Родина волинян 23 роки бореться за життя та здоров’я доньки

Як це назвати – випадковість? Покута? Лікарська помилка? Подружжя Золотарьових із села Мокрого, що на Старовижівщині, не знає. Але відколи в Нелі й Василя народилася перша донечка, життя сім’ї перетворилося на згусток болю, сліз та відчаю, - йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №29 від 18 серпня 2016 року.

Нелині батьки Павло та Лідія Ковальчуки жили, як звичайна сільська родина. Господарство тримали. Дітей виховували. Єдине, що вирізняло їх, – потреба щороку везти на лікування маленьку Нелю в санаторій.

«У мене кров із мінусовим резусом, – пригадує 62-річна Лідія. – Тож коли народжувала дітей, шкіра в них відразу була жовтувата. Один лікар (Царство йому небесне) знав і про мою кров, і про те, що жовтизна шкіри в таких новонароджених – нормальне явище і через два тижні вона минає. А от коли Неля народилася, медики цього, видно, не знали. Тому приписали моїй дівчинці курс лікування. Навіщо – навіть не говорили. «Так треба», – сказали».

Коли лікування завершилося й жінці віддали нарешті дитину, мати зняла доньці шапочку та ледь не знепритомніла: на голівці – жодного живого місця! Бо туди робили уколи.

«Може, так і треба було. Але потім, після «одужання» Нелі, я стала помічати: з моєю дитиною щось не те. Тож через трохи знову поїхали на обстеження. «У дівчинки – дитячий церебральний параліч», – діагностували спеціалісти. Точних причин не назвали. Але я чомусь думаю: як у голівку кололи – якийсь нерв зачепили», – припускає пані Лідія.

Оскільки сльозами параліч не вилікуєш, то подружжя Ковальчуків узялося всіма можливими способами «витягувати» дитину. Які процедури лікарі призначали – робили. Куди пропонували Нелю везти – останню копійку з хати забирали і їхали. А щораз ліпший стан доньки вселяв надію: усе роблять правильно.

«Усі процедури допомагали. Тому якоюсь особливою я себе не відчувала. До школи ходила, в учнівському дозвіллі участь брала, по господарству допомагала, – підтверджує Неля. – Особливо хороший результат дало голковколювання, яке проводили в одному із санаторіїв Одеси. Тому звідти я поверталася без жодних симптомів ДЦП».

Але новий удар перекреслив результати багаторічного лікування, коли з атестатом про середню освіту дівчина хотіла вступити до вишу, а мрія не здійснилася.

«Дізнавшись про це, я дуже розхвилювался, сама не своя ходила кілька днів. І якраз ці переживання вплинули на нервову систему так, що церебральний параліч знову загострився», – пригадує Неля.

Отож, довелося зостатися в рідному селі. Шукати щастя десь ближче до дому. І щастя знайшлося, ім’я йому – Василь Золотарьов. Відчувши душевну близькість і бажання разом іти по життю, пара одружилася. Ще через трохи дізналася: Господь дитинку посилає. І з вірою в найкраще молодята стали чекати народження первістка.

Однак доля приготувала чергове випробування. У Нелі на восьмому місяці вагітності розпочалися пологи. Коли маленька Наталочка з’явилася на світ, лікарі попередили: «Восьмимісячні дітки дуже проблемні. Тому, мамочко, наберіться терпцю...».

Набралися. І хай як непросто було родині вже вдруге почути вирок «дитячий церебральний параліч», утім вони вірили: усе має скластися добре.

«Із перших місяців ми вирішили: так само, як Нелю, будемо «витягувати» й Наташку, – пригадує бабуся Ліда. – Відразу наші старання не були марними. Хай із запізненням, але внука сіла. Далі на ніжки ставати почала. Потім і ходити навчилася. Правда, як по хаті крокувала – трималася за стіни, труби. А як у дитсадочку – за руку виховательки підстраховувалася».

Лікарі підбадьорювали: «Якщо так буде й далі – дитина неодмінно піде сама». А оскільки родина була набожною, то за здоров’я кровиночки в молитвах просила, святими місцями їздила.

«А якось, – провадить бабуся Ліда, – надумала я завезти Наташку в Білорусь до старого монаха. Він славився тим, що був ясновидцем. Подивився монах на мене з онукою та й промовляє: «Нічого не буде... Їдьте з Богом. Не мучте ні себе, ні дитини». І перехрестив».

Це прозвучало як грім із ясного неба! Втім родина не стала опускати рук. Далі лікували, масажі робили, інші процедури проводили. Втім після «вироку» монаха дитина справді перестала тішити рідних. Худенькі ноженята вже не тримали Наталки. Довелося її у візок пересадити. А далі й сидіти стало для дитини проблемою...

Сьогодні, коли Наталії вже 23 роки, на неї не глянеш без сліз. Зріст – як у чотирирічної дитини. Руки й ноги – самі кісточки. Аби вивезти дівчину на вулицю, рідним украй потрібен спеціальний візок-ліжко для лежачих. Усю їжу Наталці перетирають і з ложечки дають, бо жувати дівчина не вміє і навіть не розуміє, як це. Постійно треба стежити, щоб не з’явилися пролежні. Лікарі й односельці дивуються, де в рідних стільки терпцю, де – стільки любові до такої дитини.

«А знали б ви, скільки грошей треба на ліки, – зітхає Неля. – У донечки геть слабкий імунітет. Вона дуже часто хворіє, при цьому не може сказати, що їй болить. Тому я про все здогадуюся з того, як вона дивиться, стогне, плаче. Добре, що зараз уже не в дефіциті медпрепарати у формі свічок. А раніше – годі дитині таблетку запхнути: і випльовувала, і зуби зціплювала!»Та найбільше родину інше непокоїть. Останніми роками в Наталі все більше став викривлятися хребет. Від того ніжки в колінах зігнулися – і вже їх не випрямити. Навіть коли береш дівчину на руки, вона плаче і стогне від болю.

«Щоночі я мушу біля доньки чергувати. Заспокоювати, коли кричить. Буває, сплю всього по три години. За 23 роки таких мук у мене вже перемішалися дні та ночі, місяці й роки. І як воно далі буде – ніхто не каже, – зітхає Неля. – Спершу лікарі казали, мовляв, Наталка аби до десятирічного віку протрималася. Далі – такі діти «дотягують» лиш до повноліття. А я от живу і зі страхом думаю: коли? З одного боку розумію: моїй дитині тоді стане легше. А з іншого – змиритися не можу: як буду жити без неї?..»

У подружжя Золотарьових є ще одна дитина – 15-річна Аня. Дякувати Богу, здорова, для батьків – потіха й помічниця. Але не менш дорога Наталочка – родинний біль і долі хрест...

Оксана БУБЕНЩИКОВА, Старовижівський район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---