Відповідальність благодійності. Як одна луцька історія змусила багатьох переосмислити збір коштів на допомогу

Щотижня на редакційну адресу Волинських Новин надходять листи з проханнями про допомогу. Комусь потрібні кошти на лікування, комусь – на ліквідацію наслідків якогось лиха. Є родини, які потрапили у скрутні обставини з різних причин, тож мусять звертатися по допомогу до краян. Але іноді трапляються випадки, що змушують замислитися над питанням довіри до благодійної діяльності як такої.

Одна резонансна історія може поставити під удар багатьох

Приводом до цього матеріалу стала ситуація навколо історії лучанина Дарія Зажицького. Річ у тім, що днями 22-річного хлопця, якому неодноразово збирали гроші на лікування онкології, помітили на елітному курорті в Домінікані. Менш як місяць тому він розповідав про те, що в нього ремісія, проте йому потрібна пересадка кісткового мозку, яку погодилися зробити в Туреччині. Тож він просив допомогти зібрати 40-50 тисяч доларів на операцію.

Читати ще: В Україні відмовилися оперувати онкохворого лучанина Дарія. Єдина надія - на Туреччину

Після того, як з’явилася інформація, що хлопець, який не раз просив допомоги на лікування, перебуває на одному з найдорожчих курортів світу, в місцевих спільнотах розгорівся чималий скандал. Сам Дарій мотиви цього вчинку коментувати відмовився, єдине, сказав, що гроші на відпочинок йому та його дівчині подарувала бабуся, яка взяла кредит.

Насправді, можливо, якби він сказав, що життя – надто коротке і вирішив не відмовляти собі у яскравих враженнях, реакція була б дещо іншою. Проте і це навряд чи схвально сприйняли б. Тепер же на нього вилилось не одне відро негативу.

Як оцінювати вчинок лучанина – справа особисто кожного. Але цей випадок виявив питання, яке таки потребує широкої дискусії. Йдеться про ставлення і довіру до благодійності, до збору коштів, до волонтерства.

Ми в редакції цілком свідомо витримали паузу і намагалися подивитися на ситуацію не з точки зору емоцій, а, так би мовити, з позиції «холодного розуму». Але й оминути цю тему теж не могли, бо і Волинські Новини певним чином причетні до цієї історії, адже на шпальтах нашого видання не раз публікують матеріали з проханнями про допомогу.

Майже щотижня ми отримуємо на редакційну пошту листи з проханнями про допомогу й не можемо їх ігнорувати чи відмовлятися. Але час до часу трапляються такі історії, які для багатьох ставлять під сумнів саму суть благодійності. А ще спонукають замислитися, як робити все це правильно.

Сьогодні є багато можливостей просити про допомогу: соцмережі, засоби масової інформації. Щоб оголосити про збір коштів, використовують емоційні фото, пишуть тексти, які розчулюють до сліз, залучають людей, які можуть донести до більшого кола прохання про допомогу. Так і сталося у випадку лучанина Дарія. Тепер же він має доволі розкручений акаунт в одній із соцмереж з 36 тисячами фоловерів. Але така публічність має й свою ціну. У результаті всієї цієї історії він же й отримав чималу порцію негативу за свій вчинок. Та варто сказати, що хлопець аж ніяк не заслуговує на коментарі з побажаннями смерті, особливо від тих, хто йому скидав гроші.Так, переказували йому гроші різні люди, можливо, хтось із них і міг би зібрати собі на політ в Домінікану, але має набагато нагальніші потреби й інші пріоритети. Та водночас важко засуджувати такий вчинок здоровій людині, якій складно зрозуміти, що відчуває той, хто в будь-який момент може почути, що смертельна хвороба повернулася.

Благодійність має бути відповідальною

Лучанка Марія Адамчук-Коротицька більш як 10 років тому заснувала благодійний фонд «СТОПРАК», який торік розширив функції і тепер має назву «Фонд боротьби з раком». Вона зауважила: про цю історію сама дізналася з соцмереж, бо не слідкувала персонально за нею раніше. Та оскільки випадок набув такого резонансу, можна говорити про певні висновки, які мають зробити не лише учасники цієї історії, а й усі, хто хоч якоюсь мірою причетний до благодійності. Бо ситуація насправді підриває довіру до діяльності і благодійних організацій, і волонтерів, які допомагають іншим.

