Віддалені райони Луцька просять тверду дорогу, ліхтарі та маршрутку

Для того, аби повністю вирішити транспортні та комунальні проблеми бодай одного з районів Луцька необхідні мільйони гривень. Очевидно, що таких грошей міський бюджет не потягне навіть за ідеальних умов. Однак, як виявляється, чимало містян обмежені елементарними умовами для комфортного життя: відсутнє зовнішнє освітлення, дороги з твердим покриттям, а до зупинки громадського транспорту необхідно долати кілька кілометрів.

Про свої щоденні негаразди депутату Луцької міської ради Юрію Безпятку (фракція «Українське об’єднання патріотів - УКРОП») 25 січня розповіли голови ініціативної групи мешканців на вулиці Ківерцівській Микола Кухарчук та вулиці Гущанської Володимир Маць. Розмова відбулася на базі Офісу розвитку кварталу, що на вулиці Гордіюк, 37, де депутат разом із колегами по фракції Петром Бойком та Сергієм Балицьким проводять зустрічі із виборцями. Такою можливістю, а саме поспілкуватися із депутатом, сформувати спільно запити та зрештою знайти варіанти вирішення проблеми, виборці задоволенні.

Обидва чоловіки вже не перший день добиваються від місцевої влади поліпшення життєвих умов для себе та своїх сусідів. Певні успіхи є, втім аби лупати скалу доводиться щоразу витрачати більше нервів та сил. У кожного з них у руках стоси паперів із відписками від органів влади, обіцянками та поясненнями, чому їх проблеми не можливо вирішити.

«ЖИВЕМО ЯК НА ХУТОРІ...»

Володимир Маць проживає на вулиці Гущанській вже майже 60 років. Колись давно ця територія була землею села Гуща. Вулиця довга, розтягнута на три кілометри та закінчується фактично на околиці міста. Тут в основному приватні будинки, однак як і будь-хто з лучан, мешканці мають право на зовнішнє освітлення, комфортні дороги та інфраструктурні об’єкти. Поза тим, каже чоловік, тут немає громадських дитячих майданчиків, узимку комунальні служби не прибирають вулиці від снігу, а зовнішнє освітлення є лише для половини вулиці.

«Не місто, а забите село. Люди, як хуторяни живуть, хоча там маленькі дітки, і бабусі, і дідусі», - готує до виїзду на місце Володимир Маць.«Наша вулиця закинута і Богом, і владою. Щось попросимо, втім нічого не робиться. Неодноразово я звертався письмово колективним листом від мешканців і щодо освітлення, і про дорогу, і про каналізацію, і щодо водопостачання. Добилися, аби на вулицю Єршова тролейбус пустили», - розповідає чоловік.

Володимир Маць розповідає, що неодноразово адресував листи до міського голови, департаменту житлово-комунального господарства, КП «Луцьксвітло». Чоловік говорить, що влада завжди посилається на відсутність коштів та обіцяє покращення.«Одні відписки. Перед виборами, коли я вже попросив телебачення показати проблему, то вже нам до 57 будинку зробили світло. А далі, до 101 будинку, - темрява», - розповідає Маць.

Утім, зовсім недалеко знаходиться електропідстанція, біля якої збереглися стовпи, які ще за радянських часів забезпечували тут зовнішнє освітлення.Слова Володимира підтверджує лучанка Ніна Висоцька. Жінка якраз і проживає у цьому останньому 101-му будинку. До найближчої зупинки тролейбусу, каже жінка, від її хати необхідно йти зо два кілометри. Приблизно ж стільки, або ще й далі, до найближчої аптеки чи магазину. Поза тим, навіть тут живуть сім’ї із маленькими дітьми.«Тут жили мій дід з бабусею, мої батьки. Тепер все перейшло до мене і чоловіка, і ми тут хазяйнуємо. Маємо шматочок городу. Самі знаєте, що з пенсії не виживеш. Я і чоловік не здорові. Немає ні світла, ні дороги, до маршрутки на КРЗ дуже далеко. Газ у Прилуцьку був скоріше, аніж у нас. Замість дороги тут болото. Старенький «Москвич» тут не виїде, доки не підсохне ґрунт», - пояснює Ніна Висоцька.Найгірше, що часто сюди через погану дорогу не можуть дістатися лікарі швидкої допомоги. Мешканці пригадують, що траплялися випадки, коли вони просто лишали машину та йшли пішки до хворого.

ТРАНСПОРТНИЙ АПЕНДИКС

Вулиця Ківерцівська розміщена між районом Вишкова та 40-вим кварталом. Тут переважно двох чи триповерхові будинки, розраховані на 4 квартири. Проживають на вулиці люди різного віку, чимало й малечі. По сусідству працює завод «Мотор», «Мостозагін-60», є чимало складів та будівельних магазинів.

Проблема, яка щодня турбує мешканців цього району, почалася ще у 1995 році та й досі не вирішена.

