Українська мова: бути чи ні? Думки молодих українців. ФОТО

Україна традиційно відзначає 9 листопада День писемності та мови. Це свято започаткували у 1997 році. Цього ж дня православна церква вшановує пам’ять Нестора-літописця, відомого як упорядника «Повісті минулих літ».

Історія української мови досить невтішна, як й історія самої держави. Впродовж багатьох років українські землі знаходилися під чужим гнітом, відповідно, українська мова на тлі мов гнобителів не могла повноцінно розвиватися. Як наслідок – таке розмаїття діалектів.
ЧИТАТИ ЩЕ: ЧИ ПІДХОДИТЬ УКРАЇНСЬКА МОВА ДЛЯ БОГОСЛУЖІНЬ? ВІДЕОСЮЖЕТ
Сьогодні ніяких обмежень чи заборон немає, однак ситуація не дуже змінилася на краще. Сучасні українці однаково принципові у виборі мови, тільки от Захід України принципово розмовляє українською, а Схід – принципово російською.
Журналісти Волинських Новин вирішили дізнатися у молоді, наскільки зараз актуально відзначати День писемності та мови.

ЩО ДЛЯ МЕНЕ УКРАЇНСЬКА МОВА?
АНТОН, Інститут філології та журналістики (ІФЖ), 19 років: «Це потужна зброя в людини. Якщо вона вміє нею користуватися, ця зброя перетворюється на масову».

НАТАЛІЯ, ІФЖ, 20 років: «Це життя, без перебільшень. Я погано почуваю себе серед людей, які масово говорять російською...в такі моменти мені боляче і незручно».

СТЕПАН, Інститут економіки та менеджменту, 20 років: «Мова якою я спілкуюся і яку я люблю».
БОГДАН, Рівне, 20 років. «Засіб спілкування, один із показників національної приналежності».
ОЛЕНА, ІФЖ, 20 років. «Українська мова - словесний вияв духовності народу».

ЯКЕ МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ДВОМОВНОСТІ В УКРАЇНІ?
ЛАРИСА, Маріуполь, 20 років: «Вкрай негативно. Я розумію, так історично склалось, що наші громадяни змушені були жити у російськомовному середовищі, і пережитки цього ми бачимо дотепер. Але все ж дуже болить за ті жертви, ті подвиги, які наші предки вершили, аби українська мова змогла існувати, аби вона вистояла у тому «батлі» з російською. А ми, маючи право вибору, так просто нехтуємо усім цим і ведемо розмови про добровільне запровадження другої державної мови».

АЛІНА, Запоріжжя: «Двомовність - це проблема будь-якої нації, мова повинна бути одна єдина для представників однієї держави, поважаю також право людей спілкуватися зручною для них мовою. На жаль, не бачу шляху вирішення проблеми двомовності в Україні».

НАТАЛІЯ, ІФЖ, 20 років: «Узаконення другої державної - це злочин і гріх. В силу політичних причин, можна зрозуміти сьогоднішній стан мови, але усе можна змінити, єдине - цього ніхто не прагне».
АНТОН, ІФЖ, 19 років «Чому ж у Росії не розмовляють українською? Чому не роблять її другою державною? Це ганьба, наші предки воювали за нашу країну, за її незалежність, а нинішня влада здалася без бою».

ЧИ Є МАЙБУТНЄ В УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ?
ОЛЯ, ІФЖ, 20 років: «Воно непевне якесь є, треба спершу СРСРівських канонів позбутися».

СТЕПАН, Інститут економіки та менеджменту, 20 років: «Майбутнє в української мови є, але воно трохи затьмарене нашою несвідомістю і байдужістю».
АНТОН, ІФЖ, 19 років: «З Києва чи взагалі Східної України не так то й легко буде викорінити «москальську» говірку».

НАТАЛІЯ, ІФЖ, 20 років: «Однозначно, що є. Є минуле, є сьогодення і є майбутнє. Доки є свідомі українці, які навчатимуть дітей усьому сокровенному, доти житиме українська мова».

ЛАРИСА, Маріуполь, 20 років: «Хочеться сподіватися, що українська мова буде мати майбутнє. Аби українська мова не зникла з земної кулі через десятки років, треба для початку зробити її єдиною державною мовою. Треба поширювати серед населення думку, що наша мова не є «мовою селян», вона не є гіршою від російської».
Мар’яна, ІФЖ: «В української мови, я впевнена, є майбутнє. Головне - ніколи не міняти своє рідне на чуже, кимось більш визнане».

БОГДАН, Рівне, 20 років: «Звісно є,після Валуєвського циркуляру і Емського указу вижила - і зараз виживе».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---