Радіоактивний «рудий ліс» – домівка рідкісних тварин та полігон для науковців
Найбільш уражений випромінюванням ліс поблизу Чорнобильської АЕС став нині прихистком для червонокнижних тварин та унікальним полігоном для науковців.
Унікальну ділянку лісу, що був найбільше уражений радіацією внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році, продемонстрували у рамках прес-туру «Сучасний стан флори і фауни у зоні відчуження».
Нагадаємо, 30 березня офіційно зареєстрували Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, до якого увійде дві третини території зони відчуження. Водночас, у найбільш забрудненій десятикілометровій зоні навколо ЧАЕС планують розміщувати сонячні панелі та сховища відпрацьованого ядерного палива.
Ліси зони відчуження: чи справді радіація найнебезпечніша для рослин
Понад половину (55%) території Чорнобильської зони відчуження займають ліси, луки займають 10%, болота – 5%, перелоги на місці сільгоспугідь та дрібних населених пунктів – 30%. Ліси поділяються на соснові (до 40%), дубово-соснові (35%), дубові та грабово-дубові, а також вільхові (до 25%). Значну площу соснових лісів становлять культури, які створювалися переважно в повоєнні роки, тобто, тут немає пралісів.
Попри те, що в уявленні багатьох радіація відчутно впливає на вигляд усіх рослин та тварин, наразі у лісах зони відчуження тривають вікові зміни, пов’язані з ростом деревостану і вони не залежать від радіаційного режиму.
Так, у соснових культурах, які лишилися після аварії без необхідного догляду, густота насаджень перевищила максимально припустиму норму і розпочалося спонтанне самозрідження деревостанів. Це відбувається внаслідок пригнічення і наступної загибелі окремих дерев. Це супроводжується масовими пошкодженнями лісу: вітровалами, сніголамами, пожежами, спалахами чисельності шкідників та хвороб дерев. Найбільше зашкодили лісам пожежі – у період 1986-1993 років загальні втрати від них перевищили 17 тисяч гектарів.
Унікальний полігон для науковців на місці знищеного радіацією лісу
«Рудий ліс» - це ділянки соснового лісу в ближній зоні Чорнобильської АЕС, які зазнали гострого радіаційного опромінення внаслідок аварії у 1986 році. Ділянки розташовані на захід від станції. Назва лісу походить від специфічного кольору загиблої хвої.
Ліс в зоні летального ураження був джерелом вторинного радіоактивного забруднення (наприклад при пожежі) та погіршував радіаційну ситуацію на прилеглих до нього транспортних магістралях, які пов’язували ЧАЕС, місто Прип’ять, залізничну станцію Янів та місто Чорнобиль. В зв’язку з цим, ухвалили рішення про захоронення частини лісу (приблизно 50%). Захоронення загиблих дерев, підросту та верхнього шару ґрунту виконували шляхом підрізання, звалювання та закладки в ґрунтові траншеї з наступним засипанням шару ґрунту, товщиною приблизно метр. Захоронили понад чотири тисячі метрів кубічних лісу.
Нині ця територія штучно та природно заліснена (культури сосни та самосів берези), використовується дослідниками як унікальний природний полігон для радіоекологічних та радіобіологічних експериментів та спостережень.
Як розповів начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» Денис Вишневський, «рудий ліс» є тимчасовим сховищем радіоактивних відходів, окремі частини лісу лишилися, тому він став унікальним полігоном світового значення для радіоекологів. Спеціалісти з усього світу приїздять туди для проведення експериментів та спостережень, зокрема, тут розташовані полігон Чорнобильського центру, що дислокується у Славутичі, та полігон інституту сільгоспрадіології та інституту ядерних досліджень. Денис Вишневський розповів, що така наука, як радіоекологія формувалася саме у результаті аварій на радіаційних об’єктах. Від радіоекологів вимагали оцінити масштаб збитків, завданих навколишньому середовищу. Аварії призводили до того, що радіоекологи отримували матеріал для досліджень.
