Відкрили пам’ятник розстріляним українцям. ФОТО
У колишньому селі Красний Сад Горохівського району відкрили пам’ятник загиблим під час польсько-українського конфлікту мирним українцям.
19 квітня 1943 року в селі Красний Сад загинуло 103 мешканці, і ще 1 ‒ села Бережанки, яких розстріляли польські війська. Вдалося вижити лише 13-ом людям. Всього на той час у Красному Саді налічувалось 26 дворів, де проживало 116 людей, в тому числі діти та люди похилого віку.
Зараз на місці масових розстрілів ‒ лише колодязь, куди поляки складали тіла розстріляних. Замість будинків – поле. Про події, які відбулися тут маже 60 років тому, нагадує хіба що меморіальна табличка край дороги.
«В міжвоєнний період багато мешканців цього села були членами ОУН. А сусідні села, Маруся і Анжеївка, були населені поляками. Під час польсько-українського конфлікту, 19 квітня, відбувся такий напад озброєних загонів поляків німецько-гітлерівських армій на це село», ‒ розповів головний спеціаліст сектору у справах релігій та національностей Волинської облдержадміністрації Олександр Кравчук.
Як стверджують очевидці цих подій, поляки під’їхали тихо серед дня на Великодні свята і почали розстрілювати кожну сім’ю в її дворі. Тіла загиблих звозили до колодязя край дороги.
«На Рівненщині живе жінка ‒ Галя, вона не змогла приїхати. Вона тоді була ще маленька. Її сестру чи тітку застрелили. І вона впала на Галю, накрила її, і та лежала під нею. І коли вже все стихло, вона вибралася і втекла. Ще один із вцілілих, коли прийшли поляки, сховався за жолобом, накрився гноєм і так вцілів, і навіть бачив, хто вбивав», ‒ розповіли родичі очевидців.
Після того як все закінчилось, люди, які врятувалися, зібрали тіла загиблих і відвезли їх на цвинтар. На цьому місці 18 квітня і відкрили пам’ятник загиблим під час польсько-українського конфлікту мирним українцям – двометрову свічу на чорному тлі зі списками загиблих українців.
«Кошторис пам’ятника – 22 тисячі гривень. Пропивають більші гроші», ‒ наголосив Голова Волинської ОДА Борис Клімчук.
Духовенство Волинської єпархії УПЦ на чолі з митрополитом Ніфонтом відслужило панахиду за загиблими, після чого керуючий Волинською єпархією УПЦ КП митрополит Михаїл освятив пам’ятник.
«Ми віримо, що душі цих загиблих українців сьогодні витають над тим своїм родинним гніздом, де вони колись жили. Гріх, який заполонив серце людське, спровокував людину на найбільш ганебний вчинок – знищити собі подібних. Господь наш, Ісус Христос, каже в Євангелії: «Все, що ви зробили меншим цим, – ви це зробили мені». Якщо ми вбили людину, то тим самим ми вбили Бога. Тим самим знову підняли його на хрест, розіпнули. І ніщо не може виправдати цей людський вчинок», ‒ зазначив керуючий Волинською єпархією УПЦ КП митрополит Михаїл.
«Я хочу назвати сьогодні два прізвища, двох людей, які долучилися до того, аби ми сьогодні могли стояти тут і зробити ці роботи – кореспондента «Волині-нової» Петра Боярчука і Миколи Якименка – двох журналістів, які писали про ці трагічні речі від самого початку 90-х років. Які не дали згаснути пам’яті, в тому числі і пам’яті людей, які при владі, і спонукали цих людей прийняти ці рішення, зробити ці роботи, не посилаючись на те, що криза чи безгрошів’я, а просто зробити і прийти сюди на це місце», ‒ сказав голова ОДА Борис Клімчук.
На відкритті пам’ятника була і свідок трагедії – Галина Вітюк. Стареньку, майже сліпу жінку, привели її діти.
«Що я можу сказати? Дякую Богу, що я зосталася живою між трупами. Живою, живою я там зосталася. Я їх бачила. Бачила, як вони лежали в тій клуні. Я їх всіх вже поперевертала, вони всі були мертві. Ще тітка жива зосталася – дитину на руках забили. І ми вийшли, і бачили це, і ждали вже до вечора, сиділи в кущах. Таке я пережила, що вже, хай Бог милує», ‒ розповіла жінка.
«Дякую людям, що прийшли згадати. Не мене, а тих людей, які тоді загинули», ‒ додала вона.
«Як нема кінця війні, допоки не похований її останній солдат, так нема кінця і міжнаціональному непорозумінню, допоки належним чином не пошановані невинні жертви цих непорозумінь. Сьогодні, після десятків літ замовчування владою трагедії, яка трапилася в селі Красний Сад, ми нарешті наважилися подивитися правді у вічі і об’єктивно підійти до оцінки дійсності, без думок сподобається це комусь чи ні. Бо не мертвим це потрібно, а нам, живим. І потрібно для того, щоб жити», ‒ сказав кореспондент «Волині-нової» Петро Боярчук.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
19 квітня 1943 року в селі Красний Сад загинуло 103 мешканці, і ще 1 ‒ села Бережанки, яких розстріляли польські війська. Вдалося вижити лише 13-ом людям. Всього на той час у Красному Саді налічувалось 26 дворів, де проживало 116 людей, в тому числі діти та люди похилого віку.
Зараз на місці масових розстрілів ‒ лише колодязь, куди поляки складали тіла розстріляних. Замість будинків – поле. Про події, які відбулися тут маже 60 років тому, нагадує хіба що меморіальна табличка край дороги.
