Що ж насправді робила міліція у пологовому будинку?

Одне з двох: або головного лікаря цього закладу дійсно підозрювали в отриманні хабара, або просто натякнули таким чином, щоб звільнив місце комусь іншому.
– Можна ж усе робити цивілізовано! – Михайло Токарчук намагається виглядати спокійним. – Комусь треба це крісло, скажіть: «Михайле Михайловичу, на посаду головного лікаря Луцького клінічного пологового будинку ми уже знайшли іншу людину. А ви залишитеся працювати простим лікарем». Чому я не залишаю лікарської практики? Бо ніщо не вічне, у тому числі будь-яка посада. Можна ж було? Можна. Але не такими ж методами!
«Такі» методи, про які говорить головний лікар одного з найкращих в Україні бюджетних пологових будинків, – це проведення обшуку приміщення і виїмки документів закладу та особистих речей співробітниками ВДСБЕЗ України у Волинській області у супроводі спецпідрозділу «Беркут» в обідню пору минулого четверга.
Як це було: версія Токарчука
– Як правило, я приходжу на роботу о пів на восьму, – каже головний лікар Луцького клінічного пологового будинку Михайло Токарчук. – Обходжу усі відділення та реанімацію, щоб на свої очі побачити усе, про що йтиметься на п’ятихвилинній нараді. Згодом, о пів на дванадцяту, завершив операцію. Потім – щоденна поточна робота з пацієнтами, у тому числі іногородніми. За законом я як лікар зобов’язаний надати допомогу будь-кому у будь-якій ситуації. На першу годину дня вирішив заїхати до начальника міського управління охорони здоров’я Федора Кошеля, щоб поговорити про ремонт даху приміщення жіночої консультації. Сів у службову машину, виїжджаю з території пологового будинку, назустріч мені – особистий автомобіль одного міліціонера, котрого я знаю, у машині – він та ще один пасажир, його звати Сергій. Ці двоє метрів за п’ять від будки пологового будинку зупиняють мою машину, вискакують зі своєї, відкривають двері мого службового автомобіля з боку водія, виривають ключі від авто з гнізда запалення, відкривають двері з боку пасажира, тобто з мого. Ззаду їде машина ДАІ, далі – «Беркут». Кажу: хлопці, якщо щось треба, йдемо до мене в кабінет. Йду в їхньому супроводі та супроводі співробітників «Беркута» до свого кабінету, наче якийсь злочинець. Зайшли. Кажуть: хочемо оглянути місце події. Якої події? Взяли понятих, котрі перед тим випили. Кажу: я усе своє життя присвятив наданню людям медичної допомоги, в юридичних тонкощах не обізнаний, але чи не маю я, бува, права, щоб усе те, що ви робите, ви робили у присутності адвоката? У відповідь до кабінету люди в цивільному запросили співробітників «Беркута». Кажу: шукайте, якщо так, мені немає що приховувати. Вони почали викладати все з барсетки. Там були долари і гривні: 100 моїх доларів, ще якісь гривні, 300 доларів і 400 гривень – мого сина. Я мав купувати за ці гроші ноутбук. Зрештою, я маю право носити з собою грошові кошти? Безперечно.
– Спочатку йшлося про те, що вони подивляться лише барсетку, – продовжує Михайло Токарчук. – Коли вивернули барсетку, але так і не побачили там тих тисяч доларів, на які, мабуть, розраховували, стали перевертати усе в кабінеті. Брали папери УЗД жіночого таза, навіть деякі мазки. Забрали журнали прийомів, деякі посадові інструкції, телефонний записник. Зняли усе на камеру. Була у гаманці тисяча гривень на квартплату. Усі гроші забрали. Подивилися, чи є гроші у кишенях медичного халата. Не знайшли у халаті нічого, крім авторучки. Постало питання про те, що мені треба поїхати в обласне управління внутрішніх справ. Кажу: я поїду, коли дочекаюся адвоката. Вони мені: ні, без адвоката. Я ж не буду з беркутівцями штовхатися, щоб мені руки заламували, які, можливо, ще комусь допоможуть. Кажу: покажіть мені ту заяву, де написано, що я вимагав хабар, чи ордер на обшук, чи хоча б якісь інші папери. Єдине, що дізнався: люди у цивільному були з відділу боротьби зі злочинністю.
– Відділ Державної служби боротьби з економічною злочинністю?
