Незвичний гостинець від чиновників пораненому волинянину

Володимиру Кривов’язюку з Рожища днями виповнилося лише 20. Та у своєму молодому віці хлопець пережив більше, аніж деякі дорослі чоловіки. Контрактник 24-ої Яворівської механізованої бригади захищав східні кордони держави з перших днів неоголошеної війни: Красний Лиман, Ямпіль, Сєвєродонецьк, Миколаївка, Лисичанськ – це маленька умовна географія його бойових доріг.

Водій-механік Володимир Кривов’язюк за понад рік участі у військових діях набачився різного: по лікті у мазуті відновлював раритетні бойові машини, які були старшими самого хлопця; брав у полон сепаратистів; втрачав товаришів. Та попри все це завжди був переконаний, що захищати рідну країну необхідно, а вона завжди гідно оцінить своїх героїв.

Не раз подумки Володя прощався з життям під час шквальних військових обстрілів, та, напевно, оберігала хлопця сила маминої молитви. Аліна Кривов’язюк не просто переживала кожен день війни разом з сином, постійно підтримуючи з ним телефонний зв’язок, вона стала волонтеркою, активним членом місцевої Самооборони, весь вільний час віддавала збору допомоги на підтримку вояків української армії.



Під час жорстоких боїв під Кримським Малюка (таким позивним нарекли Володимира товариші через невисокий зріст) важко поранили. Проникаюче кульове поранення ліктьового суглоба й лівого плеча, наскрізне кульове поранення середньої третини правої голені. Одним словом, рука та нога хлопця були вкрай пошматовані.

Харківський, згодом Вінницький госпіталі – тягнулись довгі дні лікування, яке не приносило очікуваного результату. Сильний біль не вгамовувало навіть знеболююче. Долати його допомагала присутність мами та коханої. Володимир мужньо переживав усі медичні процедури.

Саме у Вінниці лікар, який опікувався здоров’ям волинського вояка, подав прізвище Володимира Кривов’язюка в списки на лікування за кордоном. Так 20-річний рожищанин потрапив в Німеччину. Відомий володимир-волинський волонтер Костянтин Зінкевич, відвідавши госпіталь в Гамбурзі, написав на своїй сторінці в Фейсбуці: «…тут є наш волинянин, майже дитина». Володимир і справді невисокий, підтягнутий. Але скільки сили духу й мужності в душі цього юного героя!

Під час підготовки до встановлення в руку імплантата, сильні болі виснажили Володимира. Тоді й порадили мамі Аліні Володимирівні волонтери – члени української діаспори, аби приїхала підтримати сина.

До слова, волонтери в чужій країні для наших військових, що проходять там лікування, є справжніми ангелами-охоронцями: і забезпечують усім необхідним, і улюблені страви приготують, і порозумітися з медиками при потребі допоможуть.

Приїхавши до шпиталю, матір була вражена привітним відношенням до пацієнтів, рівнем надання медичних послуг, чистотою приміщень, різноманітністю харчування.

Натомість прикро вразив жінку, більше – обурив, візит до українських військових посадовців вищого рангу з міністерств культури та освіти, які принесли бійцям такий собі гостинець – пляшку віски та горілки. «Хіба це по-людськи? Хіба так дякують героям? Про що думали ці люди, які є обличчям нашої держави? Хлопці борються за життя, приймають сильнодіюче знеболювальне, а їм хочуть затьмарити розум оковитою?», – обурилася жінка.



Раніше Інформаційне агентство Волинські Новини вже писали про волинського бійця Володимира Кривов'язюка, який після отримання свідоцтва про середню освіту пішов відразу до війська.

Тетяна Боярин.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---