Ветерани батальйону Донбас спільно з американцями створили корпорацію з безпеки

Російські та проросійські засоби масової пропаганди часто пишуть про те, що на Донбасі з боку українського уряду воюють приватні військові кампанії (ПВК, – ред.). З іншого боку, весь світ знає про участь російської «ПВК Вагнера» в агресії Москви не лише на Донбасі та в Криму, але й в Сирії. Не так давно президент США Дональд Трамп заявляв про виведення американських військ з Сирії та Іраку, місце яких, знову ж таки, займуть приватні військові компанії. Змінюються концепції війни, змінюються і військові інструменти. Політики й крупний капітал хочуть уникнути відповідальності за силові дії, але не можуть відмовитися від них. Схоже, що в епоху гібридних війн, саме ПВК та інші, аналогічні військові формування, стануть основними механізмами військового захисту інтересів держав та корпорацій на чужих і окупованих територіях.

В Україні, незважаючи на війну, приватних військових корпорацій до останнього часу не було. Точніше, їх і сьогодні немає. Але вже можна говорити, що з’явилася американська ПВК, що складається з українців. Влітку минулого року в США була зареєстрована приватна військова корпорація Donbas Battalion Corp. Ким, як і для чого?

На ці питання відповів один із керівників цієї структури, колишній командир батальйону «Донбас» Анатолій Віногродський. Розмова відбулася на одній з тренувальних баз в Київській області.– Приватна військова компанія – для чого? Як виникла ідея її створити? Чим вона була викликана?

– Давайте для початку розберемося з термінологією. ПВК – це загальновживаний термін для найменування цілої низки структур. І це не зовсім правильно. Адже ПВК – не охоплює весь спектр діяльності цієї сфери. Є ПВК, але є й інші, можливо, візуально схожі на перший погляд приватні компанії. Проте вони відрізняються метою і методами діяльності.

Щодо, безпосередньо, нашої корпорації, то «Donbas Battalion Corp» – це Компанія міжнародної безпеки. На відміну від приватних військових компаній, ми працюємо в межах міжнародного законодавства з недержавними міжнародними організаціями, державними структурами, гуманітарними місіями тощо.А на рахунок другої частини вашого запитання – як виникла ідея створення... Розумієте, так склалося, що дуже багато добровольців, атовців, які пройшли через бойові дії, не можуть знайти себе в мирному житті. Дуже багато випадків суїциду, невмотивованої агресії, яка закінчується кримінальною відповідальністю. Якщо вони намагаються знайти роботу після демобілізації – виникають великі проблеми з роботодавцями. З великим скрипом роботодавці беруть атовців. Тому багато виїжджають за кордон: збирати полуницю, будувати будинки, хтось спивається або потрапляє у в’язницю. Якщо держава не використовує такий серйозний ресурс, як люди з підвищеним почуттям справедливості, які пройшли бойові дії, то ми вирішили їх зібрати і надати їм можливість нормального життя. Щоб вони могли використовувати всі ті якості, які придбали на війні, і при цьому ще заробляли нормальні гроші, утримували свої сім’ї. Щоб вони не відчували себе як у приймаках, а були нормальними людьми, які можуть гордо дивитися на оточуючих, не залежати ні від кого економічно, і робити те, що вони вміють найкраще.– І робити це вони будуть лише за межами України?

– На сьогодні в Україні немає закону про приватні військові компанії.

– Але це значить, що вони і не заборонені.

– У нас заборонено найманство. Це коли наймають людей для ведення бойових дій у складі чужих армій. Ми не ставимо таких завдань, у нас виключно охоронна діяльність: охорона гумконвоїв, об’єктів інфраструктури, людей; кризовий менеджмент; консалтинг з питань безпеки; розмінування. Сподіваюся, що будемо розвивати і ще один напрямок – охорону судів від піратів.

– Українська держава може стати вашим замовником?

– Теоретично так. З іншого боку українська держава не прописала нормативних актів, які регламентують дії приватних військових компаній. Але, дивлячись на те, як розвиваються події під час бойових дій на сході, судячи з того, як провалюють набори строковиків, як йдуть контрактники, я думаю, що, рано чи пізно, держава буде змушена звернутися до послуг ПВК.

