Про Героя, який захищав Волинську землю і в повітрі, і на суші

Це були перші дні війни. З’єднання германського Вермахту з неймовірною швидкістю просувались вглиб Волинської області, змітаючи на своєму шляху зовсім неготові до оборони, і тому вщент дезорганізовані, радянські війська. В небі над Іваничами, місцевим райцентром, бомбардувальник Героя підбили у нерівному бою ворожі «мессери». Уродженець міста Ростов Ярославської області Росії, лейтенант Борис Дмитрович Єрьомін вистрибнув з парашутом, і вже на землі, оточений німецькими солдатами, продовжив нерівний бій з ворогом до останнього патрона. Про нього – наступна публікація рубрики «Волинь не забуває».



Після закінчення школи Борис Єрьомін працював сортувальником. У 1934 році його призвали до лав Червоної Армії. Він отримав кілька вищих військових освіт. Спочатку це було Костромське училище військ зв’язку, пізніше – найстаріший військовий виш Росії, Московське (Кремлівське) вище військове командне училище, де молодий курсант опановував навички застосування мотострілкових підрозділів піхоти.

Вже тоді швидко розвивалась радянська авіація. Партія кинула гасло «Комсомолец – на самолёт!». Командування помітило потяг парубка до неба і направило його на навчання в Україну, а саме – до Харківської військової авіаційної школи пілотів. Легендарний льотний виш молодий офіцер закінчив за фахом льотчика-спостерігача.

Потім була радянсько-фінська війна, на який Борис здійснив вісім бойових вильотів на бомбардування об’єктів у глибокому тилу противника. Командування відзначало його ювелірну точність у бомбардуванні та навігації при польотах на великі відстані. У міжвоєнний період Єрьомін опанував фах льотчика-бомбардувальника і штурмана. Продовжив службу на Волині в званні лейтенанта на посаді штурмана ланки 1-ої ескадрильї 21-го бомбардувального авіаполку дальньої дії 22-ої бомбардувальної авіадивізії 4-го авіаційного корпусу Дальньої бомбардувальної авіації.



В перші дні вторгнення німецько-нацистських загарбників на Волинь лейтенант Єрьомін виконав кілька бойових вильотів на дальньому бомбардувальнику ДБ-3 на бомбардування ворожих механізованих колон, які йшли вглиб радянської території.

Свій земний шлях лейтенант Борис Єрьомін героїчно завершив 27-го червня 1941 року під час вильоту на чергове бойове завдання по знищенню механізованої колони ворога, яка рухалась від кордону вглиб Волині. Його героїчний подвиг детально описали в своїй книзі «Золоті Зірки Волині» волинські краєзнавці Ігор Пасюк та Сергій Яровенко:

«27 червня 1941 року екіпаж отримав бойове завдання з бомбардування ворожих колон в районі Сокаль – Грубешів – Томашів-Любельський. На підході до району бомбардування (близько 90-100 кілометрів до вказаного району) група радянських бомбардувальників була перехоплена 11 винищувачами Люфтваффе Ме-109. В ході відбиття ворожих атак лейтенант Єрьомін вправно вів вогонь з кулемета по нападникам. Не припинив ведення вогню і після того, як був пошкоджений лівий двигун. Охоплений полум’ям літак, завдяки майстерності екіпажу, таки дістався до району призначення і скинув бомби. Тим часом полум’я охопило всю площину лівого крила літака і перекинулось на фюзеляж. Командир екіпажу літака лейтенант Тарасов наказав екіпажу стрибати з парашутами, а сам після розвороту направив обійняту полум’ям крилату машину на скупчення ворожих танків. Штурман Борис Єрьомін приземлився неподалік від шосе, відстрілювався до останнього патрона, убив декілька гітлерівців. Був розстріляний німецькими солдатами».

Так хоробрий захисник Волинського краю віддав перевагу смерті замість полону. Описані вище події відбувалися на околиці селища міського типу Іваничі Волинської області. Проте в книзі «Золоті Зірки Волині» автори подали неповний опис смерті лейтенанта Єрьоміна.

Як потім згадував повітряний стрілець з його екіпажу, який вижив, молодший сержант Сергій Ковальський і мешканці Іванич, він загинув значно жахливішою смертю, аніж розстріл.

Борис приземлився на парашуті серед «до зубів» озброєних ворожих солдат. Мав при собі лише табельний пістолет ТТ з дев’ятьма патронами.

Проте Герой не здався в полон. У відповідь на команду німців скласти зброю Єрьомін сховався за найближчий пагорб і відкрив по них вогонь. До останнього стріляв він з пістолета по ворожих солдатах, озброєних автоматами і кулеметами. Жодна з дев’яти куль не пройшла повз. Прицільним вогнем лейтенант Єрьомін вбив дев’ятьох гітлерівців. Цього озвірілі «арійці» не могли пробачити хоробрій «недолюдині», якими вони вважали слов’ян. Вони натовпом наскочили на вже беззахисного штурмана і важко поранили його. Потім зібрали жителів Іваничів і на їхніх очах показово відтяли голову стікаючому кров’ю, проте ще живому радянському офіцеру.

Після цього нацисти під страхом смерті заборонили ховати тіло Героя. Лише вночі, коли передові з’єднання Вермахту вже пішли далі, вглиб Волині, а «мертві голови» з зондеркоманд СС ще не прибули до Іваничів, хоробрі мешканці райцентру під покровом темряви поховали тіло Героя у себе в селі у братській могилі разом із тілом його героїчно загиблого командира, лейтенанта Дмитра Захаровича Тарасова.

До слова, про командира екіпажу Єрьоміна, лейтенанта Тарасова, який повторив подвиг легендарного Гастелло в небі Волині, читайте в наступній публікації.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби із німецько-нацистськими загарбниками Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 20-го червня 1942 року лейтенанта Єрьоміна Бориса Дмитровича посмертно нагородили найвищою державною нагородою – званням Героя Радянського Союзу і вручили родині загиблого Героя орден Леніна і медаль «Золота Зірка».

На фото – унікальні скани нагородних документів з Центрального Архіву Міністерства Оборони в місті Подольськ Московської області, в яких вказано про присвоєння лейтенанту Єрьоміну звання Героя Радянського Союзу.



Братську могилу, де спочиває Герой, на Меморіальному Комплексі Вічної Слави на вулиці Грушевського в Іваничах доглядають і сьогодні. Щороку 9-го травня на свято Великої Перемоги лягають до надгробної плити могили квіти вдячних мешканців Іваничів та навколишніх сіл.



Місцеві сповна віддали данину хороброму штурману, захиснику волинської землі лейтенанту Борису Єрьоміну. Ім’ям Героя назвали одну з вулиць в Іваничах та одну з середніх шкіл райцентру.

Данину Герою віддали також і на Харківщині, де він навчався. У 2009 році випускники легендарної Харківської військової авіаційної школи пілотів, де навчався Герой, і яка, до слова, існує і сьогодні, заклали в Чугуєві Харківської області, де знаходиться навчальний аеродром училища, Алею Героїв. На одній з меморіальних плит викарбували також ім’я хороброго захисника нашої рідної землі – лейтенанта Бориса Дмитровича Єрьоміна.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---