– Я у злочинностях не розбираюся. Посвідчення мені показали лише на мить, навіть не встиг прочитати. Старшого групи звати Сергій. В обласному управлінні внутрішніх справ ми були приблизно о третій годині дня (я навіть не пам’ятаю, чи то на третьому поверсі, чи на четвертому). Сказали, що покажуть відео, де я начебто десь щось брав. Нічого не показали, тільки забрали мої гроші. Тримали мене в управлінні аж до тих пір, поки закінчився робочий день у прокуратурі, щоб я не міг написати скаргу. Ніяке звинувачення не прозвучало. У прокуратуру я таки потрапив, написав заяву. Мені в прокуратурі сказали: ідіть працюйте, треба буде – ми вас викличемо. Повернувся до пологового будинку, одразу ж пішов у реанімаційне відділення.
– Ви казали, що знаєте правоохоронця, який машиною перекрив вам виїзд. Звідки?
– Рік тому оперував його дружину. Дружина і дитина звідси виписалися здоровими, цілими і неушкодженими.
– Тобто мотивів особистої помсти тут немає?
– Не знаю. Я нікому нічого не винен, у тому числі цій людині. Я 30 років працюю лікарем, але нікому ніколи не казав, що це коштує стільки-то, а це – стільки-то. Я не маю ніякого відношення ні до чужих грошей, ні до муніципальної каси. Гроші з муніципальної каси йдуть у міський бюджет. Тому що сьогодні неможливо прохарчувати людину за ті 4 гривні, які виділяє бюджет, за 5 гривень надати медичне забезпечення чи прийняти у жіночій консультації за 17 копійок. Повторюся: незважаючи на мінімальне фінансування, ми нікому у допомозі не відмовили. На кожній з нарад кажу: «Ніколи ні з кого нічого не вимагати! Не дозволяю цього ні собі, ні вам!» Людина, котра до мене приходила, Шевчик, вона моя землячка, з Черча Камінь-Каширського району. Її дитина знаходиться у важкому стані в реанімації пологового будинку. Вона до мене заходила, каже: «Михайло Михайлович! Я хочу потрапити в реанімацію до своєї дитини». І оцю Шевчик вони три години мордували: «Кажи, що ти в його кабінеті давала йому гроші». А як вона скаже, що давала, якщо цього не було? Тримали жінку, аж поки в неї не почалася істерика. Ото поки ту Шевчик тероризували, доти і мене тримали в міліції. Наступного дня ця жінка навіть до дочки прийти не змогла – настільки її психологічно подавили.
– Вам не пояснили, чому прийшли до вас із візитом не о 8-й ранку, а в обідню пору?
– Напевно, вважали, що за цей час я зберу значну суму за те, що госпіталізую людей по відділеннях.
Зацікавило навіть УЗД малого таза
Наступного дня після затримання, 15 квітня, головний лікар Луцького клінічного пологового будинку Михайло Токарчук пише доповідну на ім’я начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федора Кошеля: «Співробітниками УМВС України у Волинській області було вилучено у моїй присутності, але без моєї згоди: три історії пологів; висновки УЗД малого таза пацієнтки; журнал обліку надходження вагітних у стаціонар, журнал обліку надходження гінекологічних хворих у стаціонар».
Далі йде перелік вилучених медичних документів, користування якими могло б допомогти за потреби зареєструвати навіть власний пологовий будинок: «Вилучено статут закладу (оригінал); колективний договір (оригінал); мою посадову інструкцію (оригінал); контракт з Луцькою міською радою (оригінал); журнал реєстрації прибуткових касових ордерів муніципальної каси. Місцезнаходження перелічених вище документів мені не відоме, вони є необхідними для нормальної роботи закладу».
Кримінально-процесуальний кодекс, до якого неодноразово читача повертатиме адвокат Михайла Токарчука Сергій Величко, гласить, що виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та (або) бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
– Цих постанов мій підзахисний не бачив з однієї простої причини: її не було. Втім це не єдина імперативна стаття Кримінально-процесуального кодексу України, яку того дня, перебуваючи у Луцькому пологовому клінічному будинку, порушили співробітники УМВС України у Волинській області, – каже Сергій Величко. – Ще одна із безлічі порушених статей КПК України говорить, що при проведенні обшуку або виїмки в установі другий примірник протоколу виїмки та опису вручається представникові установи, тобто Луцького пологового клінічного будинку. Ніхто з адміністрації пологового будинку другого примірника протоколу не отримав
Що було у кабінеті головного лікаря?
Що ж відбувалося у кабінеті Михайла Токарчука – огляд обстановки та обставин події (подія, яка того дня, на думку співробітників правоохоронних органів, нагадаю, могла мати місце, – отримання головним лікарем хабара) чи обшук і виїмка документів пологового будинку та особистих речей громадянина України Токарчука М. М.? Це питання для співробітників міліції та прокуратури мусило б бути настільки ж актуальним (з точки зору оцінки того, що відбулося 14 квітня), як для героя Шекспіра – його «Бути чи не бути?».
