«Це нормально – після війни бути ненормальним», – бандерштатівцям розповіли про «Ігри нескорених»

Ветерани війни на сході України - Майя Москвич, Юрій Дмитренко та Андрій Усач на гутірковій сцені Бандерштату-2019 розповіли про війну, поранення та участь у «Іграх нескорених» як морально-психологічну реабілітацію.

Усі вони брали участь у змаганнях, що відбулися у 2018 році в австралійському місті Сідней. Більше того, Майї та Андрію вдалося здобути золоті нагороди у змаганнях зі стрільби з лука, а Юрій виборов срібло у метанні.

Першою взяла слово волинянка, у минулому один із організаторів Бандерштату, боєць батальйону імені Кульчицького Майя Москвич, яка розповіла, що її уявлення про війну кардинально відрізнялися від того, що вона побачила наживо. Дівчина поділилася, що на війні вона втратила чимало здоров’я і через проблеми зі спиною змушена була залишити військо.

З її слів, після повернення додому їй було доволі некомфортно призвичаїтися до повсякденного життя, але вона не здавалася та «накидала» план виходу з цього стану. Тоді знайомий запропонував дівчині взяти участь в «Іграх нескорених». Як розповіла Майя, на тренуваннях у неї були не надто хороші результати, але під час участі у національних змаганнях їй вдалося перемогти, що для неї самої стало несподіванкою.

«Після цього мене запросили до збірної, яка готувалася до змагань у Сіднеї. Це було наче диво, адже в той момент нічого хорошого в житті, окрім спорту, я не бачила», – поділилася Майя.

А вже у складі національної збірної волинянці вдалося здобути золото на змаганнях у Сіднеї.

На думку дівчини, один із найважливішиих елементів в реабілітації ветеранів – зустріти хороших людей. «Спочатку всіх в команді я, чесно кажучи, недолюблювала. Але зараз я зі всіма дружу та підтримую хороші стосунки», – запевнила вона.Колишній військовий Юрій Дмитренко пішов на війну добровольцем ще у 2014 році, був розвідником, але після отриманого поранення його звільнили.

Як розповів Юрій, тоді, ще не маючи протеза, він почав активно займатись спортом у рамках фізичної реабілітації. А в 2016 дізнався про «Ігри нескорених», проте потрапити до складу збірної йому вдалося лише 2017. Щоправда, участі у змаганнях він не брав, але відвідав змагання у Канаді задля підтримки наших спортсменів. Юрій додав, що проект «Invictus Game» був заснований принцом Гарі у 2014 році. Сам принц теж був військовим та отримав пораненя. Участь у змаганнях зазвичай бере 18 країн та майже 500 учасників. У різні роки Україну на «Іграх нескорених» представляло 15-20 учасників.

Юрій Дмитренко каже, за час, проведений у збірній, йому вдалося знайти багато друзів. Також він поділився враженнями від іноземних ветеранів, які в усьому світі є просто військовими, а не так як прийнято в Україні, що ветерани – це бабусі і дідусі, які брали участь у Другій світовій війні.

«Весь світ визнає нас як учасників боротьби за незалежність. Участю у змаганнях ми допомагаємо їм дізнатися більше про війну, адже у них є лише загальне розуміння, що відбувається в Україні, що у нас - повномасштабна вйна. Навіть про танковий бій у Дебальцевому, що насправді є другим найбільшим танковим боєм після Другої світової війни, їм мало відомо», – зауважив він.

З його слів, через спорт йому вдалося пройти не лише фізичну, а й моральну реабілітацію.Андрій Усач, який на Бандерштат приїхав із сім’єю, за виключенням пса і кота, також отримав поранення на війні, а точніше, під час захисту аеропорту в Луганську.

«Ми фактично постійно були під вогнем поки діставалися туди. Чесно кажучи, ми достеменно не знали, куди їдемо. Ми їхали допомогти своїм хлопцям», – розповів Андрій.

Після отриманого поранення йому 4 дні довелося чекати на евакуацію. У цей час, зі слів чоловіка, відбулося перезавантаження мозку, на яке не здатен жоден комп’ютер. Він не приховує того, що просив у Бога забрати життя, бо не бачив сенсу далі жити та мучитися. «І вже коли мене мали евакуйовувати, то ракета від Граду прилетіла за метра півтора від мене, думав, що Бог мене почув і зараз помру. Але коли відкрив очі, то мене десь далі несли, і в той момент я зрозумів, що треба жити і боротися», – поділився зі слухачами Андрій Усач.

Він вірить, що буде можливість повернутися туди і поставити пам’ятник людям, які воювали та помирали за Україну.

Про «Ігри нескорених» дізнався випадково у Facebook. На перші змагання у Канаді потрапити не вдалося, але вже на змагання у Сіднеї поїхав у складі національної збірної. Зі слів колишнього бійця, час, коли перебуваєш у команді, – це можливість «підзарядити власну батарейку» та допомогти іншим її підзарядити.Як додала Маїя Москвич, «Ігри нескорених» – це проект, який розвиває сприйняття ветеранів у суспільстві. «Суспільство інакше сприймає людей після війни, а цей проект покликаний не приховувати ветеранів, а показати те, що нормально після війни бути ненормальним. Він вчить ветеранів бути собою і не соромитися поранень», – впевнена дівчина.

Суть змагань, на думку Юрія Дмитренка, не в самому спорті, а в реабілітації фізичній та моральній. «Ветерани часто замикаються в собі, і близькі їх не завжди розуміють. Після війни ти ніколи не повернешся таким, як був раніше. Ми всі повертаємось з війни з величезним досвідом. Завдяки «Іграм нескорених» ми маємо, де і з ким поділития цим досвідом та отримати шанс на реабілітацію», – підсумував він.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---