Наразі на території зони відчуження заборонено проживати населенню. Тут працює персонал категорій А та Б. Для працівників розроблений регламент перебування у зоні відчуження. З метою радіаційної безпеки кожен працівник має при собі індивідуальний накопичувач, який здає раз на місяць для зняття проб. Окрім цього, усі маршрути та об’єкти перевіряють на значення радіаційної обстановки. Денис Вишневський повідомив, що радіаційний фон наразі становить 2,7 мікрозіверта на годину (що лише у 5-6 разів вище допустимої норми). Втім, у лісі є ділянки, де це значення вище у десятки разів, тож відвідувачам рудого лісу не рекомендують відходити далеко від автошляху, що перетинає ліс та навіть стояти на узбіччі без спеціального взуття. Загалом радіаційний стан зони відчуження моніторять за допомогою спеціальної автоматизованої системи радіаційного контролю.
Зі слів науковця, цій ділянці лісу «хронічно не щастить»: спочатку сосновий ліс був знищений іонізуючим випромінюванням, а в наступні роки страждав то від затоплення, то від лісових пожеж. Попри таку непросту долю лісу, нині тут оселилося чимало птахів та тварин, які ще 30 років тому майже не зустрічалися на цій ділянці.
Дослідження «рудого лісу» з ризиком для життя
Заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії з науки, начальник відділу радіоекологічних досліджень Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології Сергій Гащак розповів, що багато років працює в зоні як вчений, вперше відвідавши її ще у 1986 році.
З його слів, «рудий ліс» на момент аварії був засаджений сосною різного віку, яка загинула від сильних доз радіації. Нині територія лісу заросла березою, вільхою, осикою, кущами і, звісно, не має рудого кольору. Попри те,що ліс сьогодні виглядає цілком звично для цього регіону, на ділянці фіксують дуже сильне радіаційне забруднення. У перші роки після аварії досліджувати ліс було дуже складно та небезпечно. Люди могли тут перебувати лічені хвилини, адже на цій території були перші опади після вибуху, були дуже великі дозові навантаження. Отже, тоді вчені працювали дуже швидко, пересуваючись радіоактивним лісом перебіжками.
В 1990-ті роки, коли дозові рівні знизилися в тисячі разів, вчені там почали з’являтися доволі часто і приблизно до 1995 року там перебувало багато груп з країн колишнього СРСР та західних країн. Згодом потік вчених зменшився і протягом останніх 20 років лише невеликі групи відвідують цю територію, адже лише тут є умови, де за межами лабораторій та реакторів можна побачити, як високий рівень радіації впливає на живі організми.
Зауважимо, якщо раніше у лісі можна було працювати впродовж хвилин, тепер можна працювати протягом днів, хоча це унікальне місце досі зберігає небезпеку для здоров’я та життя людини, тому без професійної необхідності перебувати у «рудому лісі» не рекомендують.
Наразі радіаційний фон на шляху поблизу лісу становить від 2 до 3,5 мікрозіверта на годину. Це вище, ніж природній радіаційний фон приблизно у 10 разів. Втім, якщо пройти глибше в ліс, можна зауважити ряди горбочків вздовж дороги. Це згорнутий радіаційний ґрунт, який одразу після аварії прибрали, щоб убезпечити рух транспорту дорогою. Якщо підійти до цих горбочків, можна виявити, що фон підвищиться ще вдесятеро.
Природа, що сильніша за руйнівний вплив людини: хто оселився в опроміненому лісі
У лісі зараз живуть усі організми, для яких підходить ця територія. Так, тут помітні сліди лосів, косуль, коней Пржевальського, оленів, вовків, рисі, зайців тощо. Також тут бачили ведмедів, але вірогідність того, що вони житимуть там постійно, невелика, адже таке місце для ведмедів не найбільш зручне. Науковець знайшов навіть поселення бобрів посеред рудого лісу. Це дивовижно, адже бобрам потрібна вода, а там є лише штучна водойма. Отже, вони поселилися поблизу цієї водойми, але невідомо, як вони туди перебралися. Декілька років тому піднімався рівень ґрунтових вод і територія полігону була підтоплена. Вочевидь, саме тоді бобри перебралися до цієї штучної водойми.
Раніше поблизу рудого лісу розташовувалися садибні ділянки, тому видове різноманіття тварин було доволі низьким. Колись люди жили впритул до лісу, а зараз тут абсолютно дика територія. Унікальним є те, що найбільш забруднене місце зараз сприятливе для величезної кількості організмів.
Зараз тут з’явилися види, які до аварії зустрічалися або дуже рідко, десятиліття чи сотні років тому. Наприклад, рись зникла з цих територій ще в середині 20-го століття, але її знову почали реєструвати у 1990-их роках, сліди зафіксували посеред рудого лісу. Наразі на цій дуже забрудненій території працює 21 фотопастка і в більшій частині точок рись реєстрували – як молоді, так і дорослі особини. Тут є харчі для цього рідкісного виду кішки – зайці, косулі, тетеруки тощо.