Чому? Огляд події допустимий без постанови судді, виїмка речей, як уже було сказано вище, – ні. Та й не тільки тому. «Зверну увагу, – далі йдуть твердження, на яких Сергій Величко робить особливий акцент, – що навіть огляд житла та іншого володіння особи, а барсетка та гаманець, безперечно, є володінням, власністю Михайла Токарчука, також проводиться виключно за вмотивованою постановою судді. І ще. Огляд того місця, де, на чиюсь думку, відбулося отримання хабара, проводиться слідчим, у нашому випадку – слідчим прокуратури, адже такі злочини, як хабарництво, – у підслідності прокуратури. У мене є достеменна інформація, що того дня у кабінеті головного лікаря Луцького клінічного пологового будинку були представники ВДСБЕЗ України у Волинській області та співробітники «Беркута», але немає інформації, що були присутні також слідчі прокуратури, – каже Сергій Величко. – Відсутність слідчого прокуратури у такому випадку – ще одне порушення норм Кримінально-процесуального кодексу».
– Співробітники УМВС України оглянули речі мого клієнта, не пред’явивши постанови судді. Не пред’явивши постанови судді, не тільки перетрусили, а й вилучили його особисті речі. Без постанови судді вилучили оригінали первинних фінансово-господарських документів. Другого примірника протоколу обшуку та виїмки особистих речей не було вручено Михайлу Токарчуку як особі, у якої проведено обшук та виїмку. Представникові установи, тобто Луцького клінічного пологового будинку, не було вручено другого примірника протоколу обшуку, проведеного в установі, і опису вилучених в установі речей. Я стверджую, що 14 квітня 2011 року, перебуваючи у Луцькому клінічному пологовому будинку, співробітники УМВС України у Волинській області порушили практично усі статті Кримінально-процесуального кодексу України, виписані у главі 16-й («Обшук і виїмка») та главі 17-й («Огляд, освідування, відтворення обстановки та обставин події»), – говорить Сергій Величко. – Та головна проблема навіть не у тому, що у громадянина України Токарчука грубо і незаконно відібрали (а з огляду на те, що сталося, слів я не підберу) його особисті речі. Головна проблема не тому, що було порушено КПК. Річ у тім, що знехтували самою Конституцією, адже було грубо порушено конституційне право громадянина України та недоторканність його власності, особистого майна. Свого конституційного права на адвоката, на захист своїх конституційних прав і свобод як громадянина Михайло Токарчук добився лише тоді, коли матеріали та речі, зібрані (а точніше, відібрані) співробітниками міліції 14 квітня, було передано у прокуратуру. І я сподіваюся, що прокуратура діятиме за законом, зокрема Законом України «Про прокуратуру», статті 5 та 6 якої гласять: функції прокуратури – у тому числі нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; принцип діяльності – захист прав і свобод громадян, усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. І прокуратура дасть належну оцінку зібраним матеріалам та діям працівників міліції.
Ознаки злочину чи ні? Триває перевірка
З достовірних, але неофіційних джерел стало відомо, що 15 квітня матеріали щодо Михайла Токарчука співробітники ВДСБЕЗ, виконавши вимогу підслідності, передали до прокуратури міста Луька, аби та приймала рішення по суті. Але згодом, того ж дня, прокуратура Луцька передала їх у прокуратуру Волинської області.
– Передусім для мене було важливо з’ясувати, у якому статусі перебуває мій клієнт, – каже адвокат Михайла Токарчука Сергій Величко. – Єдине, про що ми можемо зараз говорити, – відбувається перевірка. Ніяких звинувачень Михайлові Токарчуку (принаймні на момент написання матеріалу. – Авт.) не висунуто. Я як адвокат не бачив жодного документа, який підтверджував би ознаки злочину за статтею «хабарництво». На момент нашої розмови (на момент написання матеріалу. – Авт.) у мене немає об’єктивної інформації, процесуальних документів, які б стверджували, що порушено кримінальну справу чи то за фактом, чи то проти конкретної особи – Михайла Токарчука. Нині прокуратура області визначає, а отже, поки що не може дати відповіді , є підстави для порушення кримінальної справи чи немає, – завершує розмову адвокат головного лікаря Луцького клінічного пологового будинку Сергій Величко.
Коли необхідно перевірити повідомлення про злочин, перш ніж порушити справу, така перевірка здійснюється прокурором (у нашому випадку) в строк не більше 10 днів. Далі кримінальна справа або порушується, або ( це у нашому випадку виглядає більш імовірним) у її порушенні буде відмовлено.
…Кому цей галас навколо головного лікаря Луцького клінічного пологового будинку був потрібен? У випадку, якщо Михайла Токарчука таки виживуть з посади головного лікаря, припускаю можливість, що він потрібен був його наступнику.
Ігор ЧУБ, «Віче-інформ»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---