«Ще у 1995 році з нашої вулиці зняли автобуси. Тоді мотивували тим, що реконструюють вулицю. Порізали дерева, але реконструкцію так ніхто і не провів, трішки бордюри підрівняли і де-не-де поклали асфальт. І таким чином аж до сьогоднішнього дня ми без маршруту і громадського транспорту», - розповідає голова ініціативної групи вулиці Микола Кухарчук, який проживає тут 35 років.Він демонструє не менше десятка звернень із проханням провести маршрут та навіть газетні вирізки з обіцянками влади провести тут громадський транспорт. Наприклад, у жовтні 2015 оголосили конкурс на маршрут №34 для обслуговування мешканців вулиці. Втім, перевізника так і не знайшли.Що ж до маршрутів 103 та 107, які сполучають Луцьк та Ківерці, то нині вони цю вулицю оминають. Юрій Безпятко вважає, що перед тим, як запускати маршрут чи вирішити будь-яку іншу комунальну проблему, необхідно цікавитися думкою самих мешканців.

«Всі хочуть покращення для людей. Людям нав’язують чиюсь точку зору. А можливо треба запитати, чого хочуть вони. Тому й виходить такий результат, що автобуси ніби й є, але люди залишилися без сполучення», - каже Безпятко.

Якщо мешканцям не допоможуть вирішити проблему, вони готові до кардинальних дій. Наприклад, до перекриття дороги. Адже тут проживає чимало школярів, яким якось потрібно доїжджати до школи, а людям поважного віку важко долати кілометри, аби потрапити у поліклініку.

«ЇДЕ ФУРА, А ТИ НА ЛІЖКУ, НІБИ У КАРУСЕЛІ...»

Якщо з громадським транспортом у жителів Ківерцівської проблеми, то вантажних фур тут щохвилини проїжджає немало. Найбільший пік, розповідають мешканці, з самого ранку або ж з 16 до 19 години.

Габаритні авто руйнують дорогу, створюють вібрації, забруднюють повітря та становлять реальну небезпеку для життя містян.Загалом тут є 26 будинків по 8 квартир, які можуть постраждати від завантаженості дороги. Потерпає майно мешканців і від ДТП, які тут не рідкість. Наприклад, на снігу свіжі сліди від авто, яке нещодавно тут збило захисний паркан, а одного разу вантажівка просто в’їхала в стіну будинку.«Це не вулиця, а автомагістраль, але без автобусних маршрутів. У своєму зверненні ми просимо обмежити рух великовагових автомобілів, проїзд яких спричиняє руйнування житлових будинків. У всіх будинках з’явилися тріщини у стінах, а також провали тротуарів від руйнування каналізаційної системи. Часом їде фура, а ти лежиш на ліжку і відчуваєш ніби ти у каруселі», - ділиться враженнями Микола Кухарчук.Він каже, що неподалік є об’їзна міська дорога, втім великогабаритний транспорт їздить на вулиці Ківерцівській. Є у мешканців і нарікання на роботу ЖКП №11, яке обслуговує будинки. Жителі платять до 100 гривень за утримання будинку, а ремонт від жеку створює все нові проблеми, а не вирішує попередніх.

ІНІЦІАТИВА МЕШКАНЦІВ - ЇХНІЙ ШАНС НА ПОРЯТУНОК

Юрій Безпятко пояснює, що нині лучанам варто вкотре задуматися про проблему власності у багатоквартирних будинках та якості надання комунальних послуг. Адже з 1 липня 2016 року через зміни у законодавстві кожен з будинків повинен або найняти управителя, або ж створити ОСББ. У іншому випадку нового управителя будинку їм автоматично призначать органи місцевого самоврядування.

Обранець громади вважає, що лучанам варто бути більш активними та обирати серед жителів своєї вулиці чи будинку представника, який зможе опікуватися проблемами, контактувати з депутатами, адресувати до органів місцевого самоврядування колективні звернення. Хто як не мешканець конкретної вулиці знає про її нагальні проблеми.

Юрій Безпятко також є головою ініціативної групи мікрорайону 40-а і знає про бюрократичну машину з власного життєвого досвіду. Утім закликає громадян бути ініціативними, інакше, справа й далі стоятиме на місці.

«Коли я звертався до будь-якого чиновника в місті або області, то чув перше питання, яке не було пов’язане із вирішенням проблеми, а з виявлення того, хто я взагалі такий.

Тому я рекомендую людям обрати голову ініціативної групи та делегувати їй представляти інтереси товариства», - зазначає обранець громади.«Люди зневірилися в тому, що їх хтось чує. У мене є переписка з органами влади з 2012 року. Конкретних відповідей немає. Але проаналізувавши надходження до бюджету, можна ж дати відповідь, коли вулиця чи прибудинкова територія може бути відремонтована. Замість того ми отримуємо відповіді щодо процедурних питання: хто приймає рішення, з якого кабінету вони переходять. Ми і так це все знаємо, і хочемо конкретних відповідей: що зроблено для вирішення проблеми і хто займається цим питанням. Втім, таких відповідей немає. Люди зневірені і стають байдужими. І єдиний вихід із ситуації - це знайти ініціативну людину, яка буде представляти вулицю чи будинок, зібрати підписи мешканців. Я, як людина, яка також вийшла з такого середовища, буду допомагати таким людям», - каже депутат.

Вже на найближчих засіданнях міської ради обранець обіцяє порушити проблеми мешканців вулиці Гущанської та Ківерцівської перед сесійним залом. Адже частину ж озвучених проблем можна вирішити і без значних фінансових затрат, а завдяки ефективним рішенням.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---