– Чому компанію зареєстрували саме у США?

– Тому що це одна з країн, де діяльність таких структур закріплена законодавчо.

– А яка може бути зацікавленість американців в існуванні такої компанії? У вас же є і американці співзасновники? Для них це тільки бізнес?

– Не тільки. На сьогодні набирає обертів російська військова компанія, зокрема «ПВК Вагнера». Їх сприймають як серйозних бійців. Тому в американців, англійців є надія на те, що ми зможемо протистояти саме російським ПВК, оскільки ми вже мали з ними справу на Донбасі. Друге – на сьогоднішній день контракти, які беруть великі військові приватні компанії, складаються з багатьох напрямків. Багато з них просто не цікаві великим ПВК зі світовим ім’ям, вони їх віддають на субпідряд. Ми – новачки на ринку, для нас це перші контракти, ми носом не крутимо, беремо те, що пропонують. Зараз наше завдання – заняти нішу, зарекомендувати себе і розвиватися далі.– Це значить, що у вас вже є контракти. Можна розповісти про них?

– Наразі цього не будемо розголошувати.

– У свою корпорацію ви набираєте тільки атовців?

– Ми набираємо переважно атовців, або, якщо є потреба, вузьких фахівців з певних питань, які нас цікавлять. Ось те, що ви бачили в нашому таборі – це програма реабілітації для атовців. Ми відволікаємо їх від усіляких синдромів, навантажуємо фізично, вони прощаються із зайвим жиром, з алкоголем, який просто несумісний з такими фізичними навантаженнями, перенацілюємо їхню мотивацію. Тобто, не на пошуки копійки, щоб прогодувати сім’ю, а на ті цілі, які ставляться компанією. Вони перелаштовуються від пошуку свого місця в цивільному житті до виконання вже конкретної роботи. І це чудово на них впливає психологічно: люди «в своїй тарілці», у колективі таких же як і вони, мають мету і хороші матеріальні стимули для її досягнення.

– У вас є психолог, ви проводите якісь психологічні тести перед прийомом?

– Є психолог. Перед від’їздом на роботу за контрактом всі будуть проходити психолога. Ще в нас усі проходять детектор брехні, всі пред’являють документи від нарколога, психіатра, медичні довідки.

– У вашому таборі зброї немає, тільки фізпідготовка. Але при виконанні контракту вони будуть зі зброєю. Як ви вирішуєте питання бойової підготовки?

– Після фізо ми відправляємо їх за кордон, туди, де дозволені тренування зі зброєю, де вони стріляють, не побоюючись кримінальної відповідальності.

– Про яку країну йдеться?

– У нас кілька варіантів, де ми навчаємо людей. Остання група навчалася в Польщі, на базі Європейської академії безпеки.

– А де, власне, знаходиться офіс вашої компанії?

– Штаб-квартира – в Нью-Йорку. І ще три офіси в країнах, де у нас є або плануються контракти: Іраку, Кенії, Польщі. Ну і, звичайно, в Україні.– Яка на цей момент чисельність вашої ПВК?

– Сьогодні це вже понад 200 осіб. Плануємо набрати до 3000.

– Так багато контрактів планується?

– У нас ротація кожні три місяці. Тобто, якщо сьогодні працюють 100 осіб, то через три місяці їх повинні будуть змінити наступні 100 чоловіків. А кількість контрактів зростає, тому що ринок зростає, ситуація в світі так складається.

– Багато охочих потрапити у вашу корпорацію? Попит більший, ніж пропозиція?

– Так. Хоча багато хто боїться.

– Чого бояться?

– У нас дуже високі вимоги. Тут не п’ють, не курять. Тобто, курити можна, але за куріння потрібно 30 разів віджатися. Плюс дисципліна.

– Але вони ж всі атовці, в армії ж все це є?

– Ну ... теоретично – є (сміється, – ред.). У нас багато добре підготовлених хлопців. Наприклад, у нас є зі спецназу хлопці.– Ну, чесно кажучи, на Рембо вони не дуже схожі ... Животики у багатьох.

