Вівчарки волинського кінолога охороняють кордони України

Собака – не тільки найкращий друг людини, як говорить народна мудрість, а й перший її помічник. Вважається, що найвірніші, найчесніші та найвідданіші своєму службовому обов’язку бійці – це службові пси. Тому спеціально навчені собаки працюють на кордоні та митниці, виявляючи наркотики, інші заборонені речовини, зброю, разом з поліцейськими беруть участь у пошукових заходах, виявленні та затриманні злочинців, охороняють довірену їм територію.

Сьогоднішня наша розповідь про людину, чиє дитяче захоплення службовими собаками стало справою усього життя, адже більше п’яти десятків вівчарок Миколи Пилипчука з села Кременець Рожищенського району успішно несуть варту у різних прикордонних частинах України.

Уродженець Рожища Микола Пилипчук з дитинства любив домашніх тварин. Особливо частенько приносив додому кинутих собак.

Після закінчення школи здобув педагогічну освіту за спеціальністю вчитель фізичного виховання, але в місцевій дитячо-юнацькій школі пропрацював лише рік. Дитяче захоплення собаками все більше затягувало молодого чоловіка. Навіть дружину Наталію зумів переконати: у невеликій квартирі подружжя утримувало дві собаки. А коли у 95-ому перебрались жити у Кременець до бабусі дружини, можливості для утримання тварин розширились.

Спочатку паралельно з собаками чоловік зайнявся розведенням хутрового звіра, зокрема песців, чорнобурок, норок. Але згодом любов до собак таки перемогла. Особливо Микола Пилипчук зацікавився вівчарками – найпоширенішою породою службових собак, які володіють високим інтелектом, прекрасною здатністю до навчання і є першими помічниками прикордонників, митників і поліцейських.

Сьогодні у спеціально облаштованих вольєрах Микола Олексійович утримує майже чотири десятки дорослих вівчарок. Тут і середньоазіатські алабаї, і бельгійські малінуа, і німецькі, кавказькі вівчарки. Окрім того, собаки-охоронці Пилипчука перебувають на службі, охороняючи довірені їм об’єкти. У спеціальному розпліднику – молоде покоління – місячні цуценята малінуа. А ще в господарстві нашого співрозмовника – свині, до ста голів курей, качок, гусей, навіть фазани і… кози. Їх Микола Олексійович утримує як необхідність, адже саме козяче молоко є незамінним продуктом для відгодівлі цуценят. В перші місяці життя породисті песики ласують не тільки козячим молоком, а й курячими яйцями. Загалом їх годують виключно натуральними харчами, роблять усі необхідні щеплення і вже з двомісячного віку починають дресирувати.Коли хобі стало переростати у справу життя, було недостатньо черпати знання лише зі спеціальної літератури. Миколі Олексійовичу ще чотири роки поспіль довелось здобувати другу освіту – кінолога-дресирувальника в Дніпропетровську.

«Щоб виховати службову собаку, потрібно з народження дбати не тільки про дресирування тварини, а й про її здоров’я, - говорить Микола Пилипчук. –- Спочатку ветеринарний супровід тварин здійснювали мої брати, які закінчували Рожищенський технікум, згодом цю справу довелось опанувати самому».

Купірування хвоста та вух маленьким алабаям – сьогодні це буденна справа для Миколи Пилипчука. Як і інші ветеринарні процедури, які проводить чоловік своїм улюбленцям. За порадами щодо лікування тварин до кременецького кінолога нині звертаються любителі собак не тільки з району, а й сусідніх областей.

Розведення, дресирування, в’язка тварин – це основні моменти діяльності земляка-кінолога. А ще постійна участь чотирилапих вихованців (членів кінологічного клубу «Любарт») у виставках.

«Усі тварини у мене з родоводом, відповідними документами. Бо генетика у справі вирощування та дресирування службових собак відіграє чи не найголовнішу роль. У собак, як і у людей, є свій характер та темперамент, і це необхідно враховувати при визначені «спеціалізації» пса».

В окремих вольєрах Микола Пилипчук утримує собак, яких віддають господарі на певний час, аби той навчив тварин слухняності. На запитання: що необхідно, аби знайти підхід до чужої тварини, Микола Олексійович відповідає досить впевнено – показати, що ти його не боїшся і зрозуміти собаку психологічно. А щоб це вдалося зробити, використовують принцип батога (в нашому випадку голоду) та пряника (винагороди смачненьким за виконану команду).

Про рівень професійності кінолога у справі розведення собак може слугувати той факт, що вівчарки Миколи Пилипчука стали вихованцями Великомостівського кінологічного центру. Досвідчені кінологи цього навчального центру молодший лейтенант Роман Слука та старший лейтенант Ігор Скальський за багато років співпраці з паном Миколою стали не тільки його хорошими знайомими, однодумцями, а й друзями. Ягодин, Рава-Руська, Нововолинськ, Мукачево – це лише маленький відрізок географії, де несуть службу собаки Миколи Олексійовича. А ще підкорили його вихованці Казахстан, Китай, Об’єднані Емірати і навіть США.

«Приємно, коли телефонують люди і дякують за собаку, - говорить Микола Пилипчук. – Це для мене найбільше моральне задоволення і найвища оцінка роботи».

Навіть під час відпочинку собака, як найвірніший друг людини, завжди поряд з господарем. Щойно ми присіли поспілкуватись, як біля Миколи Олексійовича примостилася улюблениця сім’ї – маленька і кудлата Євра, породи йоркширський тер’єр.

«Ця красуня – для душі. Бо без собак життя просто не уявляю», - підсумував свою розповідь Микола Олексійович.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---