Тетерук – рідкісний вид птахів, який належить до Червоної книги України. Фіксували у лісі появу чорного лелеки, який навряд чи гніздиться, але годується на цій території. Також зауважували пугачів. Першого пугача піймали у зоні відчуження саме на території рудого лісу. Загалом, зі слів науковця, територія лісу не найбільш сприятлива, тож тут спостерігають не найбільше поширення різноманітних біологічних видів.
У рудому лісі також бувають коні Пржевальського, які добре освоїлися на території зони відчуження. Наразі тут ходять не табуни, а поодинокі особини. Інтродукцію коней Пржевальського в зону відчуження здійснили у рамках розробленої спеціалістами заповідника «Асканія-Нова» програми «Фауна» з метою створення вільної популяції цього виду. Спочатку передбачали утримувати тварин в умовах вольєру в Центрі акліматизації, з наступним поступовим випуском їх на волю. Коней привозили із заповідника «Асканія-Нова».
Коні добре пристосувалися до природних умов зони і переважну частину часу проводять на перелогах. Втім, вони не уникають лісових масивів, також можуть використовувати покинуті господарські будівлі. За станом на 1999 рік у зоні відчуження мешкали 27 коней, у 2002 – 38, в 2013 – приблизно 60.
Мутанти та вовко-собаки: міф чи реалії зони відчуження
Серед міфів, які побутують про зону відчуження – чутки про гігантизм рослин, мутації тварин та чорнобильських вовків. Історія про гігантизм бере початок у 1945 році, коли на територіях поблизу нанесення ядерних ударів по японських містах Хіросіма та Нагасакі зафіксували визрівання овочів більшого розміру, ніж раніше. Насправді перевірка дослідниками цього факту не виявила зв’язку між великими розмірами плодів та впливом радіації. Причиною гігантизму стало посилене внесення добрива у фермерському господарстві.
Мутагенна дія радіації відома з першої половини 20-го сторіччя, однак вона проявляється при дуже високих дозах опромінення. Можливість прояву мутацій у тварин, які мешкають у зоні відчуження, вчені не заперечують, але умови природного середовища відрізняються від лабораторних експериментів, де отримана переважна більшість мутантів. В природному середовищі тварина з будь-яким відхиленням істотно знизить свої шанси на виживання.
Науковці НАН України та дослідницьких підрозділів зони відчуження за 31 рік здійснювали численні дослідження диких тварин – риб, птахів, звірів та комах. Були лише поодинокі знахідки особин з відхиленнями.
Оскільки тварини не мають «природних дозиметрів», вони живуть на цій території з усіма подальшими наслідками для організму. Одразу після аварії наслідки полягали в загибелі, хворобах, порушеннях відтворення, розвитку. Щодо цього існує величезна кількість літератури – про генетичні наслідки, рак та спотворення. Більшість організмів, для яких ці наслідки були життєво важливими, гинули так рано, що практично не потрапили в руки вченим.
Сергій Гащак повідомив, що крізь його руки пройшли тисячі мишей, величезна кількість птахів, жаб і бачив лише дуже поодинокі випадки раку. Якщо ж досліджувати кров, тканини можна виявити широкий спектр ефектів, які створюють певні проблеми – організми живуть у стресі, з яким борються, а багато хто пристосовується до радіації. Наразі немає даних, які підтвердили б, що з’явилися організми, які були б унікально радіорезистентними.
За оцінками спеціалістів, на території зони відчуження проживає 5-7 сімей вовків загальною чисельністю 35-50 особин. Це нормальна чисельність для такого звіра на цій території. Розповсюджені в ЗМІ тези про те, що «чорнобильських вовків багато і вони поїли всіх тварин», або «чорнобильські вовки йдуть на Київ» не мають під собою реального підґрунтя. Іншим поширеним міфом є існування у зоні відчуження не вовків, а вовко-собак. Справді, за деяких умов, вовки та домашні собаки можуть схрещуватися та давати потомство.
Новостворений заповідник і майбутнє зони відчуження
Оскільки на території зони відчуження тепер офіційно діятиме заповідник, на роботу якого вже передбачили 5 мільйонів у держбюджеті, це дасть змогу докладніше вивчати тваринний та рослинний світ зони відчуження та, можливо, зробити нові відкриття у царині впливу радіації на живих організмів. Наразі дослідження великої кількості видів тварин неможливе через брак фінансування.