«Перш за все допомога має бути відповідальною, і це стосується і організацій, і звичайних людей. Часто можна почути від тих, хто переказує гроші, наступне: «Ми даємо гроші, а на що їх витратять, нас не цікавить, ми там закрили якийсь гештальт і совість чиста». Я з цим не погоджуюся. Бо якщо людина збирає на зло або робить зло, то таким чином ми заохочуємо і це зло продовжуємо. Це, наприклад, стосується тих людей, які ходять вулицями зі скриньками і роблять на цьому бізнес. Бо ми тим, що кидаємо в скриньку гроші, підігруємо їх нечесній діяльності, а не закриваємо якісь духовні моменти. Тому благодійність має бути відповідальною. Якщо людина хоче реально допомогти, то не варто давати гроші шахраям, а якщо ми бачимо заклик про допомогу, то, як мінімум, треба подивитися документи, чи справді ця людина лікується. Це стосується і ЗМІ, тому що коли вони публікують інформацію про якусь допомогу, то беруть на себе відповідальність. Ви несете посил: «Це не шахрай, ми точно знаємо. Допоможіть йому грошима». Тому певна частина відповідальності є на ЗМІ так само. А по-друге, якщо людина чи організація говорить, що збирає гроші на конкретну мету, то й витрачати зібрані кошти мають на щось конкретно. Нас теж непокоїть і обурює, коли бачимо ситуацію, що люди просять гроші на ліки, а витрачають їх на щось інше. Ми просили б, щоб люди казали чесно: немає на що, наприклад, купити їжу, а не маніпулювали хворобою чи якоюсь прикрою ситуацією», – зазначає благодійниця.

Вона пояснює: у випадках, коли хтось оголошує збір коштів, треба все-таки більше перевіряти, на що саме їх потребують. Просто побачити виписку – недостатньо, адже там не вказано, які препарати цій людині треба приймати. Наприклад, є медикаменти, одна ампула яких коштує близько 40 тисяч гривень, проте саме цей препарат можуть надавати безплатно за держпрограмою. Тому в цій справі має бути максимальна чесність. І якщо збирають на лікування, то, зауважує Марія, не зайве поцікавитися, на що саме потрібні кошти: на шприци, конкретний препарат чи все-таки на їжу.

Натомість часто в таких історіях переважає емоційний бік: пишуть жалісливі тексти, телефонують, залучають прийоми просування в соцмережах. І як наслідок – кошти можуть бути витрачені не на щось життєво важливе. Натомість ті, хто не вміє красиво писати, не має десятків тисяч фоловерів, не можуть зібрати гроші, хоч і справді їх дуже потребують. Тому все-таки в таких випадках має бути більше об’єктивності: не треба соромитися запитати, на що конкретно потрібні кошти.

«Перегоріти» у волонтерстві дуже просто

Про те, що благодійність має бути відповідальна, якраз і свідчить історія, яка стала приводом до цього матеріалу. Бо для багатьох, хто так чи так був причетний до публікації статей на теми збору коштів, новина про відпочинок онкохворого лучанина в Домінікані справила неоднозначне враження. Приміром, наша колега Вікторія Семенюк, яка не раз писала про допомогу онкохворим, сприйняла цю новину доволі болюче.

«Я не маю права когось засуджувати чи оцінювати чиїсь дії, але після цієї історії осад лишився. Ми з Дарієм знайомі трохи менш як рік і весь цей час постійно спілкувалися. Коли вперше побачила новини про Домінікану, в мене був шок, потім подумала, що це монтаж. Навіть запитала в нього, що відбувається, і отримала ту ж відповідь про бабусин подарунок. Як на мене, людям, які мають такі проблеми зі здоров’ям, варто мати якусь заначку на чорний день, але менше з тим. Просто після цієї історії я не можу зараз писати будь-які новини на цю тему. Я вісім років писала новини про допомогу онкохворим, писала про них або до одужання, або як кому судилося... Ми разом плакали, я намагалася їх підбадьорювати. Кожну історію пропускала через себе. Тому після цього скандалу ухвалила для себе рішення усунутися від цієї теми. Не знаю, чи це назавжди, але найближчим часом писати про допомогу не планую. Проте не шкодую ні хвилини, що писала на ці теми», – зазначає вона.

Зрештою, така реакція на вчинок лучанина, на жаль, може суттєво відбитися на інших людях, хто, можливо, справді вкрай потребує допомоги. Так, хлопець міг би пояснити, що має вільні гроші й вирішив їх витратити на задоволення, це його право, і це було б чесніше стосовно тих, хто йому допомагав. Бо фактично перевірити, на що пішли благодійні кошти, можна: треба всього лиш показати виписку з карти та квитанції про закупівлю препаратів. У такому разі все стало б на свої місця. А поки що вона кидає тінь на волонтерську діяльність як таку і декому навіть відбиває бажання працювати в цій сфері надалі. Бо «перегоріти» у волонтерстві, благодійній діяльності – дуже легко.

Юлія МАЛЄЄВА

Від редакції

Своєю чергою, уся редакція Волинських Новин щиро бажає Дарію одужання, як і всім, хто сьогодні потребує допомоги. На цьому прикладі ми намагалися донести нашим читачам, що іноді одна історія може підірвати довіру до потужної і благородної ініціативи. Тож усі учасники благодійності – і ті, хто просить про допомогу, і ті, хто її надають – мають відчувати свою відповідальність.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---