«Ми повернемо українські Донбас і Крим», – полонені волинські захисники повернулись додому

«Ми повернемо українські Донбас і Крим», - не зламавшись у полоні сепаратистів, стверджують звільнені з полону бійці-волиняни. Вигуками «герої» вітали лучани Артема Віндюка та Володимира Гізуна у центрі міста.

Зустрічали бійців на Театральному майдані у Луцьку, куди прибула автоколона, яка проїхала від межі Рівненської та Волинської областей ввечері 29 грудня.

Наразі інших полонених-волинян офіційно в ОРДЛО не лишилося. Однак 17 бійців досі вважаються зниклими безвісти. Їдучи додому, хлопці казали, що бажають, аби усі полонені повернулися додому живими, здоровими і з перемогою. У тяжких умовах полону їх підтримувала віра в батьківщину і в те, що вдома на них чекають рідні. Бійці подякували усім, хто їх зустрічав, за подарунки, квіти та слова підтримки.

«Було дуже важко, але ми українці, ми волиняни і ми не здаємося. Ті хлопці, які лишилися, теж не здаються, бо вони знають, що їх обміняють, все буде добре. Ми захищаємо Україну і будемо її захищати», - зазначив Артем Віндюк.«Повернемо до складу України Донецьк і Луганськ, Горлівку. Крим і Донбас – наші, українські землі»,- сказав Володимир Гізун.
Розпочали зустріч із молитви від військових капеланів. Виконали також Державний Гімн України, відтак звільнені з полону волиняни випустили у небо білих голубів – символів миру та поклали квіти до фотостенду Небесної Сотні та Героїв АТО.

Як розповів Володимир Гізун, він служив у 56 бригаді, 37 батальйоні, у полон потрапив у 2015 році. Умови в полоні були дуже поганими, він навіть думав, що не зможе перезимувати – у камерах волого, протікає стеля у підвалах, приміщення не опалюються, а від неякісних харчів (кислої гнилої капусти та перлового супу) всі полонені хворіли, проблеми були також з доступністю послуг лікарів. Бувало, що нарив зубу болів дуже сильно, а сепаратисти казали, що не можуть надати ніякої допомоги. Попри все, полонені молилися і вірили у звільнення. Боєць зізнається, що тепер щовечора молиться Богу та дякує йому за порятунок.

Утримували його спочатку у будівлі колишнього СБУ в Донецьку у камерах, а згодом перевезли у Макіївську колонію, де в камері сиділи по троє людей. Коли від рідних чи волонтерів надходила допомога, полонених оббирали сепаратисти, даючи їм половину посилки. Потім вони почали протестувати і після цього сепаратисти відкривали посилки вже у їхній присутності.

На початку 2016 року давали раз на 2 місяці зідзвонитися з рідними, а в колонії у Макіївці протягом півроку не дозволяли навіть написати їм листа. Працювали полонені на прибиранні аеропорту та навіть діставали своїх полеглих побратимів з-під плит. За невиконання роботи сепаратисти їх били.

«Вони казали: ти прийшов стріляти дітей? Я казав: ні, я прийшов воювати проти російської агресії за Донецьк, я прийшов за український народ. А де ти тут бачиш росіян? - Я казав: та мене ж взяла російська диверсійно-розвідувальна група», - розповів Володимир Гізун.

Після зустрічі з лучанами надалі маршрут бійців пролягає у Ковель та Стару Вижівку.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---