«В міжвоєнний період багато мешканців цього села були членами ОУН. А сусідні села, Маруся і Анжеївка, були населені поляками. Під час польсько-українського конфлікту, 19 квітня, відбувся такий напад озброєних загонів поляків німецько-гітлерівських армій на це село», ‒ розповів головний спеціаліст сектору у справах релігій та національностей Волинської облдержадміністрації Олександр Кравчук.
Як стверджують очевидці цих подій, поляки під’їхали тихо серед дня на Великодні свята і почали розстрілювати кожну сім’ю в її дворі. Тіла загиблих звозили до колодязя край дороги.
«На Рівненщині живе жінка ‒ Галя, вона не змогла приїхати. Вона тоді була ще маленька. Її сестру чи тітку застрелили. І вона впала на Галю, накрила її, і та лежала під нею. І коли вже все стихло, вона вибралася і втекла. Ще один із вцілілих, коли прийшли поляки, сховався за жолобом, накрився гноєм і так вцілів, і навіть бачив, хто вбивав», ‒ розповіли родичі очевидців.
Після того як все закінчилось, люди, які врятувалися, зібрали тіла загиблих і відвезли їх на цвинтар. На цьому місці 18 квітня і відкрили пам’ятник загиблим під час польсько-українського конфлікту мирним українцям – двометрову свічу на чорному тлі зі списками загиблих українців.
«Кошторис пам’ятника – 22 тисячі гривень. Пропивають більші гроші», ‒ наголосив Голова Волинської ОДА Борис Клімчук.
Духовенство Волинської єпархії УПЦ на чолі з митрополитом Ніфонтом відслужило панахиду за загиблими, після чого керуючий Волинською єпархією УПЦ КП митрополит Михаїл освятив пам’ятник.
«Ми віримо, що душі цих загиблих українців сьогодні витають над тим своїм родинним гніздом, де вони колись жили. Гріх, який заполонив серце людське, спровокував людину на найбільш ганебний вчинок – знищити собі подібних. Господь наш, Ісус Христос, каже в Євангелії: «Все, що ви зробили меншим цим, – ви це зробили мені». Якщо ми вбили людину, то тим самим ми вбили Бога. Тим самим знову підняли його на хрест, розіпнули. І ніщо не може виправдати цей людський вчинок», ‒ зазначив керуючий Волинською єпархією УПЦ КП митрополит Михаїл.
«Я хочу назвати сьогодні два прізвища, двох людей, які долучилися до того, аби ми сьогодні могли стояти тут і зробити ці роботи – кореспондента «Волині-нової» Петра Боярчука і Миколи Якименка – двох журналістів, які писали про ці трагічні речі від самого початку 90-х років. Які не дали згаснути пам’яті, в тому числі і пам’яті людей, які при владі, і спонукали цих людей прийняти ці рішення, зробити ці роботи, не посилаючись на те, що криза чи безгрошів’я, а просто зробити і прийти сюди на це місце», ‒ сказав голова ОДА Борис Клімчук.
На відкритті пам’ятника була і свідок трагедії – Галина Вітюк. Стареньку, майже сліпу жінку, привели її діти.
«Що я можу сказати? Дякую Богу, що я зосталася живою між трупами. Живою, живою я там зосталася. Я їх бачила. Бачила, як вони лежали в тій клуні. Я їх всіх вже поперевертала, вони всі були мертві. Ще тітка жива зосталася – дитину на руках забили. І ми вийшли, і бачили це, і ждали вже до вечора, сиділи в кущах. Таке я пережила, що вже, хай Бог милує», ‒ розповіла жінка.
«Дякую людям, що прийшли згадати. Не мене, а тих людей, які тоді загинули», ‒ додала вона.
«Як нема кінця війні, допоки не похований її останній солдат, так нема кінця і міжнаціональному непорозумінню, допоки належним чином не пошановані невинні жертви цих непорозумінь. Сьогодні, після десятків літ замовчування владою трагедії, яка трапилася в селі Красний Сад, ми нарешті наважилися подивитися правді у вічі і об’єктивно підійти до оцінки дійсності, без думок сподобається це комусь чи ні. Бо не мертвим це потрібно, а нам, живим. І потрібно для того, щоб жити», ‒ сказав кореспондент «Волині-нової» Петро Боярчук.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 4
К.
Показати IP
19 Квітня 2012 12:43
Вроде люди как люди,а голосуют как звери!Почему?
Гадіку до К.
Показати IP
12 Липня 2013 14:23
Пішов в жопу "калєснічєнка"
12
Показати IP
19 Квітня 2012 17:49
добре що память живе у людських серцях
Cвітлана
Показати IP
17 Січня 2013 21:48
Це моє рідне село!!!!!Там жили мої дід та бабуся.Ось криниця з якої ми беремо воду,хата видніється.І памятник проти хати нашої,ми і зарз їздимо туди.Часто нам бабуся розказувала про цю страшну трагедію.
Через ураган у США загинуло понад 40 осіб
Сьогодні 11:28
Сьогодні 11:28
На Рівненщині уламки «Шахеда» пошкодили лінію електропередач
Сьогодні 10:32
Сьогодні 10:32
Природні катаклізми на Волині чотириста років тому
Сьогодні 09:36
Сьогодні 09:36
У Луцьку на Ковельській Hyundai збив пішохода
Сьогодні 08:40
Сьогодні 08:40
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.