шукати причини своїх проблем в сусідові, в політиках, в міській раді деінде. Можеш робити - роби.

Зрілим людям

бажаю здоров’я, працездатності, поваги і віри у хороше майбутнє дітей, онуків. Навчіть своїх нащадків не опускати рук, не клясти доленьку, а працювати. Ви ж це вмієте, як ніяке інше покоління.

Державним службовцям

бажаю навчитися говорити правдиве «Ні!» Не можна людям обіцяти: «Ми колись зробимо, ми постараємось, ми придумаємо. Можливо». Треба казати: «В цьому році ми не зможемо того зробити, бо не передбачено коштів. Ми не можемо задовольнити Ваше прохання, бо воно протиправне». Треба давати чесні відповіді і не вводити в оману людей. Це дуже важливо. Породжувати ілюзії ми не маємо права.

Всім українським політикам

бажаю відійти від популізму і стати прагматиками (тоді є шанс стати популярним).

Суспільству

бажаю визначитися із зовнішньополітичним вектором. Як на мене, він має бути європейським. Нема чого з цього приводу дискутувати. Досить.

Тим, хто вже поважно заслужив відпочинок,

бажаю ще довгих років життя, уваги від молоді, яка завжди біжить-спішить, бо заробляє копійку і досвід.

Треба знаходити час і їхати до літніх людей, поки вони ще живі. Я особисто шкодую за багатьма несказаними і невислуханими розмовами. Поховав тата і маму. До обох їхав з Вільнюса і встигав аж тоді, коли в хаті вже - люди, свічки... не договориш... Вчасно не добіг син, не дослухав, не доцілував. Шкодую про це. Поки батьки живі - спілкуйтеся з ними. Розумію, що через 100 років хтось на цьому місці скаже такі ж слова. Ми, українці, сильні нашим корінням, нашими родинними зв’язками. Щасливий той, хто їх має.

Тому усім - ще одне побажання:

робіть усе вчасно, поки є така можливість, і будьте щасливі!»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---