Нагадаємо, що 2017 рік стане знаковим для зони відчуження не лише як перший рік роботи радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук повідомляв, що цьогоріч повинні завершитися усі найбільші інфраструктурні проекти, які реалізуються на ЧАЕС. Так, в експлуатацію має бути введений Новий безпечний конфайнмент у листопаді, а у грудні планують провести в Україні підсумкове засідання асамблеї донорів-вкладників рахунку Чорнобильського фонду «Укриття» та рахунку ядерної безпеки. Також цьогоріч розпочали «гарячі» випробування у Сховищі відпрацьованого ядерного палива-2, яке будує американська компанія HoltecInternational у рамках підтримки ЄБРР та за рахунок донорів. Вже цього року «Енергоатом» розпочав будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. До того ж, у 2017 році повинні з’явитися перші сонячні панелі у зоні відчуження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Унікальну ділянку лісу, що був найбільше уражений радіацією внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році, продемонстрували у рамках прес-туру «Сучасний стан флори і фауни у зоні відчуження».
Нагадаємо, 30 березня офіційно зареєстрували Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, до якого увійде дві третини території зони відчуження. Водночас, у найбільш забрудненій десятикілометровій зоні навколо ЧАЕС планують розміщувати сонячні панелі та сховища відпрацьованого ядерного палива.
Ліси зони відчуження: чи справді радіація найнебезпечніша для рослин
Понад половину (55%) території Чорнобильської зони відчуження займають ліси, луки займають 10%, болота – 5%, перелоги на місці сільгоспугідь та дрібних населених пунктів – 30%. Ліси поділяються на соснові (до 40%), дубово-соснові (35%), дубові та грабово-дубові, а також вільхові (до 25%). Значну площу соснових лісів становлять культури, які створювалися переважно в повоєнні роки, тобто, тут немає пралісів.
Попри те, що в уявленні багатьох радіація відчутно впливає на вигляд усіх рослин та тварин, наразі у лісах зони відчуження тривають вікові зміни, пов’язані з ростом деревостану і вони не залежать від радіаційного режиму.
Так, у соснових культурах, які лишилися після аварії без необхідного догляду, густота насаджень перевищила максимально припустиму норму і розпочалося спонтанне самозрідження деревостанів. Це відбувається внаслідок пригнічення і наступної загибелі окремих дерев. Це супроводжується масовими пошкодженнями лісу: вітровалами, сніголамами, пожежами, спалахами чисельності шкідників та хвороб дерев. Найбільше зашкодили лісам пожежі – у період 1986-1993 років загальні втрати від них перевищили 17 тисяч гектарів.
«Рудий ліс» - це ділянки соснового лісу в ближній зоні Чорнобильської АЕС, які зазнали гострого радіаційного опромінення внаслідок аварії у 1986 році. Ділянки розташовані на захід від станції. Назва лісу походить від специфічного кольору загиблої хвої.
Ліс в зоні летального ураження був джерелом вторинного радіоактивного забруднення (наприклад при пожежі) та погіршував радіаційну ситуацію на прилеглих до нього транспортних магістралях, які пов’язували ЧАЕС, місто Прип’ять, залізничну станцію Янів та місто Чорнобиль. В зв’язку з цим, ухвалили рішення про захоронення частини лісу (приблизно 50%). Захоронення загиблих дерев, підросту та верхнього шару ґрунту виконували шляхом підрізання, звалювання та закладки в ґрунтові траншеї з наступним засипанням шару ґрунту, товщиною приблизно метр. Захоронили понад чотири тисячі метрів кубічних лісу.
Як розповів начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» Денис Вишневський, «рудий ліс» є тимчасовим сховищем радіоактивних відходів, окремі частини лісу лишилися, тому він став унікальним полігоном світового значення для радіоекологів. Спеціалісти з усього світу приїздять туди для проведення експериментів та спостережень, зокрема, тут розташовані полігон Чорнобильського центру, що дислокується у Славутичі, та полігон інституту сільгоспрадіології та інституту ядерних досліджень. Денис Вишневський розповів, що така наука, як радіоекологія формувалася саме у результаті аварій на радіаційних об’єктах. Від радіоекологів вимагали оцінити масштаб збитків, завданих навколишньому середовищу. Аварії призводили до того, що радіоекологи отримували матеріал для досліджень.