– Це зі свіжої партії, через три тижні цих животиків не буде ... (Підкликає звичайного вигляду хлопця – інструктора, просить показати його «фірмові» віджимання. Відразу збирається декілька глядачів. Хлопець у віджиманні підстрибує, відриваючись від землі руками і ногами, при цьому плескає в долоні у себе за спиною). Що, не Рембо? ...

– Круто! А як наші державні структури до вас ставляться. Їм взагалі відомо, що є така ПВК?

– Ми ж не на території України зареєстровані, ми їх, напевно, не цікавимо. Поки.

– Ну, фізично ж ви тут перебуваєте. Значить можете мати потенційну загрозу для можновладців.

– Як? Ми тут не тримаємо зброї, ми виїжджаємо на роботу за контрактом в іншу країну. Крім того, ми не укладаємо договорів про надання наших послуг з громадянами України.

– Тобто, з політикою батальйон «Донбас» зав’язав?

– Не буду говорити за весь батальйон. Ми зав’язали з політикою. На цьому етапі. Справа в тому, що батальйон «Донбас» це цікаве по структурі формування. Спочатку це був батальйон територіальної оборони, що не входив ні в які державні структури, який створив Семенченко. Після Карлівки (пряме бойове зіткнення з проросійськими НВФ в травні 2014 р. під селищем Карлівка Донецької обл. – ред.) Аваков запропонував Семенченку увійти до складу Національної гвардії України. І, за великим рахунком, Батальйон спеціального призначення військової частини 3027 формувався з резервістів. Це його повна назва, слова «Донбас» офіційно там ніколи не було. Коли нас перевели в 3067, ми були батальйоном спеціального призначення, в дужках – резервний батальйон. Назви «Донбас» там теж не було. Зараз вони у Слов’янську. Залишилася там рота по-моєму. Вони теж вважаються батальйоном «Донбас».

– Якщо не секрет, яка зарплата буде у ваших бійців?

– Мінімальна – 2000 доларів на місяць.

– Це вже коли контракт. А зараз навчання вони проходять за свої?

– На час навчання нараховується стипендія. Якщо вони здають всі заліки та іспити, підписують контракт, вона йде про нарахування зарплати. Стипендія на сьогоднішній день – 500 у.о. в місяць.

– І скільки часу вони навчаються на стипендії?

– Тут три тижні. І, залежить від того, які курси будуть проходити за кордоном, – ще від тижня до двох.

– Працевлаштування гарантоване?

– Так, ми відразу беремо їх на контракт. Ми в цьому зацікавлені, оскільки навчання одного бійця нам обходиться приблизно у 4 тисячі євро. Це без зарплати.

– Звідки ці гроші зараз, коли контрактів ще небагато?

– У нас акціонерне товариство. Це – гроші акціонерів.

– Можете назвати основних акціонерів?

– Скажу, що це наші і американські підприємці. Крім того, колишні бійці і офіцери батальйону «Донбас».

– І у них тільки бізнес-інтерес?

– Звичайно. Вони прекрасно розуміють, що це дуже перспективний напрямок для заробляння грошей. Люди ж бачать, що ринок буде рости. Конкурентів в Україні практично немає. Тобто, фірма займається рекрутингом для іноземних ПВК, але українських ПВК немає.

– До речі, як у вас з англійською мовою, є така вимога?

– Знання англійської бажане, але не обов’язкове, ми в процесі підготовки навчаємо людей. Адже вони в своєму колективі будуть працювати, їм англійська потрібна тільки на такому рівні, аби могли спілкуватися з зовнішнім світом. Це швидко приходить з практикою. Наприклад, за кордоном їх навчають англійською, і вони розуміють своїх інструкторів.

– Ви американська компанія чи українська? Яким законодавством керуєтеся?

– Американським і тих країн, де здійснюємо свою діяльність. Є ще такий «Документ Монтре». Він містить правила і методи роботи приватних військових і охоронних компаній, що діють в зонах збройних конфліктів.

– Можна все-таки повернутися до мого першого питання: з чого починалася історія вашої корпорації?

