Унікальний курорт на Волині хочуть відновити

Санаторій, що завдяки поєднанню лікувальних природних факторів міг би стати здравницею для постраждалих під час АТО, простоює та руйнується вже впродовж 15 років.

Санаторій «Журавка», що у селі Журавичі Ківерцівського району, небайдужі волиняни намагаються відновити вже не один рік. Проте в умовах неоголошеної війни в Україні та великої кількості постраждалих військовослужбовців, які потребують реабілітації, питання якнайшвидшого відновлення його роботи набуває особливої актуальності.

Курорт для панства та офіцерів: довоєнний санаторій в Журавичах

Заклад розпочав свою роботу ще до Другої світової війни. Вперше лікувальні можливості курорту застосував місцевий пан, який мав маєток в Журавичах. Раніше жовніри, які стояли на постої, розповіли йому, що у коней, які пасуться на торфовищі, припиняють боліти хворі ноги, коні починають краще бігати. Відтак, солдати почали використовувати цю грязь. Таким чином, емпіричним шляхом встановили, що грязь лікує захворювання опорно-рухового апарату. Окрім цього, в 1930-их роках на Волині Варшавська геолого-розвідувальна експедиція проводила дослідження, метою якого було встановлення радіоактивності мінеральних вод, які витікали з декотрих джерел. На основі дослідження вони зробили висновок про те, що лікувальні мінеральні води в Журавичах збагачені радоном (лікувальним газом).

Пан, маючи доступ до цієї інформації, заснував лікувальний заклад, а трохи пізніше колишній офіцер царської армії Михайло Кириленко викупив у власника частину земель, вклав кошти та відкрив справжній санаторій зі скляним куполом. Оскільки він мав зв’язки з військовими, до нього приїздили переважно колишні військовослужбовці з усієї Європи. Оскільки у них однією з постійних проблем є опорно-руховий апарат – через поранення, перебування на холоді та під дощем, виснажливі переходи, вони побачили ефективні лікувальні властивості волинського курорту. Ба більше, перед початком війни планували пустити літак з Варшави – поблизу Журавич хотіли побудувати аеродром, для того, щоб панство зі столиці прилітало на лікування. Однак втілити амбіційну ідею в життя не довелося - розпочалася Друга світова війна і під час лихоліття санаторій втратив деякі корпуси, будівлі згоріли, адже там воювали і воїни УПА, і партизани, і німці.



Доля волинської здравниці після війни: відродження та новий занепад

Після війни санаторій не працював, але в 1970-их роках його відновив колишній начальник об’єднання «Волиньліс» Дмитро Телішевський, заслужений лісівник України, кандидат сільськогосподарських наук. Він хворів на ревматизм, тому був особисто зацікавлений в тому, щоб санаторій відновив діяльність. Оскільки Волинь в ті часи була на доброму рахунку у Києві та в Москві, згоду на створення відомчого санаторію-профілакторію дали на найвищому рівні. Відтоді у ньому пролікувалося декілька тисяч осіб, хоча його потужності були доволі скромними – приблизно 50 ліжкомісць.



Нині, аналізуючи історію та розуміючи сучасну ситуацію в Україні, маючи проблеми з учасниками антитерористичної операції, санаторій хочуть відновити передусім для тих, хто постраждав від військових конфліктів, зокрема на сході України. Як розповів Інформаційному агентству Волинські Новини головний лікар санаторію, директор медичного центру «Ескулап» Олег Кальчик, ініціатори відродження закладу хочуть підтримати та примножити історичні традиції.



Лісівники, з його слів, в цьому сприяють, тривають переговори щодо юридичного оформлення взаємостосунків, однак це відбудеться не надто швидко. Втім, ініціатори відновлення роботи «Журавки» налаштовані оптимістично.

Наразі вже впродовж 15 років санаторій простоює, хоча вдалося врятувати лише частину корпусів. У будівлях, що багато років не використовуються, протікає дах. Усе, що можна, намагаються врятувати, щоб потім витрачати менше коштів та часу на відновлення закладу. До прикладу, цьогоріч територію очистили від заліснення, вирізавши зайві дерева та кущі. Очистку території планують продовжувати. Також вдалося провести електроенергію, а найголовніше – привернути увагу громадськості до проблеми. Ті, хто лікувався у санаторії в 1980-90-их роках, високої думки про заклад, та з нетерпінням чекають, коли він знову запрацює.



Як розповів Олег Кальчик, для того, щоб санаторій міг прийняти хоча б невелику кількість осіб, потрібно до 500 тисяч гривень. Так, планують облаштувати оригінальні невеликі екологічно чисті архітектурні форми з дерева, своєрідні міні-будиночки, у яких мешкатимуть по двоє відпочиваючих та окремо два нові корпуси для лікувальних процедур – приймання пелоїдотерапії (грязевих процедур) та ванн з лікувальною радоновою водою. З часом можна відновити та задіяти корпуси, які вже зведені, адже частина з них цілком придатна до використання (вони побудовані на початку 1980-их років).

