Що радив Василь Шкляр письменникам-початківцям у Луцьку

Що варто робити молодому письменнику, чому феноменальною популярністю користується історичний роман, чому влада Януковича робила нападки на роман «Чорний Ворон», та у кого з наших предків соборність була у крові, розповів у Луцьку відомий український письменник Василь Шкляр.

Про це йшлося під час гутірки з письменником у рамках фестивалю українського духу «Бандерштат».

На запитання про те, які поради він міг би дати молодим письменникам, Василь Шкляр зазначив, що такі поради, зазвичай, мало допомагають. На його думку, якщо є талант, він сам себе знайде, виборе. Для полегшення праці він найчастіше дає такий рецепт: вибрати цікаву людську історію, яка хвилюватиме багатьох, описати її так, як би розповідав її своєму товаришу, щиро, не соромлячись нічого. Молодих письменників, з його слів, часто стримує сором, наприклад, Василь Шкляр не писав еротичних сцен, доки була жива його мама. Втім, на його думку, соромитися, створюючи літературний твір, не варто.

З його слів, нині феноменальну увагу українські читачі присвячують історичному роману і це дуже просто пояснюється: українці ніколи не знали свою справжню історію, історію нам писали окупанти, тож тепер українці відкривають свої серця, прагнучи знати правду.



Під час публікації «Чорного Ворона», з його слів, було багато нападок з боку Табачника, Колесніченка, Бондаренко, які прикривалися тим, що в романі вжито слово «жиди», усі речі названі своїми іменами («жидомосковська комуна» тощо), а насправді їх зачепило інше. Камарилья Табачника намагалася подати повстанську боротьбу українців як галицький феномен, західний. Мовляв, там жили такі мало не австріяки, іншої ментальності, а ось у центрі та на сході України московсько-більшовицьку владу зустріли мало не з хлібом-сіллю. Василь Шкляр наголосив, що це величезна омана, адже впродовж 1920-их тривала боротьба проти більшовицької окупації. Символом цієї боротьби став Холодний Яр.



Отже, у романі «Чорний Ворон» письменника найбільше цікавила тема залишенців, які залишилися майже без підтримки населення після того, як більшовики вигадали «масні кістки» для місцевого простолюду – НЕП, коли нарешті можна було поторгувати, погосподарювати, для інтелігенції придумали українізацію тощо. Повстанці тоді казали, що усе це брехня, та до кінця лишалися вірними гаслу «воля України - або смерть». Останній отаман Холодного Яру загинув у березні 1930 року, мине небагато часу і народиться УПА, чимало бійців якої виховувалися на книзі Юрія Горліса-Горського «Холодний Яр».

Письменник розповів, що після виходу друком «Чорного Ворона» скрізь на заході України його запитують про те, коли він напише подібний роман про УПА. Він довго ухилявся від цього, вважаючи, що про УПА повинен писати галичанин, з досконалим знанням діалектів, тому що ця художня таємниця захована у мові. Нещодавно на Тернопіллі він знайшов одну історію, яка не дає йому спокою, тож він напише роман про УПА. На питання про те, чи важко морально писати такі книжки, він відповів, що писати таке солодко, найвищим щастям є входження у ці образи, занурюватися у ту епоху.

«Коли я пишу історичний твір, я часто не помічаю, що відбувається довкола. Можу пройти, не привітавшись з близькою людиною. Дехто ображається, а я виправдовуюся «пробачте, я живу у 1919 році», - розповів Василь Шкляр.



Розповідаючи про бійців Української Галицької Армії, він зауважив, що коли галичани йшли на Київ, місцеві мешканці дивилися, хто це – австріяки чи німці, вже згодом. Вони побачили, що це рідні українці. Галичан запитували «куди ви, хлопці, йдете?». Вояки відповідали «ми йдемо на Львів», - «та ні, Львів у іншому боці, а там Київ», - зауважували місцеві. «А ми йдемо на Львів через Київ», - відповідали бійці. Тобто, соборність у цих хлопців була в крові, їм не потрібно було пояснювати, що це таке.

ЧИТАТИ ЩЕ: ВАСИЛЬ ШКЛЯР АНОНСУВАВ У ЛУЦЬКУ НОВИЙ РОМАН - ПРО «АЗОВ»

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---