– У червні минулого року ветеранська організація «Донбасу» уклала договір про співпрацю з ветеранськими організаціями США та поляками для навчання, підвищення кваліфікації та працевлаштування ветеранів російсько-української війни. У рамках цього договору в Україні відкрили два навчальних центри: в Сувиді, де ми зараз перебуваємо, і в Кіровоградській області. Потім ця справа переросла в ідею створити акціонерне товариство – «Donbas Battalion Corp. »

– Як місцеві жителі вас сприймають?

– Нормально. Конфліктів з місцевими у нас немає. Іноді допомагаємо сусідам, хлопців просили сіно допомогти перекидати. Хоча, звичайно, тридцять здорових мужиків, що біжать вранці 10-кілометровий крос – це екзотика для місцевих. У нас хороші відносини з сусідами, бо тут не бухають. Хоча бабусі телевізор дивляться, – наші хлопці чули в маршрутці таке, що тут живуть «люди Семенченка».

– Якийсь соціальний захист є? Ваші люди застраховані?

– Так, є страховка. Американська. Але ще раз кажу: ми не збираємося брати участь в бойових діях. Це перше. Але, під час бойових ситуацій, у всіх видів особового складу підвищується зарплата нараховується вже зовсім інша, у випадку поранення чи, не дай Бог, загибелі – дуже висока страховка. Наголошую - дуже.

– З такими умовами ви не оголите нашу лінію фронту? Хто буде служити на Донбасі за копійки, якщо можна заробляти такі гроші і з меншим ризиком?

– Там лінії фронту вже давно немає. Порошенко її давно здав, а зараз ситуація також не надто відрізняється... І ці люди, які повертаються з фронту, які бачили смерть своїх товаришів, тут нікому не потрібні. Багато спиваються ... Вони просто втрачені тут. А ми саме й бережемо військовий потенціал добровольців для нашої армії. Адже невідомо, як складеться ситуація в країні завтра. Може так статися, що у нас, як в 14 році, знову виявиться, що «армія не готова». Теоретично, може скластися і така ситуація, що сьогоднішня влада збереться з духом і реально почне відновлювати цілісність країни. Ось тоді наші люди цілком можуть стати в нагоді – підготовлені, дисципліновані, досвідчені ... А зараз, до речі, біля кожного підрозділу чергують агенти, які займаються рекрутингом в зарубіжні ПВК. Та ось, для прикладу. Поки що небагато, але, на жаль, вже є випадки, коли атовці йдуть до того ж «Вагнера». Ми ж зберігаємо їх для своєї країни. Принаймні, на Росію наші люди працювати точно не будуть. Що стосується умов, – ми пропонуємо хороші умови, але ми і жорстко вимагаємо з людей, які хочуть до нас прийти.

– Вимоги – це тільки фізо, або ще щось?

– Це і фізо і дисципліна, і воля, і розуміння командної роботи ...

– А що таке «воля» в даному випадку?

– Це коли людина не може щось зробити, але робить, показує вольове прагнення до цього. Наприклад, не всі можуть бігти 10 кілометрів, але біжать. Хтось йде, плететься, але доходять. Тих, хто не доходить до фінішу, ми караємо штрафними балами.

– Ви відраховуєте людей? Великий відсоток тих, хто вибуває у процесі навчання?

– Не дуже. Ось одна з груп у нас йде, з 76 осіб всього відрахували 4.

Сам тренувальний табір – це майже гектар огородженої території, розташований у лісі на приватній землі, де розміщені рядами: комплекс сучасних спальних двох- та шести- місних модулів, така ж сучасна кухня-їдальня, чималий комплекс душ-санвузол, конференц-зала, навчальний клас, тренажерний зал під дахом, спорткомплес та смуга перешкод у лісі. Атмосфера доброзичлива, жінок немає, горілка заборонена, ніхто не викаблучується. Тишу в основному порушує нервовий, але добрий пес Сем, якого Віногродскій забрав із притулку. Він майже всіх покусав, але всі його люблять. Клянуться, що Семом його назвали задовго до того, як він потрапив до «хлопців Семенченка» ...

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---