Лікувальні можливості санаторію: «золото», що не використовується

Радонова вода – аналог води, яка є у бальнеологічному курорті Хмільнику, що на Вінниччині, лікує ревматизм, поліартрит, ревматоїдні артрити, остеохондроз, захворювання хребта - те, чим страждає чимало волинян. На території закладу є декілька свердловин, вода з деяких з них може використовуватися як мінеральна для внутрішнього вживання, при гастроентерологічній патології, під час зниження кислотності, гіпоацидних гастритах, порушенні перистальтики кишечнику тощо. Також вода використовується при деяких захворюваннях шкіри, наприклад, псоріазі та нейродерміті. Маючи хороші антисептичні властивості, вона має ефект при певних захворюваннях горла - ангіні, фарингіті тощо.

Лікувальні можливості води хочуть поєднати з цілющими властивостями торф’яної грязі. Вона застосовується під час захворювань опорно-рухового апарату: грязь нагрівають до температури приблизно 40 градусів, вона має велику теплоємність та прикладається до хворої ділянки за призначенням лікаря – або локально, або ж робиться обгортання. В показаннях – захворювання хребта, ревматизм, поліартрит і тому подібне. Головний лікар закладу переконаний, що поєднання унікальних факторів надасть санаторію перевагу над іншими здравницями України, адже лише тут є власне родовище мінеральних вод, збагачених радоном у поєднанні з власним родовищем торфової грязі. До слова, Журавичі внесені в офіційний реєстр курортів України ще за часів СРСР.



«Ми маємо золото під ногами, але не використовуємо його», - зазначив Олег Кальчик.

З його слів, ініціативу відновлення санаторію підтримують громадські організації, місцеві мешканці, активісти та просто небайдужі люди. Він наголосив, що це робиться для громади Волині, тож вона повинна взяти у відновленні роботи санаторію активну участь.

Передача в обласну комунальну власність: порятунок чи безглузде рішення

Наразі санаторій офіційно перебуває на балансі Колківського держлісгоспу, проте держлісгосп є лише балансоутримувачем та нічого не може зробити без вищого керівництва. Ініціатори відродження санаторію «Журавка» добиваються необхідних погоджень та дозволів, певних рішень на високому рівні.

До слова, під час сесії Волинської обласної ради 21 листопада цього року депутати ухвалили рішення про звернення до Кабміну та Верховної Ради із проханням передати санаторій у власність територіальної громади. Тоді голова облдержадміністрації Володимир Гунчик одразу застеріг депутатів, повідомивши, що фінансування об’єкта у обласному бюджеті на 2015 рік, швидше за все, не передбачать.

Олег Кальчик скептично ставиться до ідеї частини депутатів облради про передачу об’єкта в комунальну власність із подальшим приєднанням до санаторію «Пролісок». Так, наразі фінансування об’єкта немає та не передбачено, а у теперішній економічній ситуації, найімовірніше, і не буде заплановано. Фактично, перебуваючи в комунальній власності, санаторій надалі руйнуватиметься, тому Олег Кальчик не бачить у такому рішенні перспективи. Він зауважує перспективу розвитку санаторію в залученні позабюджетних коштів. Так, планується, що об’єкт візьме на баланс Громадське Об’єднання «Волинська обласна організація Всеукраїнського «Союзу організацій інвалідів України». Це – цільова аудиторія санаторію, люди, які дуже потребують оздоровлення в санаторії. До цієї організації на Волині належать 15 тисяч членів. У Євросоюзі, інтеграція в який нині на часі, інститути громадянського суспільства мають велику підтримку. Великою шаною, повагою та підтримкою (зокрема матеріальною) на всіх рівнях влади користуються громадські об’єднання інвалідів. Є великі шанси, що благодійні організації з країн Європи, Канади та інших західних держав допоможуть фінансово у відновленні здравниці.



«Хочу зауважити, що лише на громадські об’єднання можна отримати грантові кошти. На державне чи комунальне підприємство ці кошти не підуть, це прописна істина. Тому це ще один аргумент на користь того, що санаторій не варто передавати в обласну комунальну власність», - наголосив Олег Кальчик.

Шанс на відродження здравниці та найближча перспектива роботи санаторію

Зі слів головного лікаря санаторію, потрібно використати шанс на передачу об’єкта громадському об’єднанню, тоді є висока вірогідність того, що найближчим часом санаторій відновить функціонування. Так, у випадку, якщо кошти у розмірі 0,5 мільйона гривень вдасться відшукати, вже навесні можна буде оздоровлювати перших людей. Спочатку це ще не буде повноцінна лікувальна установа, тому що потрібно створити матеріальну лікувальну базу, але для відпочинку заклад можна буде використовувати.



Він зазначив, що вже є багато напрацювань на шляху відновлення санаторію. Так, працює ініціативна група, до якої запрошують усіх охочих, хто спроможний реально допомогти. У ній працюють очільники громадських організацій, до прикладу, депутат Луцькради Петро Савчук, голова ГО «Волинська асоціація вчених та інноваторів». Долучатися до справи відродження унікального волинського курорту запрошують і благодійників. З цією метою створили благодійний фонд для цільового збору коштів «Дар Велеса», триває системна багатопланова робота.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---