Суди роками «водять за носа» покалічену на виробництві лучанку. ФОТО

Для того, аби отримати законні страхові виплати, жінка 8 років судилася з підприємством, на якому отримала виробничу травму.

ЗАМІСТЬ ЗАКОННОГО ВІДШКОДУВАННЯ - МЕДАЛЬ

Лучанка Тетяна Хмільовська відстоює права своєї матері – Лідії Демчук, яка втратила руку та отримала численні переломи ніг внаслідок недотримання підприємством техніки безпеки.

Лідія Василівна працювала на Луцькому консервному заводі з 20 років – обслуговувала крохмальну лінію. Умови праці були небезпечними, трансмісія не мала захисних кожухів. У 1954 році – день свого 21-го року народження – коли дівчина налагоджувала роботу резинового шлангу, під нею проламалася прогнивша дошка і Лідія впала на шківи, що оберталися.

Лікарі Київського ортопедичного інституту не давали гарантій на її життя, однак дівчина вижила, в подальшому вийшла заміж, а у 1958 році у подружжя народилася донька. Згодом Лідія повернулася на підприємство, де важко працювала довгі роки. За вірність своєму підприємству, якому віддала 40 років життя, замість законного відшкодування, отримала медаль ветерана праці з написом «За долговечный и добросовестный труд».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЧОМУ ТІ, ХТО ТРАВМУВАВСЯ НА ВИРОБНИЦТВІ, ЛИШАЮТЬСЯ З ПРОБЛЕМАМИ САМІ

Матеріального відшкодування від заводу добилася у 1992 році вже доросла донька Лідії Демчук. Та згодом завод був приватизований, і правонаступник не бажав проводити виплати. Довелося судитися упродовж 8 років.

Тетяна Хмільовська - дочка постраждалої

У квітні 2001 року справу з відшкодування втраченого заробітку Лідії Демчук підприємство передало до Фонду страхування нещасних випадків на виробництві. Але замість гарантованих державою виплат, жінка щомісяця отримує лише 983 гривень, що є нижче мінімальної заробітної плати, яка становить на сьогодні 1147 гривень. Внаслідок інфляційних процесів, розмір матеріального відшкодування знову виявився заниженим.

СУДИ НЕ ЗНАЮТЬ СВОЇХ ПОВНОВАЖЕНЬ?
Відтак, з 2002 року Фонд заборгував постраждалій значну суму коштів, що змусило її доньку Тетяну Хмільовську знову захищати матір в суді. Луцький міськрайонний суд у січні 2011 року зобов’язав відповідача сплатити заборгованість. Однак Фонд у відповідь подав апеляцію. Волинський апеляційний суд слухав справу впродовж 4 судових засідань і в результаті скасував рішення Луцького міськрайонного суду, пояснюючи такий висновок тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись у порядку адміністративному.

Лучанка уже з адміністративним позовом повторно звернулася до Луцького міськрайонного суду, який розглядав справу 2 місяці і, врешті, повернув позов з поясненням, що справа не підлягає розгляду в міськрайонному суді, а повинна розглядатись в Окружному адміністративному суді Волинської області.

Після звернення до Волинського окружного суду у позові знову відмовлено з тієї ж причини, тобто повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства Луцьким міськрайонним судом.

4 березня 2012 року Луцький міськрайонний суд повторно задовольнив позов Лідії Василівни Демчук, зобов’язавши Фонд провести перерахунок. На апеляцію Фонду Львівський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Луцького міськрайонного суду.
На разі, справа знаходиться на розгляді вже у Верховному Суді України.

А тим часом Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ видав Постанову від 01.03.2013 року № 3, де в пункті 9 зазначив, що спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування розглядаються в порядку… цивільного судочинства.

«То це як? Суди протягом кількох років не можуть з’ясувати, в порядку якого судочинства мають розглядатися справи постражадлих від трудового каліцтва?! Невже висококваліфіковані фахівці в галузі права не розуміють, що вони знущаються з людей, в яких серйозно підірване здоров’я і, фактично, обкрадають їх, бо правова допомога доволі дорога? А, може, судді діють у змові з Фондом?.. Тож, постає логічне запитання: чи є Україна правовою державою, як зазначено в Конституції? І чому Фонд, який зобов’язаний захищати права постраждалих від нещасного випадку на виробництві не тільки їх не захищає, а й позбавляє їх належних прав?», - резюмує Тетяна Хмільовська.

Довідка: В Конвенції з прав інвалідів зазначено: «…дискримінація стосовно будь-якої особи за ознакою інвалідності є ущемленням достоїнства й цінності, притаманних людській особистості».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---