Річниця трагедії братнього українцям народу – у Луцьку

На подібності нелегкої історичної долі кримських татар та українців наголошували під час заходу, присвяченому 71-й річниці з часу депортації кримськотатарського народу.

Мітинг-реквієм, присвячений 71-й річниці з часу депортації кримськотатарського народу, відбувся 18 травня біля пам’ятного знаку жертвам політичних репресій у Луцьку.

Участь у заході взяли десятки представників кримськотатарського народу та лучан, які принесли із собою прапори України та кримських татар, а також банери із гаслами «Крим - це Україна», «18 травня ми всі – кримські татари».

Як розповів ведучий мітингу-реквієму Роман Мазурець, причиною депортації, що розпочалася 18 травня 1944 року, було звинувачення кримських татар у співпраці з нацистським режимом Третього Рейху. Фактично, радянська влада поклала на кримських татар провину за провалені військові операції з оборони Криму. Рано-вранці 18 травня 1944 року підготували 67 ешелонів, депортацію здійснювали примусово, людям давали лише півгодини на збори.

Закінчилася операція з депортації 190 тисяч кримських татар з історичної батьківщини 20 травня о 16 годині. Ці події трагічні ще й тому, що 45% переселенців загинули по дорозі та в перший рік перебування у Середній Азії.

Пам'ять загиблих внаслідок депортації кримських татар вшанували хвилиною мовчання. Після цього представники міської та обласної влад поклали квіти до монументу жертв політичних репресій.
Голова ГО «Кримські татари Волині» Сервер Зейнідінов зазначив, що нещодавня «друга депортація» кримських татар була ненасильницькою, виїздили татари, які не погоджувалися з окупацією півострову, які, разом з українцями Криму та проукраїнськи налаштованими росіянами, не сприймають російську окупацію.

Виїхали ті, хто серцем та душею не вважає можливим взяти паспорт чужої держави та її гімн. Чимало кримських татар змушені були лишитися, адже не можуть покинути житло та майно.

Зі слів Сервера Зейнідінова, цьогоріч, як і торік, російська влада заборонила проведення мітингів, присвячених річниці депортації кримськотатарського народу. Він подякував учасникам мітингу за підтримку кримськотатарського народу.З його слів, депортували у 1944 році переважно жінок, дітей та старих, адже більшість чоловіків воювала на фронті або були задіяні у партизанському русі. Тих, кого поспіхом забули у віддалених селах, згодом просто розстріляли, або, погрузивши на баржу, втопили в Азовському морі.

За перший рік депортації загинуло 30 тисяч осіб. У складних умовах кримськотатарський народ жив лише однією надією – повернутися на історичну батьківщину, що дозволили зробити у 1989 році.

Сервер Зейнідінов відзначив, що складній історії двох народів – українців та кримських татар, є багато спільного, адже в обох відбирали державність та територію, культуру та мову, але народи вистояли та вистоять надалі. Наприкінці виступу громадський діяч зачитав суру з Корану за всіма загиблими під час депортації.

Заступник голови облдержадміністрації Світлана Мишковець розповіла, що на Волині зареєстровано 296 родин переселенців із Криму. Вона наголосила, що ці переселенці - справжні патріоти України, які розповідали, що не можуть перебувати на окупованій території і за їхні погляди їх утискали в перші місяці окупації.

З її слів, кримські татари – толерантний та працьовитий народ, тож коли вони зверталися за допомогою, то не казали «дайте нам», а говорили «допоможіть нам трішечки, а далі ми самі». Вони дуже швидко адаптувалися до життя на Волині, знаходили роботу, місця проживання.

Світлана Мишковець визнала, що менталітет кримських татар відрізняється від менталітету переселенців з Донбасу, адже відповідальність та позитивне ставлення до життя лишилося в крові народу, який пережив утиски та депортацію. До слова, перша новонароджена на Волині дитина переселенців була народжена у родині кримських татар.
Посадовець зауважила, що депортація кримських татар 1944 року – злочин проти людяності та закликала пам’ятати ці трагічні події для того, щоб вони не повторилися у майбутньому. Вона висловила впевненість в тому, що Україна поверне тимчасово окуповану територію, для того, щоб там були забезпечені права та інтереси корінних мешканців півострова.

Луцький міський голова Микола Романюк зазначив, що досі невідомо точно, скільки кримських татар загинуло під час примусової депортації, скільки українців загинуло у Сибіру. Він наголосив, що доки у нашій пам’яті будуть ці страшні дні і кожен зробить висновок з трагічних сторінок історії, ми не житимемо спокійно. Він висловив співчуття присутнім представникам кримськотатарського народу, побажавши їм миру та можливості спільно будувати єдину сильну та соборну Україну.
Представник ГО «КримSOS» зі Львова Енвер Бекіров зазначив, що братній український народ вже не вперше простягає руку допомоги кримським татарам. З його слів, 71 рік тому відбулася чергова спроба російської влади знищити його народ, коли людям давали лічені хвилини для того, щоб зібрати найнеобхідніше.

Депортовані не знали, що на них чекає – розстріл у лісі, потоплення у морі чи інше. У місцях депортації вони змушені були зі скарбниць з коштовностями обмінювати шматки золота на шматки хліба. В дорозі на ходу з вагонів викидали померлих батьків, тому що потяг не зупинявся, бракувало їжі та ліків. Активіст розповів, що понад рік мешкає у Львові і приїхав для того, щоб підтримати співвітчизників та разом з українцями вшанувати всіх тих, хто загинув 71 рік тому.«Це була не перша спроба Росії знищити мій народ, але тоді ми були наодинці з трагедією. Сьогодні все інакше, ми відчуваємо підтримку українського народу та всіх народів , які населяють соборну Україну. Ми у будь-якому разі повернемося на батьківщину, Крим був, є та залишається українською територією, ми всі повернемося», - наголосив Енвер Бекіров.

Завершили мітинг-реквієм виконанням Державного Гімну України та гімну кримськотатарського народу.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---