Наразі на території зони відчуження заборонено проживати населенню. Тут працює персонал категорій А та Б. Для працівників розроблений регламент перебування у зоні відчуження. З метою радіаційної безпеки кожен працівник має при собі індивідуальний накопичувач, який здає раз на місяць для зняття проб. Окрім цього, усі маршрути та об’єкти перевіряють на значення радіаційної обстановки. Денис Вишневський повідомив, що радіаційний фон наразі становить 2,7 мікрозіверта на годину (що лише у 5-6 разів вище допустимої норми). Втім, у лісі є ділянки, де це значення вище у десятки разів, тож відвідувачам рудого лісу не рекомендують відходити далеко від автошляху, що перетинає ліс та навіть стояти на узбіччі без спеціального взуття. Загалом радіаційний стан зони відчуження моніторять за допомогою спеціальної автоматизованої системи радіаційного контролю.
Дослідження «рудого лісу» з ризиком для життя
Заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії з науки, начальник відділу радіоекологічних досліджень Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології Сергій Гащак розповів, що багато років працює в зоні як вчений, вперше відвідавши її ще у 1986 році.
З його слів, «рудий ліс» на момент аварії був засаджений сосною різного віку, яка загинула від сильних доз радіації. Нині територія лісу заросла березою, вільхою, осикою, кущами і, звісно, не має рудого кольору. Попри те,що ліс сьогодні виглядає цілком звично для цього регіону, на ділянці фіксують дуже сильне радіаційне забруднення. У перші роки після аварії досліджувати ліс було дуже складно та небезпечно. Люди могли тут перебувати лічені хвилини, адже на цій території були перші опади після вибуху, були дуже великі дозові навантаження. Отже, тоді вчені працювали дуже швидко, пересуваючись радіоактивним лісом перебіжками.
В 1990-ті роки, коли дозові рівні знизилися в тисячі разів, вчені там почали з’являтися доволі часто і приблизно до 1995 року там перебувало багато груп з країн колишнього СРСР та західних країн. Згодом потік вчених зменшився і протягом останніх 20 років лише невеликі групи відвідують цю територію, адже лише тут є умови, де за межами лабораторій та реакторів можна побачити, як високий рівень радіації впливає на живі організми.
Наразі радіаційний фон на шляху поблизу лісу становить від 2 до 3,5 мікрозіверта на годину. Це вище, ніж природній радіаційний фон приблизно у 10 разів. Втім, якщо пройти глибше в ліс, можна зауважити ряди горбочків вздовж дороги. Це згорнутий радіаційний ґрунт, який одразу після аварії прибрали, щоб убезпечити рух транспорту дорогою. Якщо підійти до цих горбочків, можна виявити, що фон підвищиться ще вдесятеро.
У лісі зараз живуть усі організми, для яких підходить ця територія. Так, тут помітні сліди лосів, косуль, коней Пржевальського, оленів, вовків, рисі, зайців тощо. Також тут бачили ведмедів, але вірогідність того, що вони житимуть там постійно, невелика, адже таке місце для ведмедів не найбільш зручне. Науковець знайшов навіть поселення бобрів посеред рудого лісу. Це дивовижно, адже бобрам потрібна вода, а там є лише штучна водойма. Отже, вони поселилися поблизу цієї водойми, але невідомо, як вони туди перебралися. Декілька років тому піднімався рівень ґрунтових вод і територія полігону була підтоплена. Вочевидь, саме тоді бобри перебралися до цієї штучної водойми.
Зараз тут з’явилися види, які до аварії зустрічалися або дуже рідко, десятиліття чи сотні років тому. Наприклад, рись зникла з цих територій ще в середині 20-го століття, але її знову почали реєструвати у 1990-их роках, сліди зафіксували посеред рудого лісу. Наразі на цій дуже забрудненій території працює 21 фотопастка і в більшій частині точок рись реєстрували – як молоді, так і дорослі особини. Тут є харчі для цього рідкісного виду кішки – зайці, косулі, тетеруки тощо.
Тетерук – рідкісний вид птахів, який належить до Червоної книги України. Фіксували у лісі появу чорного лелеки, який навряд чи гніздиться, але годується на цій території. Також зауважували пугачів. Першого пугача піймали у зоні відчуження саме на території рудого лісу. Загалом, зі слів науковця, територія лісу не найбільш сприятлива, тож тут спостерігають не найбільше поширення різноманітних біологічних видів.
Коні добре пристосувалися до природних умов зони і переважну частину часу проводять на перелогах. Втім, вони не уникають лісових масивів, також можуть використовувати покинуті господарські будівлі. За станом на 1999 рік у зоні відчуження мешкали 27 коней, у 2002 – 38, в 2013 – приблизно 60.
Мутанти та вовко-собаки: міф чи реалії зони відчуження
Серед міфів, які побутують про зону відчуження – чутки про гігантизм рослин, мутації тварин та чорнобильських вовків. Історія про гігантизм бере початок у 1945 році, коли на територіях поблизу нанесення ядерних ударів по японських містах Хіросіма та Нагасакі зафіксували визрівання овочів більшого розміру, ніж раніше. Насправді перевірка дослідниками цього факту не виявила зв’язку між великими розмірами плодів та впливом радіації. Причиною гігантизму стало посилене внесення добрива у фермерському господарстві.
Мутагенна дія радіації відома з першої половини 20-го сторіччя, однак вона проявляється при дуже високих дозах опромінення. Можливість прояву мутацій у тварин, які мешкають у зоні відчуження, вчені не заперечують, але умови природного середовища відрізняються від лабораторних експериментів, де отримана переважна більшість мутантів. В природному середовищі тварина з будь-яким відхиленням істотно знизить свої шанси на виживання.
Науковці НАН України та дослідницьких підрозділів зони відчуження за 31 рік здійснювали численні дослідження диких тварин – риб, птахів, звірів та комах. Були лише поодинокі знахідки особин з відхиленнями.
Сергій Гащак повідомив, що крізь його руки пройшли тисячі мишей, величезна кількість птахів, жаб і бачив лише дуже поодинокі випадки раку. Якщо ж досліджувати кров, тканини можна виявити широкий спектр ефектів, які створюють певні проблеми – організми живуть у стресі, з яким борються, а багато хто пристосовується до радіації. Наразі немає даних, які підтвердили б, що з’явилися організми, які були б унікально радіорезистентними.
За оцінками спеціалістів, на території зони відчуження проживає 5-7 сімей вовків загальною чисельністю 35-50 особин. Це нормальна чисельність для такого звіра на цій території. Розповсюджені в ЗМІ тези про те, що «чорнобильських вовків багато і вони поїли всіх тварин», або «чорнобильські вовки йдуть на Київ» не мають під собою реального підґрунтя. Іншим поширеним міфом є існування у зоні відчуження не вовків, а вовко-собак. Справді, за деяких умов, вовки та домашні собаки можуть схрещуватися та давати потомство.
Оскільки на території зони відчуження тепер офіційно діятиме заповідник, на роботу якого вже передбачили 5 мільйонів у держбюджеті, це дасть змогу докладніше вивчати тваринний та рослинний світ зони відчуження та, можливо, зробити нові відкриття у царині впливу радіації на живих організмів. Наразі дослідження великої кількості видів тварин неможливе через брак фінансування.
Нагадаємо, що 2017 рік стане знаковим для зони відчуження не лише як перший рік роботи радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук повідомляв, що цьогоріч повинні завершитися усі найбільші інфраструктурні проекти, які реалізуються на ЧАЕС. Так, в експлуатацію має бути введений Новий безпечний конфайнмент у листопаді, а у грудні планують провести в Україні підсумкове засідання асамблеї донорів-вкладників рахунку Чорнобильського фонду «Укриття» та рахунку ядерної безпеки. Також цьогоріч розпочали «гарячі» випробування у Сховищі відпрацьованого ядерного палива-2, яке будує американська компанія HoltecInternational у рамках підтримки ЄБРР та за рахунок донорів. Вже цього року «Енергоатом» розпочав будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. До того ж, у 2017 році повинні з’явитися перші сонячні панелі у зоні відчуження.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Анонім
Показати IP
10 Квітня 2017 08:02
+
На Луганщині загинув 34-річний воїн з Волині Руслан Жерж
Сьогодні 22:07
Сьогодні 22:07
Польща забракувала майже 22 тонни пшениці з України
Сьогодні 20:50
Сьогодні 20:50
Луцька громада передала штурмовикам дрони
Сьогодні 20:31
Сьогодні 20:31
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.